Бенкет круків - Джордж Мартін

Cepci

— Тисяча кораблів!

Каштанові коси маленької королеви були сплутані й нечесані, щоки у світлі смолоскипа розчервонілися — так наче вона щойно з чоловічих обіймів.

— Ваша світлосте, мусимо виставити проти них ще більше! — останні слова, відбившись від крокв, відлунням полетіли через величезну, як печера, тронну залу.

Сидячи на золотому з кармазином престолі поряд із Залізним троном, Серсі відчула клубок у горлі. «Мусимо,— подумала вона.— Має нахабство казати мені „мусимо“!» Кортіло дати Тайрелівні лапаса. «Та вона мала б навколішках повзати, благаючи моєї допомоги». А натомість вона дозволяє собі розповідати своїй законній королеві, що та мусить зробити.

— Тисяча кораблів? — сопів сер Гарис Свіфт.— Не може бути. Немає таких лордів, що володіли б тисячею кораблів.

— Перестрашені боягузи, певно, на два помножили,— погодився Ортон Мерівезер. Або ж прапороносці лорда Тайрела брешуть, перебільшуючи чисельність ворогів, щоб ми не вважали їх слабаками.

У полум'ї настінних смолоскипів Залізний трон відкидав довгі зазублені тіні мало не до дверей. Дальній кінець зали тонув у темряві, й Серсі відчувала, що й навколо неї згущуються тіні. «Вороги повсюди, а з друзів ніякої користі». Досить було одного погляду на радників: здавалося, не сплять лише лорд Кайберн і Оран Вотерз. Решту витягнули з ліжок, коли гінці від Марджері почали гупати до них у двері, тож тепер вони стояли пом'яті та збентежені. Ніч за вікнами була чорна й спокійна. І замок, і місто спали. Борос Блаунт і Мірин Трант, схоже, теж спали навстоячки. Позіхав навіть Озмунд Кетлблек.

«Тільки не Лорас. Тільки не наш Лицар Квітів». Він стояв позаду сестрички, мов бліда тінь з мечем при боці.

— Половина від цього числа — це все одно п'ятсот кораблів, мілорде,— зауважив Вотерз до Ортона Мерівезера.— Тільки Арбор має достатню потугу, щоб протистояти такому флоту.

— А ваші нові дромони? — запитав сер Гарис.— Лодії залізних не зможуть же їм протистояти, правда? «Келеп короля Роберта» — наймогутніший корабель у всьому Вестеросі.

— Був,— сказав Вотерз.— «Славна Серсі», коли добудуємо, буде не гірша, а «Лорд Тайвін» узагалі вдвічі більший. Однак добудовано тільки половину кораблів, та й ті не мають команд. А якби й мали, чисельна перевага все одно не на нашому боці. Звичайна лодія порівняно з нашими галерами невеличка, щира правда, але в залізнородних є і більші кораблі. «Великий кракен» лорда Балона й військові кораблі Залізного флоту будувалися для війни, а не для нальотів. За швидкістю й силою вони не поступаються нашим малим бойовим галерам, ще й мають переважно кращі команди і кращих капітанів. Залізні все життя живуть на морі.

«Робертові слід було зачистити острови після того, як Балон Грейджой повстав проти нього,— подумала Серсі.— Він розбив його флот, попалив міста, потрощив замки, але, вже поставивши залізних навколішки, дозволив їм знову піднятися. А варто було насипати з їхніх черепів ще один острів». Так вчинив би батько, але Роберту бракувало справжньої відваги, яка потрібна королю, якщо той хоче зберегти мир у державі.

— Залізні не наважувалися нападати на Розлоги відтоді, як на Скелястому престолі сидів Дагон Грейджой,— сказала Серсі.— Чому ж почали знову? Чому так осміліли?

— Через нового короля,— сказав Кайберн, який стояв, сховавши руки в рукавах.— Це брат лорда Балона. Носить прізвисько Вороняче Око.

— Ворони-падальники харчуються трупом і тліном,— мовив великий мейстер Пайсел.— Вони не сідають на тварин квітучих і кріпких. Лорд Юрон нахапає золота і здобичі, це так, але одразу вшиється на Пайк, щойно ми виступимо проти нього, як це було з лордом Дагоном колись.

— Помиляєтеся,— мовила Марджері Тайрел.— Грабіжники не нападають такими силами. Тисяча кораблів! Лорд Г'юет і лорд Честер загинули, так само як і син-спадкоємець лорда Сері. Сері втік у Небосад з невеличкою кількістю кораблів, які ще в нього лишилися, а лорд Грім — полонений у власному замку. Віллас каже, на їхнє місце залізний король усадовив чотирьох своїх лордів, яким цей титул сам і пожалував.

«Віллас,— подумала Серсі,— калічка. Ось хто винен. Мейс Тайрел, цей йолоп, віддав оборону Розлогів у руки безпомічного слабака».

— Дорога з Залізних островів на Щити неблизька,— зауважила вона.— Як могла її здолати тисяча кораблів непомітно?

— Віллас гадає, вони рухалися не вздовж узбережжя,— сказала Марджері.— Відпливли подалі від суходолу — вглиб Призахідного моря — й повернулися з заходу.

«Радше калічка не виставив на вежах чатових, а тепер боїться, що ми про це дізнаємося. А маленька королева шукає виправдання для брата». У Серсі пересохло в роті. «Мені б келих арборського золотого». Якщо наступним залізні вирішать узяти Арбор, скоро в горлі пересохне у всього королівства.

— Може, до цього доклав руку й Станіс. Балон Грейджой пропонував моєму батькові союз. А його наступник, либонь, запропонував союз Станістові.

Пайсел нахмурився.

— І що виграє лорд Станіс...

— Ще одну точку опори. І здобич, атож. Станіс потребує золота, щоб своїм перекупним мечам платити. Грабуючи Захід, від сподівається відвернути нашу увагу від Драконстону й Штормокраю.

— Обхідний маневр,— кивнув лорд Мерівезер.— Станіс хитріший, ніж ми гадали. Яка ви розумниця, ваша світлосте, що розгадали його задум!

— Лорд Станіс сподівається перетягнути північан на свій бік,— сказав Пайсел.— Та якщо він потоваришує з залізнородними, його надії...

— Північани його все одно не приймуть,— мовила Серсі, не розуміючи, як такий освічений чоловік може бути таким тупим.— Лорд Мандерлі відрубав голову й руки його цибулевому лицарю, ми точно знаємо про це від Фреїв, а півдюжини інших північних лордів приєдналися до лорда Болтона. Ворог мого ворога мій друг. До кого ще звернутися Станісу, як не до залізних і дикунів — ворогів Півночі? Та якщо він гадає, що я попадуся в його пастку, він ще дурніший за вас,— сказала вона й обернулася до маленької королеви.— Щитові острови належать Розлогам. Грім, Сері й решта присягали Небосаду. От Небосад хай і відповідає на виклик.

— Небосад відповість,— запевнила Марджері Тайрел.— Віллас уже повідомив Лейтона Гайтавера у Старгороді, щоб той посилив оборону. Гарлан збирає людей, щоб відбити острови. Однак найкращі наші частини лишаються з моїм лордом-батьком. Слід повідомити йому в Штормокрай. Негайно.

— І зняти облогу? — Серсі не сподобалося нахабство Марджері. «Це