Вовки Кальї. Темна вежа V - Стівен Кінг

Потойбічну темінь дня прорізав голос Розаліти Муньйос, яка ніколи не мала дітей:

— Правду кажеш, кажу спасибі! Слухайте його, фолькен! Чуйте його!

— Слухайте його, мудро каже! — прокотилося юрбою.

— Того вечора панотець підвівся і сказав нам, що з північного заходу, з Серединного лісу, простуючи Шляхом Променя, йдуть стрільці. Хтось тоді зневажливо пирхав, а панотець же правду казав.

— Кажемо спасибі, — відповіли люди. — Панотець правду сказав.

А жіночий голос додав:

— Славімо Ісуса! Славімо Діву Марію, Матір Божу!

— Відтоді стрільці весь цей час були з нами. Той, хто хотів з ними перебалакати, зробив це. Вони обіцяли допомогти…

— І залишити по собі криваві руїни, як ми будемо такі дурні, що приймемо їхню поміч! — сердито прокричав Ебен Тук.

Юрба налякано зойкнула. А коли знову опустилася тиша, озвався Вейн Оверголсер:

— Стули пельку, горластий.

Тук озирнувся на Оверголсера, найбільшого фермера Кальї й свого найкращого покупця, і в його очах читалося німе здивування.

— Їхній дін — Роланд Дескейн з Ґілеаду, — вів далі Тіан. Це знали всі, проте легендарні ім’я та назва викликали благоговійний шепіт. — 3 Внутрішнього світу. Чи вислухаєте ви його? Що скажете, фолькен?

Відповідь не забарилася і швидко переросла в галас.

— Слухаєм! Слухаєм! До останнього слова! Слухаєм і кажем спасибі! — А слідом за цим пролунав тихий ритмічний стукіт. Спершу Тіан ніяк не міг уторопати, що то таке. А збагнувши, ледь не розплився в усмішці. Так звучав тупіт шорбутсами, тільки не об мостини підлоги в Залі зібрань, а тут, на траві Леді Орізи.

Тіан підняв руку. Роланд вийшов уперед. Тупіт гучнішав — до чоловічих приєдналися жіночі ноги в м’яких черевичках. Роланд піднявся сходами. Тіан передав йому перо й зійшов зі сцени, одразу ж узявши Гедду за руку й жестом показуючи решті близнюків стати поперед нього. Роланд стояв, тримаючи перо за гладенький очин у витягнутих руках, на яких лишалося тепер тільки вісім пальців. Нарешті тупотіння черевичків і шорбутсів стихло. Сичали й плювалися іскрами смолоскипи, осяваючи лиця фолькен, на яких зараз ясно читалися всі їхні сподівання й страхи. Расті каркнув і замовк. На сході темряву прорізала величезна блискавка.

Стрілець стояв і мовчав.

ДВА

Здавалося, минуло чимало часу, а Роланд усе дивився. І в кожній парі блискучих переляканих очей читав те саме. Багато разів він бачив такий вираз, зрозуміти його було неважко. Ці люди були голодні. Вони б радо купили чогось попоїсти, наповнили свої вічно неситі шлунки. Він згадав продавця пиріжків, що продавав свій крам на вулицях Ґілеада у найжаркіші дні літа. Роландова мати називала його сеппе-сеєм, бо від його пиріжків у людей скручувало животи. Сеппе-сей означало «продавець смерті».

«Еге ж, — подумав стрілець. — Тільки ми з друзями не беремо грошей».

Від цієї думки його обличчя освітила усмішка, одразу омолодивши його на багато років, і натовпом пробігло полегшене зітхання. Роланд почав свою промову так, як і колись:

— Нас добре зустріли в Кальї, послухайте мене, прошу.

Тиша.

— Ви відкрилися нам. Ми відкрилися вам. Чи ж не так?

— Еге ж, стрільцю! — гукнув у відповідь Воун Айзенгарт. — Так!

— Чи знаєте ви, хто ми є, і чи приймаєте те, що ми робимо?

Цього разу відповів Хенчик з роду манні.

— Так, Роланде, Книгою клянуся і кажу спасибі. Ви з роду Ельда, Білість прийшла, щоб протистояти Чорноті.

Юрба протяжно зітхнула. Десь у задніх рядах розплакалася жінка.

— Фолькен Кальї, чи просите ви про поміч і оборону?

Едді весь підібрався. За ті тижні, що вони провели в Кальї, багато людей дали вже відповідь на це питання. Але ставити його тут, вважав Едді, вкрай ризиковано. А раптом вони скажуть «ні»?

Та за мить Едді збагнув, що хвилюватися немає причин. Роланд був майстром з оцінки своєї аудиторії. Дехто справді промекав «ні» (дрібка Гейкоксів, трохи Туків і жменька Телфордів очолювали марш незгодних), але більшість фолькен проревіли щире «ТАК, СПАСИБІ!» Ще дехто (серед них найбільш вирізнявся Оверголсер) утримався. Едді вважав такий політичний хід наймудрішим у більшості випадків. Але цей випадок не належав до розряду більшості. То був вирішальний момент вибору, і навряд чи комусь із цих людей доведеться пережити ще один такий у своєму житті. Якщо ка-тет Дев’ятнадцяти переможе Вовків, мешканці цього містечка запам’ятають тих, хто сказав «ні» і хто утримався. Знічев’я Едді замислився над питанням, а чи буде Вейн Дейл Оверголсер великим фермером у цих краях, скажімо, за рік.

Та потім Роланд почав свій виступ, і всю свою увагу Едді звернув на нього. І увага поступово змінювалася захопленням. За все своє буремне дитинство й не менш буремну юність Едді чув чимало брехні. Сам нерідко обдурював, часом робив це дуже майстерно. Та на той час, коли Роланд дістався середини своєї розповіді, Едді збагнув, що до того раннього вечора в Кальї Брин Стерджис йому ще ніколи не доводилося лицезріти такого великого генія брехні у дії. А…

Едді роззирнувся довкола і вдоволено кивнув.

А юрба ловила кожне слово.

ТРИ

— Востаннє на цій сцені я танцював комалу, танець життя. Нині ж…

Його перебив Джордж Телфорд. Занадто улесливий і занадто хитрий, як на думку Едді. Та чого-чого, а хоробрості йому не бракувало: не кожен наважиться заговорити, коли вітер віє не в його бік.

— Еге ж, ми пам’ятаємо, ти файно танцював! А як, Роланде, ти танцюєш мортату, танець смерті, скажи, прошу.

Натовп несхвально забурмотів.

— Те, як я її танцюю, неважливо, — відповів Роланд, анітрохи не збентежившись, — бо мої танці в Кальї скінчилися. У нас із друзями тут є робота. Ви запросили нас, і ми кажемо спасибі. Ви попросили нас про поміч і оборону, тож і я прошу вас послухати дуже уважно. Менш ніж за тиждень прийдуть Вовки.

Юрба зітхнула, погоджуючись. Нехай час став слизьким, але навіть темні фолькен знали, що лишилося п’ять днів.

— За вечір до їхньої появи я хочу, щоб кожен близнюк Кальї, якому не виповнилося сімнадцять, був тут. — Роланд махнув рукою ліворуч, де Сестри Орізи спорудили шатро. Сьогодні там було чимало дітей, хоча, звісно, не сотня (саме стільки, як не більше, дітей, потрапили під загрозу). На час зборів старшим доручили наглядати за молодшими, а хтось із Сестер Орізи періодично перевіряв, чи там усе гаразд.

— Роланде, там вони всі не