Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри - Крістофер Паоліні
— А моя мати тим часом потайки оселилася в Карвахолі, де й народила мене за п'ять місяців?
Оромис ствердно кивнув.
— Вона завагітніла якраз перед останньою місією, отож, ганяючись за Хелфрінгом та яйцем Сапфіри, Бром нічого про це не відав… Урешті-решт, шляхи Брома й Морзана таки перетнулися в Джиліді, і мій старший учень спитав у молодшого, чи то часом не він викрав Чорну Руку. Скоріше за все, Морзан давно запідозрив, що Бром був причетний до цієї справи, адже той уже вбив кількох клятвопорушників. А Бром тим часом зрозумів, що з твоєю матір'ю сталося щось жахливе. Пізніше він розповідав мені, що саме це додало йому сили, інакше він ніколи б не зміг перемогти Морзана та його дракона. Порішивши свого ворога, Бром знайшов у нього яйце Сапфіри, бо тому вдалося розшукати Хелфрінга раніше за нього. А потім Бром зник із міста, сховавши яйце в тому місці, де його неодмінно мали знайти вардени.
— Так ось чому Джоуд гадав, що Бром загинув, — прошепотів Ерагон.
Оромис ствердно кивнув:
— Охоплений панічним страхом, Бром не дочекався своїх побратимів. У його думках була тільки Селена. Він розумів, що коли вона й залишилась живою, то Галбаторікс неодмінно захоче зробити її своєю Чорною Рукою, а тоді їй доведеться довіку служити його чорній магії.
Після цих слів Ерагонові на очі навернулися сльози. «Якою ж сильною мала бути Бромова любов, якщо він, не вагаючись, залишив місію варденів, щойно дізнався про те, що моя мати в небезпеці…» — подумав Вершник.
— Із Джиліда Бром поїхав прямісінько до замку Морзана, зупиняючись тільки для того, щоб трохи поспати. Але не встиг… Коли він нарешті дістався до замку, то йому сповістили, що твоя мати повернулась два тижні тому. Після своєї таємничої подорожі вона була хвора й украй виснажена. Звісно, цілителі Морзана пробували врятувати їй життя, але вона померла всього за кілька годин до того, як приїхав Бром.
— То він її так і не побачив? — спитав Ерагон, відчуваючи, як йому стисло горло.
— Не побачив… — Оромис якусь мить помовчав, і його обличчя набуло трохи м'якшого виразу. — Часом мені здається, що втрата Селени була для нього ще важчою, ніж втрата Сапфіри, тому вогонь у його серці став згасати. Але він не втратив здоровий глузд і вже невдовзі вирішив дізнатися, хто саме винен у смерті твоєї матері. Поговоривши з цілителями Морзана й почувши від них розповідь про хворобу Селени, Бром здогадався, що вона була вагітна. І тоді в його душі ожила надія. Він поїхав до Карвахола, бо добре знав, що твоя мати родом саме звідти. Там він і знайшов тебе, Вершнику… Однак тоді Бром не став залишатися в Карвахолі. Переконавшись у тому, що ніхто із селян не знає про те, що твоєю матір'ю була Чорна Рука й що тобі не загрожує небезпека, він таємно повернувся до Фартхен Дура, де й розповів Дейнору, тодішньому ватажкові варденів, ким саме він є. Побачивши його, Дейнор неабияк здивувався, адже всі були переконані, що Бром загинув. А потім твій батько умовив Дейнора нікому не казати про своє повернення. Про це знало всього кілька людей. А потім…
Ерагон звів догори руку:
— Але навіщо? Навіщо йому було прикидатися мертвим?
— Усе дуже просто. Бром хотів дожити до того часу, коли в нього буде змога навчати нового Вершника. А уникнути помсти за смерть Морзана можна було хіба що тоді, коли б Галбаторікс повірив, що він уже мертвий. До того ж Бром не хотів привертати зайвої уваги до Карвахола, бо збирався оселитися там і бути ближче до тебе. Перебуваючи в Фартхен Дурі, Бром допоміг варденам підписати угоду з королевою Ісланзаді, в якій ішлося про те, як саме люди та ельфи будуть опікуватися яйцем і де мав навчатися новий Вершник після того, як дракон проклюнеться. Невдовзі Бром зголосився супроводжувати Арію, яка мала доправити яйце з Фартхен Дура до Елесмери. Прибувши до нашого міста, він розповів мені й Глаедру цю історію, аби правду про твоє походження не було забуто, якщо раптом він передчасно загине. Отоді я й бачив його востаннє. Звідси Бром повернувся до Карвахола, де й оселився, вдаючи із себе казкаря. А все, що було потім, ти, певно, знаєш краще за мене.
Оромис замовк. На галявині запанувала тиша. Поглядаючи собі під ноги, Ерагон намагався осмислити все почуте й розібратися у своїх почуттях. Урешті-решт він важко зітхнув:
— А Бром… і справді був моїм батьком? Ммм… Тобто якщо моя мати була дружиною Морзана, то могло статися, що… — він раптом замовк, почуваючись надто ніяково.
— Ти — син свого батька, — сказав Оромис, — а твій батько — Бром. У цьому не може буде жодних сумнівів.
— Справді?
— Справді!
Ерагонові паморочилось у голові. Тоді він вдихнув повітря на повні груди.
— Гаразд, — сказав Вершник. — Здається, я починаю розуміти, чому Бром нічого не казав мені про це тоді, коли я знайшов яйце Сапфіри… Але чому він не зробив цього пізніше? Навіщо він вимагав, щоб ми із Сапфірою весь час переховувались?… Хіба він не хотів визнавати мене своїм сином? Може, він мене соромився?
— Ерагоне, я не стану лукавити й стверджувати, нібито знаю причини всього, що робив Бром… Але в тому, що я зараз тобі скажу, я впевнений так само, як у тому, що мене звати Оромис… Тож слухай. Бром нічого так не хотів, як назвати тебе сином і взяти під свою батьківську опіку. Але він не наважився цього зробити, бо про це могла дізнатись Імперія.
— Бром міг сказати бодай моєму дядькові, — заперечив Ерагон. — Герроу ніколи б його не зрадив.
— Ерагоне, якби ти жив із Бромом, а вивідачі Галбаторікса дізнались про те, що його кісточки не згнили в землі, то вам би обом довелося б щодуху тікати з Карвахола, аби зберегти життя. Зрозумій, приховуючи від тебе правду, Бром просто намагався тебе врятувати.
— Не надто йому це вдалося… Нам же все одно довелось тікати з Карвахола.
— Так, — кивнув Оромис. — Гадаю, це й справді було його помилкою. Але те, що він не міг витримати
