Проклята - Наталка Смеречинська

- Щось ще? - спокійно запитала Констянтина, намагаючись приховати дивне хвилювання, що охопило мене від вигляду цієї папки.

- Лише організаційні деталі - пересмикнув плечима Костя - Я забронював місця в готелі на тиждень. Сподіваюся нам цього вистачить для того, щоб вирішити всі потойбічні справи. Владик, як і його батько впевнені, що закляття саме знайде тебе, вартує лише приїхати до міста  і я теж схильний так вважати. Але все ж таки сидіти на місці й чекати доки магія сама припливе до наших рук не варто, тому пропоную з'їздити й провідати родичку нашої відьми завтра зранку. Можливо вона допоможе і прискорить пошуки "заповітної бандерольки". 

Говорячи це Костик дивився виключно на мене, але шпилька явно була в бік Аліси. Білявка почервоніла (не від сорому, а від гніву) і вже відкрила рота, щоб видати чергову промову в сторону Костянтина, як Влад схопив її за руку і стиснув  долонь у своїй. 

- Тоді поїхали - швидко заговорив він, боячись, що сестра ось-ось зірветься і влаштує справжній скандал - Краще швидко заселитися в готель, відпочити та спланувати завтрашній день. 

  - Так - вирішила підтримати я хлопця та уникнути чергової сцени. Я знаю Костянтина всього лиш хвилин сорок, Алісу трохи більше, але війна цих двох вже почала мені набридати - Це саме правильне рішення. 

- Тоді поїхали! - Владислав почав підійматися не випускаючи руку сестри - Час - гроші, як говориться. 

- Твоя правда - відповів Костя, теж піднімаючись і навіть не кинувши погляд на білявку, наче її тут не було - Я на своїй "ластівці"  припаркувався за зупинкою. 

- Їдь першим, а ми за тобою - відповів Влад, нарешті відпускаючи сестру, що почала мовчки пручатися - Ти ж знаєш куди їхати?

- Так - відповів Костя і на мить його губи розсунулися в холодній посмішці, що здалася мені такою моторошною в перші  хвилини нашого знайомства -  Я вже бував в Радомишлі.