Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

У відповідь учні відступили ще на крок. Навіть Гаррі, Рон і Герміона не поспішали знайомитись. Гіпогрифи люто смикали головами і змахували могутніми крильми. Їм, вочевидь, не подобалося сидіти на прив'язі.

- Що, ніхто не хоче? - жалібно перепитав Геґрід.

- Я хочу, - сказав Гаррі.

Ззаду хтось перелякано охнув.

- Ой, ні, Гаррі! Згадай чаїнки! - прошепотіли Парваті й Лаванда.

Але Гаррі мовби й не чув. Він переліз через загороду на пасовисько.

- Молодець, Гаррі! - заревів Геґрід. - Гадаю, ти си впораєш з Бакбиком.

Він відв'язав сірого гіпогрифа і зняв з нього нашийника. Учні затамували подих. Мелфой зловісно примружився.

- Тепер не квапся, Гаррі, - спокійно мовив Геґрід. - Дивися йому в очі, але не кліпай - гіпогрифи не довіряють тим, хто забагато кліпає...

Гарріні очі відразу засльозилися, але він не кліпав. Бакбик повернув свою велику гостродзьобу голову і втупився в Гаррі лютим оранжевим оком.

- Файно, - похвалив Геґрід. - Файно, Гаррі... а тепер уклонися...

Гаррі не горів бажанням наставляти Бакбикові свою потилицю, проте швиденько вклонився.

Гіпогриф і далі пихато на нього поглядав. Він не ворушився.

- Йой! - стривожився Геґрід. - Гаррі... відходь, але помалу..

Але тут, на превеликий подив Гаррі, гіпогриф раптом зігнув лускаті передні лапи і, поза всякими сумнівами, теж уклонився.

- Дуже файно, Гаррі! - несамовито вигукнув Геґрід. - Добре... Тепер можеш його помацати!.. Ану, погладь йому дзьобика, давай!

Гаррі, який волів би радше відійти якнайдалі, повільно наблизився до гіпогрифа і кілька разів погладив йому дзьоба. Гіпогриф млосно заплющився від задоволення.

Усі заплескали. Усі, крім Мелфоя, Креба і Ґойла, що мали вельми розчарований вигляд.

- Файно, Гаррі! - тішився Геґрід. - Тепер, гадаю, він дозволить тобі політати на ньому!

Цього Гаррі аж ніяк не сподівався. Він звик літати на мітлі, але між мітлою і гіпогрифом була певна різниця...

- Сідай зразу за крилами, - підказував Геґрід, - але вважай - не смикни за якусь пір'їну: йому се не сподобається...

Гаррі поставив ногу на крило і видерся гіпогрифові на спину. Бакбик підвівся. Гаррі не знав, за що триматися - скрізь було саме пір'я.

- Гайда, пішов! - гукнув Геґрід і ляснув гіпогрифа.

Зненацька пообіруч від Гаррі розгорнулися десятиметрові крила. Він ледве встиг ухопити гіпогрифа за шию, як вони зринули в небо. То була аж ніяк не мітла, і Гаррі відразу це збагнув. Гіпогрифові крила не надто безпечно підкидали його ноги - здавалося, що Гаррі ось-ось упаде. Лискучі пір'їни вислизали з пальців, але він не наважувався стискати їх міцніше. На відміну від плавного польоту на «Німбусі-2000», тепер його жбурляло то вперед, то назад: тулуб гіпогрифа рухався разом з крильми.

Бакбик облетів пасовисько і пішов на посадку - цього Гаррі побоювався найбільше. Щоб не гулькнути сторч головою через гладеньку шию гіпогрифа, він відхилився назад. Почулися три глухі удари - гіпогрифові лапи торкнулися землі. Гаррі насилу втримався.

Усі, окрім Мелфоя, Креба і Ґойла, радісно закричали.

- Ти файно си тримав, Гаррі! - чудувався Геґрід. - Хто наступний, га?

Підбадьорені успіхом Гаррі, учні обережно полізли через огорожу. Геґрід по черзі відв'язував гіпогрифів, і невдовзі по всьому пасовиську схвильовані діти віддавали їм поклони. Невілові кілька разів довелося задкувати від свого гіпогрифа, який ніяк не хотів згинати перед ним коліна. Рон з Герміоною вподобали гнідого гіпогрифа. Гаррі стежив за ними звіддалік.

Мелфой, Креб і Ґойл обрали Бакбика. Бакбик уклонився Мелфоєві, який пихато погладжував йому дзьоба.

- Карочє, це все дуже просто, - сказав Мелфой голосно, щоб почув Гаррі. - Я в цьому й не сумнівався. Навіть Поттер з ним упорався... Хіба ти взагалі небезпечний, га? - глузливо запитав він гіпогрифа. - Ну, відповідай, тварюко нещасна...

Миттєво зблиснули сталеві пазурі, і Мелфой пронизливо заверещав. Геґрід кинувся до Бакбика, накинув йому нашийник і став відтягати його від Мелфоя, що, заюшений кров'ю, корчився на землі.

- Я помираю! - волав Мелфой перед нажаханими учнями. - Я помираю, гляньте! Він мене вбив!

- Не помираєш! - гаркнув сполотнілий Геґрід. - Поможіть мені... треба забрати його звідси...

Герміона побігла відчиняти ворота. Геґрід підняв Мелфоя, немов пір'їнку, і Гаррі встиг побачити на його руці глибоку рану, з якої цебеніла на траву кров. Геґрід прожогом мчав до замку.

Приголомшені учні рушили слідом. Слизеринці в один голос звинувачували Геґріда.

- Його треба негайно вигнати! - кричала заплакана Пенсі Паркінсон.

- Мелфой сам винен! - відрізав Дін Томас.

Креб із Ґойлом погрозливо заграли м'язами.

Усі вони піднялися кам'яними сходами до порожнього вестибюлю.

- Я гляну, чи він ще живий! - вигукнула Пенсі й побігла мармуровими сходами нагору. Решта слизеринців, не перестаючи шпетити Геґріда, подалася до своєї вітальні в підвалі.

Гаррі, Рон і Герміона поспішили до своєї вежі.

- Думаєте, з ним буде все гаразд? - стурбовано запитала Герміона.

- Звичайно! Мадам Помфрі миттю загоїть йому ту подряпину, - запевнив Гаррі, котрому шкільна лікарка заліковувала ще й не такі рани.

- Краще б це сталося не на першому ж уроці Геґріда, правда? - стурбовано мовив Рон. - Тепер Мелфой зробить з мухи слона і так йому напаскудить...

Сподіваючись побачити Геґріда, вони першими прийшли на вечерю до Великої зали. Але його там не було.

- Його ж не звільнили, правда? - Герміона навіть не торкалася до м'ясної запіканки.

- Хай тільки спробують, - сказав Рон, який теж нічого не їв.

Гаррі стежив за слизеринським столом. Декілька учнів на чолі з Кребом і Ґойлом збилися докупи й про щось змовлялися - очевидно складали свою версію пригоди.

- Принаймні, нудним цей перший шкільний день не назвеш, - похмуро пожартував Рон.

Після вечері вони подалися до своєї вітальні готувати домашнє завдання для професорки Макґонеґел. Але робота не йшла: вони ніяк не могли зосередитися і весь час визирали з вікна.

- У Геґріда засвітилося, - раптом сказав Гаррі.

Рон глянув на годинника.

- Якщо бігом, то ще можемо з ним побачитись, ще не дуже пізно...

- Навіть не знаю, - нерішуче мовила Герміона і зиркнула на Гаррі.

- Мені ніхто не забороняв ходити територією школи, - наголосив він. - Адже Сіріус Блек не проникне сюди повз тих дементорів, правда?

Отож вони відклали підручники й вилізли крізь отвір за портретом. На