Відьмак. Останнє бажання - Анджей Сапковський
– Та що там мені, Майстре Іріоне, – махнув рукою Кальдемейн. – Бувай, Ґеральте. Побачимося пізніше. Носікамику! Потвору на гній!
– Як накажете.
Відьмак підійшов до інкрустованих дверей, що ледь прочинилися, рівно настільки, щоби він міг протиснутися, після чого відразу ж зачинилися, полишивши його у повній темряві.
– Гей! – закричав він, не приховуючи гніву.
– Уже, – відповів голос, на диво знайомий. Відчуття було настільки несподіваним, що відьмак заточився і простягнув руку, шукаючи опори. Не знайшов.
Сад квітнув білим і рожевим, пах дощем. Небо перетинала кольорова дуга веселки, поєднуючи крони дерев із далеким синюватим гірським хребтом. Хатинка посеред саду, маленька й скромна, тонула у мальвах. Ґеральт глянув собі під ноги й визначив, що стоїть по коліна у чебреці.
– Ну, Ґеральте, ходи ж бо, – пролунав голос. – Я перед домом.
Він увійшов у сад, між дерев. Зліва помітив рух і озирнувся. Світлокоса дівчина, геть гола, йшла вздовж кущів із повним кошиком яблук. Відьмак урочисто пообіцяв собі більше нічому не дивуватися.
– Нарешті. Привіт, відьмаче.
– Стреґоборе! – здивувався Ґеральт. Відьмак зустрічав у своєму житті злодіїв, які виглядали неначе міські райці[17], райців, які виглядали неначе старцівство[18], повій, які виглядали неначе королеви, королев, які виглядали неначе тільні корови, й королів, які виглядали неначе злодії. А Стреґобор завжди виглядав так, як, згідно з усіма правилами й уявленнями, мусив виглядати чародій. Був він високим, худим, згорбленим, мав великі сиві кущисті брови й довгий гачкуватий ніс. До того ж носив довгі чорні шати з неймовірно широкими рукавами, а в руці тримав довгий посох із кришталевою кульою. Жоден зі знайомих Ґеральту чародіїв не виглядав, як Стреґобор. А найдивніше – Стреґобор насправді й був чародієм.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
Линвар – ремісник, який виготовляє мотузки, шнури, линви.
Повернутися
Кубрак – рід верхнього одягу, грубий простий кунтуш, куртка із довгими полами.
Повернутися
Буздиган – різновид булави із головкою з шипами.
Повернутися
Парсуни (заст.) – портрети.
Повернутися
Карло – різновид стільця без спинки.
Повернутися
Кордегардія – приміщення для стражі, здебільшого біля (чи над) брамою замку чи міста.
Повернутися
Рефекторій – приміщення їдальні, столова зала у монастирях та культових місцях.
Повернутися
Санктуаріум – центральне священне місце в храмі з олтарем, що присвячений божеству.
Повернутися
Протазан – різновид держакової зброї, спис із довгим широким пласким наконечником.
Повернутися
Гвізарма – різновид держакової зброї, алебарда із гаком на кінці (для перерізання сухожиль коням та стягання вершників з сідла).
Повернутися
Кончар – різновид півторучного меча, застосовувався для колючих ударів.
Повернутися
Затяжне військо – різновид війська, яке формується із «затяжці», навербованих солдатів (на противагу війську охочому – добровольчому).
Повернутися
Обряд постригання – обряд переведення спадкоємця рицаря у воїнський стан; рицарі стриглися коротко, щоби волосся не заважало під шоломом.
Повернутися
Комес – окружний правитель, інколи – воєвода, начальник війська у окремих частинах держави.
Повернутися
Володар – у Середньовіччі: намісник, визначений головою держави.
Повернутися
Мерлони (фр. «виступ») – зубчасті виступи на вершинах фортечних будівель.
Повернутися
Райці – члени міських рад, вибірні радники.
Повернутися
Старцівство – мандрівні старці, що жили жебракуванням та співами пісень – народних та духовних.
Повернутися
