Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Так... - нерішуче мовив Невіл, не знаючи, чого чекати далі.

- Ховчик вирветься з шафи, побачить тебе, Невіле, і перетвориться на професора Снейпа, - сказав Люпин. - Тоді ти спрямуєш на нього чарівну паличку... ось так... вигукнеш «Рідікулюс!» і уявиш собі бабусин одяг. Якщо все вдасться, професор Снейп-ховчик з'явиться перед нами в капелюшку з яструбом, у зеленій сукні і з великою червоною торбиною в руках.

Усі зареготали. Шафа шалено захиталася.

- Якщо у Невіла все вийде, ховчик почне лякати всіх по черзі, - додав професор Люпин. - Постарайтеся згадати, чого ви боїтеся найдужче, і спробуйте страховисько перетворити на посміховисько.

Усі в кімнаті затихли. Гаррі замислився... Чого він боявся найбільше в світі?

Спочатку подумав про Лорда Волдеморта - Волдеморта, що відновив колишню могутність. Але не встиг розпочати уявну контратаку на Волдеморта-ховчика, як перед ним зринув жахливий образ...

Лискуча, напівзогнила рука, що по-зміїному ховається під чорним плащем... хрипке протяжне дихання з невидимого рота... пронизливий холод, що накриває з головою...

Гаррі здригнувся і глянув, чи ніхто цього не помітив. Майже всі стояли з заплющеними очима. Рон бурмотів: «Забери лапи». «Він, звичайно, думає про павуків», - здогадався Гаррі. Рон боявся їх до смерті.

- Усі готові? - запитав професор Люпин.

Гаррі раптом відчув страх. Він ще не був готовий. Що придумати проти дементора?.. Але не хотів затримувати інших, бо всі вже кивали головами і закочували рукави мантій.

- Невіле, ми всі відійдемо назад, - сказав професор Люпин. - Щоб ти мав вільне місце, гаразд? Потім я покличу наступного учня... Усі відійдіть, не заважайте Невілові...

Учні відступили до стіни. Невіл залишився перед шафою сам-один. Він був блідий і переляканий, але теж закотив рукави мантії і наставив чарівну паличку.

- На рахунок «три», Невіле, - сказав професор Люпин і скерував свою паличку на ручку шафи. - Раз... два... три!

Струмінь іскор вирвався з кінця чарівної палички професора Люпина і влучив у ручку. Шафа розчахнулася, і з неї, люто втупившись у Невіла, ступив гачконосий і зловісний професор Снейп.

Невіл відступив, але не опускав палички, лишень беззвучно ворушив губами. Снейп насувався на нього, нишпорячи у своїй мантії.

- Р-р-рідікулюс! - пискнув Невіл.

Щось ляснуло, немов батогом, і Снейп зупинився. Тепер на ньому красувалася довга, оздоблена мереживами сукня і високий капелюшок з поїденим міллю плюшевим яструбом на вершку. На руці в нього погойдувалася велика яскраво-червона жіноча торбина.

Усі попадали з реготу. Ховчик розгублено озирався, а професор Люпин вигукнув:

- Парваті! Тепер ти!

Парваті з застиглим обличчям ступила наперед. Снейп повернувся до неї. Лясь! - і замість нього з'явилася закривавлена й перебинтована мумія. Її незряча фізія втупилася у Парваті. Мумія простягла руки і, човгаючи ногами, повільно стала наближатися до неї...

- Рідікулюс! - крикнула Парваті.

Бинти на мумії розмоталися, заплутали ноги, і мумія гепнулася навзнак на підлогу. Голова її покотилася по підлозі.

- Шеймус! - гукнув професор Люпин.

Шеймус миттю змінив Парваті.

Лясь! - і замість мумії з'явилася жінка з довгим, аж до землі, чорним волоссям і кощавим зеленкуватим лицем: то була бенші, провісниця смерті. Вона роззявила рота, й кімнату оглушив довгий і пронизливий неземний вереск, від якого волосся на Гарріній голові стало сторч...

- Рідікулюс! - вигукнув Шеймус.

Бенші захрипіла і схопилася за горло - у неї пропав голос.

Лясь! - замість бенші постав щурик, що ганявся за власним хвостом. Ще ляск - і замість нього зринула гримуча змійка. Вона звивалася і смикалася, аж доки... - лясь! - обернулася в налите кров'ю око.

- Він розгубився! - закричав Люпин. - Ми вже близько!.. Дін!

Дін вибіг наперед.

Лясь! - на підлозі підстрибнула відтята рука і покраб'ячому поповзла до Діна.

- Рідікулюс! - загорлав Дін.

Щось клацнуло, і рука втрапила в мишоловку.

- Чудово!.. Роне, тепер ти!

Вистрибнув Рон.

Лясь!!!

Хтось із учнів заверещав. Величезний павук, заввишки метрів зо два, насувався на Рона, загрозливо клацаючи клешнями. На якусь мить Гаррі здалося, що Рона заціпило. Але тоді...

- Рідікулюс! - заревів Рон, і павук залишився без ніг. Він покотився до Лаванди Браун. Та запищала і відскочила. Павук підкотився до Гаррі. Гаррі витяг чарівну паличку..

- Сюди! - раптом вигукнув професор Люпин.

Лясь! - і безногий павук щез.

Якусь мить усі ошелешено роззиралися, а тоді побачили срібно-білу кулю, що висіла в повітрі перед Люпином.

- Рідікулюс! - ліниво вимовив Люпин.

Лясь!

- Іди, Невіле, добий його! - звелів Люпин, коли ховчик хляпнувся на підлогу вже як тарган... Лясь! - знову з'явився Снейп. Але цього разу Невіл рішуче попрямував до нього.

- Рідікулюс! - вигукнув він, і на якусь мить усі ще раз побачили Снейпа в мереживній сукні. І тут Невіл раптом розреготався - ховчик вибухнув, розлетівшись на безліч маленьких хмаринок диму, і щез.

- Пречудово! - вигукнув професор Люпин, а учні заплескали в долоні. - Молодець, Невіле! Ви всі молодці. Зараз порахую... По п'ять очок кожному, хто змагався з ховчиком... Десять очок Невілові, який зробив це двічі... І по п'ять очок Гаррі й Герміоні.

- Але ж я нічого не робив, - сказав Гаррі.

- Гаррі, на самому початку уроку ви з Герміоною правильно відповіли на мої запитання, - безтурботно пояснив професор Люпин. - Дякую всім, це був прекрасний урок. Домашнє завдання: перечитайте, будь ласка, розділ, присвячений ховчикам, законспектуйте і здайте мені в понеділок... На сьогодні все.

Збуджено перемовляючись, учні повиходили з учительської. Лише Гаррі не відчував радості. Професор Люпин навмисно не дав йому позмагатися з ховчиком. Чому?.. Невже через ту пригоду в поїзді? Невже Люпин вважає його заслабким і думає, що Гаррі знову знепритомніє?

Але, вочевидь, цим ніхто більше не переймався.

- Ви бачили, що я зробив з тією бенші? - вигукував Шеймус.

- А та рука! - кричав Дін, розмахуючи власною.

- А Снейп у капелюшку!

- А моя мумія!

- Цікаво, чому професор Люпин боїться кришталевих куль? - замислилася Лаванда.

- У нас іще ніколи не було такого класнющого уроку захисту від темних мистецтв, правда? - захоплено вигукнув Рон, коли вони верталися в клас по свої портфелі.

- Здається, дуже добрий учитель, - схвально відгукнулася Герміона. - Але шкода, що до мене не дійшла черга з тим ховчиком...

- І