Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд
Сестра Ерміна вказала рукою на книгу:
— А ще, Ваше Превосходительство зверніть увагу на перші рядки цієї книги. Вони говорять про можливість визначення істинності за допомогою Сповідниці.
Сестра Юлія нетерпляче прокашлялася: навіщо говорити те, про що і так всі знають? Вона обдарувала Ерміну пронизливим поглядом перед тим, як почати:
— Ваше Превосходительство, ми маємо на увазі, що в книзі йдеться про Сповідницю, яка може визначити копію, але не оригінал. Тому ми не можемо довіряти їй у визначенні першотвору, тому що сповідниці не призначені для цієї мети. Якщо хочете, ми можемо продовжувати перевіряти книгу, але я впевнена, це лише черговий раз підтвердить те, про що нам вже і так відомо.
Джеган барабанив пальцями по столу.
— Де її знайшли?
— У Бандакарі, Ваше Превосходительство.
— Тобто, за магічними бар'єрами, які розділяли нас тисячі років.
— Абсолютно вірно, — захоплено вимовила Сестра Юлія. — Вже одне це є безперечним свідченням справжнього походження цієї книги!
— Чому?
— Якби оригінал можна було визначити за допомогою магії, де б Ви його сховали?
— Звичайно, за Великим бар'єром, там, де немає магії… — резюмував Джеган.
— Ваше Превосходительство, я не сумніваюся, це — оригінал «Книги Зниклих Тіней».
Імператор поглянув на неї темними, як ніч очима:
— Ти готова поплатитися життям за свої слова?!
— Так, Ваше Превосходительство, — не вагаючись, відповіла Сестра Юлія.
* * *Дивний звук розбудив Дженсен. Спросоння він здався їй схожим на віддалені гуркоти грому. Спочатку вона подумала, що це, мабуть, черговий кошмар, який приснився Імператору. Але, насправді, звук виходив зовні. Чоловічі голоси наказували всім відступитися і забиратися геть з дороги. Тепер шум посилився, його звуки чулися вже зовсім поруч.
Біля входу в намет Дженсен помітила солдатів, відкидаючих полог. Вона боялася навіть поворухнутися. Джеган наказав їй залишатися на місці. Знаючи, що йому розлютитися все одно що змигнути оком, Дженсен не могла ослухатися його наказу.
Енсон запитально глянув на неї. Дженсен знизала плечима. Оуен взяв Мерілі за руку. Вони явно були налякані, і Дженсен повністю розділяла їхні почуття.
Імператор піднявся з крісла, продовжуючи натягувати штанину. Він виглядав втомленим, ніби з похмілля. Дженсен знала, що причиною тому нічні кошмари, які переслідують Імператора і не дають йому вночі спокою.
Він вже було розкрив рота, щоб щось сказати, як раптом занавіска дверного отвору відкинулася в сторону. Намет відразу наповнив шум з вулиці.
Всередину увійшла тендітна жінка. Серед усієї цієї метушні вона рухалася, як холодна слизька змія. Від одного її виду Дженсен захотіла сховатися подалі.
Погляд дивної незнайомки привернули четверо чоловік, прикутих до підлоги. Потім вона повернула погляд на Імператора. Чорна сукня підходила до її мертвенно-блідої шкіри.
— О, Сікс! — Вигукнув Джеган. — Дозволь запитати, що це ти тут робиш посеред ночі?
— Я тут по твоєму виклику, — майже з презирством в голосі вимовила жінка.
Імператор подивився на неї:
— Ну і?…
— А… справа в тому, що я згодна зробити для тебе дещо.
Вона витяла щось з-під руки. Дженсен не могла розібрати, що ж це було, тому що ця річ була настільки чорна, що її практично не можна було розгледіти в обкутаному димом приміщенні та ще й на тлі чорного одягу незнайомки.
Побачивши те, що дістала Сікс, Імператор просяяв.
Ніщо не могло порівнятися з кольором того, що було в руках у цієї жінки, ні чорні очі Джегана, ні чорне плаття Сікс. Навіть безмісячна ніч в печері серед густих лісів була не така чорна, як цей дивний предмет в руках Сікс. Дженсен ніколи не доводилося бачити щось подібне йому раніше. На розум приходила лише думка про те, що так повинна виглядати чорна темрява, яка огортає людину, коли вона помирає.
Джеган виглядав задоволеним. На його вустах грала посмішка:
— Третя шкатулка…
Здавалося, Сікс не розділяє його несподіваного гарного настрою.
— Я виконала свою обіцянку.
— Так, так, — тільки й вимовив Джеган, акуратно приймаючи шкатулку з її рук. — Так.
Імператор поставив чорну скриньку на скриню:
— Що ще? — Кинув він через плече.
— Я так задала їм жару, що вони кинулися врозсип. Я знищила всі їх патрулі, які зустрілися мені на шляху. Тим самим, я розчистила дорогу для загонів, ідучих із Старого світу і впевнилась, що вони можуть рухатися безперешкодно.
— Це добре, а то ми вже зачекалися.
— Набагато краще просто покласти всьому цьому кінець, — відповіла Сікс. — Тобі, до речі, вдалося знайти справжню копію «Книги Зниклих Тіней»?
— Ні, — Джеган розплився в усмішці. — Я, здається, знайшов оригінал!
Сікс обдарувала його довгим поглядом, ніби оцінюючи, наскільки правдиві його слова або просто, щоб переконатися в тому, що це не якісь п'яні брудні.
— Думаєш, тобі вдалося відшукати оригінал? — Безрадісна посмішка освітила її вузькі губи. — Так чому ж ти просто не скористаєшся Сповідницею, щоб це перевірити?
— Бачиш, у нас виникли невеликі проблеми… Їй вдалося втекти.
Що б не подумала Сікс, жоден мускул на її обличчі не видав її думки:
— Так, ну добре. У будь-якому випадку, вона б не змогла дуже допомогти тобі.
— Могла, не могла. У мене з нею свої рахунки! — Джеган потемнів. — А може ти зможеш знайти її і повернути мені назад? Ти б не була
