Ерагон. Спадок - Крістофер Паоліні

«Спробую якось відвернути його увагу», — вирішив Ерагон.

Однак часу на роздуми не було, бо саме в цю мить Вірден стрибнув уперед і зробив обманний випад убік правої ноги юнака, так, ніби збирався вцілити йому в коліно. Але десь посередині випаду лезо ельфійського меча різко змінило напрямок руху й небезпечно пройшло поряд із шиєю Вершника. Зрештою, Ерагон теж був не ликом шитий. Розгадавши хитрість Вірдена, він відскочив на півкроку назад, зігнув руку в лікті й зупинив лезо меча на рівні обличчя.

— Ха! — з придихом вигукнув Вершник, коли Брізінгр із брязкотом стрівся з мечем Вірдена.

Потім він штурхонув ельфа в спину й стрибнув слідом за ним, раз по раз завдаючи сильних ударів. Кілька наступних хвилин минули в цілком рівній боротьбі — ельф зрозумів, що має перед собою гідного суперника, тож став більш обачний у захисті й значно швидший у нападі. Ерагон тим часом отримував від бою справжню насолоду — йому вже давно не випадало нагоди битися з таким сильним і спритним супротивником.

Утім уже за мить від піднесеного настрою Вершника не лишилося й сліду. Вірден провів серію з чотирьох стрімких ударів. Один раз він зачепив Ерагона по правому плечі, двічі — по ребрах та ще й залишив подряпину прямісінько на животі. Найбільше Ерагона дивувало те, з якою легкістю ельф пробивав захист.

«Ти не повинен дозволяти йому бити з такою силою», — почала хвилюватися Сапфіра.

«Та я й сам розумію», — відповів юнак, важко дихаючи.

«Хочеш, я візьму його на себе?» — не вгавав дракон.

«Ні-ні, що ти…»

Ерагон опустив меч.

— Дякую, Вірдене! — сказав він ельфові.

— Будь ласка, Шейдслеєре, — відповів той з поклоном і повернувся до своїх товаришів.

Ерагон устромив Брізінгр у землю між своїми чоботями, хоч ніколи не зробив би так із мечем зі звичайної сталі. Поклавши руки на ефес, він спостерігав за воїнами й худобою, що товклися посеред дороги, яка починалася з великого кам’яного моста. Тиснява в колоні поменшала, та, судячи з усього, ненадовго. Щойно пролунає сурма, закликаючи рушати в похід, як вардени знову почнуть штурхатися, адже досвіду шикування в шеренги в більшості бійців було не так уже й багато.

Надивившись удосталь на цю картину, Ерагон розвернувся й раптом угледів Арію, котра стояла поруч із Сапфірою. На обличчі юнака заграла загадкова посмішка. Продовжуючи посміхатись, він поклав Брізінгр на плече й неспішно закрокував до ельфійки.

— Аріє,— змахнув він мечем, — а як щодо тебе?.. Ми бились тільки раз у Фартхен Дурі, та відтоді я дечого навчився й став трохи вправніший!..

— Не сумніваюсь.

— То що?

— Чого б і ні? — зиркнувши на варденів, знизала плечима ельфійка.

— Тільки навряд чи тобі вдасться перемогти так легко, як першого разу, — похвалився Ерагон, коли вони вийшли на галявину.

— Побачимо…

Арія приготувала меч. Погляди супротивників стрілися. Ерагон почав рухатись. Він робив це неспішно й упевнено, знаючи наперед, що завдасть першого удару в ліве плече. Ельфійка тим часом не мала навіть найменшого наміру змінювати позицію. Більше того, коли Вершник був уже майже поруч, десь за чотири ярди, вона посміхнулась до нього своєю найчарівнішою посмішкою. Не чекаючи на такий поворот, Ерагон шкопиртнув і мало не впав — думки в його голові сплуталися клубком.

За частку секунди перед ним зблиснув метал, та піднімати Брізінгр було вже надто пізно. Руку юнака пройняв різкий біль, а кінчик меча уп’явся в щось тверде. Можливо, в ефес або лезо, а може, і в тіло, Ерагон не встиг цього збагнути. Він розумів тільки одне — його помилка полягала в хибному розрахунку дистанції. Саме через це він виявився відкритий.

Зрештою, Ерагон узагалі нічого не встиг зробити… Другий удар ліг на руку, якою він тримав Брізінгр, а третій був такої сили, що звалив його на землю. Безсило зойкнувши, Вершник так і закляк із роззявленим ротом — він дивився в погоже небо, намагаючись вдихнути, та легені стали тверді, мов камінь, і вперто не впускали в себе повітря. В очах юнака замиготіли барвисті метелики, сповіщаючи про те, що він ось-ось втратить свідомість. На превелику силу йому вдалося сяк-так розслабити м’язи — у грудях щось заклекотіло, і дихання нарешті відновилося.

Трохи прочумавшись, Ерагон повільно звівся на ноги й сперся на Брізінгр, мов старий дідуган.

— Ти схитрувала, — промимрив він, намагаючись утамувати біль.

— Аж ніяк. Я просто скористалася слабкістю свого суперника…

— Гадаєш, я слабак?

— Коли ми б’ємося, звісно. Ну що, продовжимо?

Юнак нічого не відповів, а тільки мовчки висмикнув Брізінгр із землі й повернувся на те місце, з якого вони розпочали бій.

— Гаразд, — сказала Арія й стала в таку саму стійку, як і Вершник.

Цього разу, наближаючись до ельфійки, Ерагон був значно обачніший. Тим часом Арія вирішила більше рухатися, тож весь час крутилась довкола юнака, ні на мить не спускаючи з нього погляду.

Ерагон кидається вбік, ельфійка робить так само, він затамовує подих, вона теж. Можна було подумати, що Арія просто бавиться з ним. Тоді юнак не витримав і кинувсь уперед, виробляючи мечем усе, на що тільки був здатен.

Ельфійка легко відбила його випад і сама пішла в атаку, намагаючись вразити його під пахву. Однак вістря її меча ковзнуло по кольчузі й відлетіло геть. На частку секунди Арія залишилась відкритою, та Ерагон не зміг скористатися цим подарунком долі, бо був надто близько від суперниці, щоб завдати удару.

Натомість він упритул наблизився до ельфійки й спробував штурхнути її ефесом меча в груди, сподіваючись звалити на землю, як це за пару хвилин перед тим пощастило зробити їй.

Але й ця спроба була невдалою — Арія блискавично відскочила вбік, й Ерагон просто пролетів повз неї. А вже за мить він відчув, як міцна рука схопила його за шию, а щоки легенько торкнувся холодний і гострий метал.

— Зітнути тобі голову так само легко, як зірвати яблуко, — гаряче прошепотіла ельфійка юнакові на вухо й відштовхнула його геть.

Ерагон не на жарт розлютився. Він різко розвернувсь, але Арія вже чекала на нього, легко вимахуючи мечем. Опанувавши себе, Вершник знову кинувся на свою суперницю. Вони обмінялися чотирма блискавичними важкими ударами. Ельфійка цілила в ноги. Юнак відбився й спробував атакувати в груди, та Арія вчасно відскочила від леза Брізінгра. Щоб не