Танок з драконами - Джордж Мартін

«Цариця кролів не може одружитися, не причепивши довгі вуха.»

— Я торохтітиму тими перлами на кожному кроці.

— Перли позначають плодючість. Що більше перлів матимуть на собі ваша превисокість, то більше здорових дітей народять чоловікові.

— Навіщо мені сотня дітей? — Дані обернулася до Зеленої Грації. — Якби одружитися за вестероським звичаєм, тоді…

— Тоді боги Гісу не завважать такий шлюб за справжній святий союз чоловіка і дружини. — Обличчя Галацци Галаре ховалося за серпанком зеленого шовку, виднілися самі лише очі: зелені, мудрі, сумні. — У очах міщан ви станете підбічницею шляхетного Гіздахра, аж ніяк не законно взятою дружиною. Діти ваші вважатимуться байстрюками. Ні, ваша превисокість мають побратися з Гіздахром у Храмі Грацій, перед усім панством Меєрину, що засвідчить правдивість вашого союзу.

«Виманити голів усіх вельможних домів з їхніх пірамід на якусь нагоду — так радив Дааріо. Адже драконове гасло — вогнем та кров’ю…»

— Гаразд, як скажете, — зітхнула вона, відкидаючи негідну думку. — Я поберуся з Гіздахром у Храмі Грацій загорнутою в білий токар з дрібними перлами. Маєте до мене інші справи?

— Ще одну, і то невеличку, ваша превисокосте, — відповів Резнак. — Для майбутнього святкування було б доречно дозволити знову відкрити бійцівські ями. То був би ваш весільний подарунок Гіздахрові та вашим покірним підданим, які вас так люблять. Знак вашої згоди зі стародавніми звичаями Меєрину.

— До того ж вельми любий та втішний богам, — додала своїм тихим, лагідним голосом Зелена Грація.

«Посаг за нареченою, виплачений кров’ю.» Даянерис на смерть втомилася змагатися у цій битві. Навіть пан Барістан вже не сподівався на її перемогу.

— Жоден володар не здатен якимось дивом зробити добрим цілий народ, — казав їй старий Селмі. — Баелор Блаженний молився, постував, змурував Седмиці такий храм, що жоден бог не попросив би кращого. Але й він не врятував людей од війни та злигоднів.

«Цариця і королева має слухати своїх підданих» — нагадала собі Дані.

— Опісля весілля Гіздахр стане царем меєринським. Хай тоді сам відкриває бійцівські ями, якщо така його ласка. А моєї ноги там не буде.

«Хай кров буде на його руках, не на моїх.» Вона підвелася з місця.

— Якщо майбутній чоловік бажає, щоб я обмила йому ноги, хай спершу обмиє мої. Нині ввечері я сама йому скажу.

Їй аж закортіло дізнатися, як наречений сприйме новину. І чекати довго не довелося — Гіздахр зо’Лорак прибув за годину по заходові сонця. Його власний токар був винного кольору, з золотою смугою та облямівкою золотих намистин. Дані розповіла йому про зустріч з Резнаком і Зеленою Грацією, поки наливала келих почастуватися.

— То порожні викрутаси! — оголосив Гіздахр. — Саме такі, які нам давно час скасувати. Меєрин надто довго скніє у полоні дурнуватих старожитностей.

Він поцілував Дані руку і мовив:

— Даянерис, моя царице, я радо обмию вас від маківки до п’ят, якщо це зробить мене вашим царем і чоловіком.

— Моїм царем і чоловіком вас зробить обіцяний вами мир. Скахаз розповів, що ви маєте листи і новини.

— Маю. — Гіздахр схрестив довгі ноги, виглядаючи вдоволеним собою. — Юнкайці подарують нам мир, але за певну ціну. Припинення работоргівлі спричинило у поважних царствах та містах земних великі збитки й заворушення. Юнкайці та їхні союзники вимагають від нас відшкодування. У золоті та коштовному камінні.

«Дяка, що беруть брязкальцями.»

— Що далі?

— Юнкай поновить торгівлю невільниками, як було раніше. Астапор відбудують як невільницьке місто. Ви не втручатиметеся.

— Юнкай поновив торгівлю невільниками, коли я ще на десять верст від міста не відійшла. Чи повернула я назад? Цар Клеон благав допомогти йому проти них. Я лишилася глухою до його благань. Я не хочу війни з Юнкаєм! Скільки разів мені ще казати? Яких ще обіцянок їм треба?

— Е, царице, саме тут виникла певна притичина, — мовив Гіздахр зо’Лорак. — Сором казати, але юнкайці не мають віри вашим обіцянкам. Напосідають на одне: мовляв, ваші дракони підпалили їм якогось посла.

— Йому підпалили самий лише токар! — презирливо скривилася Дані.

— Хай там як, але вони вам тепер не вірять. І люди з Нового Гісу — так само. Слова — то вітер, як ви самі полюбляєте казати. Жодні ваші слова не вбережуть миру в Меєрині. Ваші вороги вимагають справ. Хочуть побачити наше весілля, моє вінчання на царство і наше спільне владарювання.

Дані знову наповнила келих гостя, палко бажаючи вивернути йому глека на голову, аби лише загасити ту недбало-пихату посмішку.

— Хочуть шлюбу чи криваву згубу. Весілля або війну. Отакий я маю вибір?

— Я бачу лише один вибір, ваша преосяйносте. Прокажімо обітниці перед богами Гісу — і розбудуймо разом новий Меєрин.

Цариця саме добирала слова для відповіді, коли почула позаду кроки. «Частування принесли» — подумала вона. Кухарі обіцяли подати улюблену Гіздахрову страву — печеного в меді собаку, набитого чорносливом та перцями. Але озирнувшись, Дані побачила пана Барістана, свіжоскупаного, вдягненого у білий стрій, з мечем при боці.

— Ваша милосте, — вклонився він, — сором вас турбувати, але я подумав, ви захочете дізнатися негайно. «Буревісники» повернулися до міста зі звістками про ворога. Юнкайці йдуть на нас, як ми й боялися.

Шляхетними рисами обличчя Гіздахра зо’Лорака промайнула дратівлива тінь.

— Цариця зізволить вечеряти. Сердюки можуть почекати.

Пан Барістан на його слова і оком не змигнув.

— Я попрохав пана Дааріо скласти звіт мені, за наказом вашої милості. Але він засміявся і сказав, що нашкрябав би звіт власною кров’ю, якби ваша милість надіслали маленьку драгоманку показати йому, як пишуться літери.

— Кров’ю?! — скрикнула Дані з переляку. — Це такий жарт? Ні, не кажіть нічого, я маю сама його побачити.

Зрештою, вона була юною дівчиною, самотньою і наляканою. А юні дівчата бувають перемінливі у думках та намірах.

— Зберіть усю мою старшину. Гіздахре, ви маєте мені пробачити.

— Меєрин понад усе, — тепло і дружньо посміхнувся Гіздахр. — Ми ще матимемо інший вечір. І тисячу інших ночей.

— Пан Барістан вас проведе.

Дані поспіхом вибігла геть, скликаючи покоївок. Не вітатиме ж вона своїх воєвод у токарі! Нарешті вона обрала одну сукню з десятку переміряних, але відмовилася від вінця, принесеного Джихікі.