Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Вся юрба як один повторила останню фразу.

— Я хочу від усього серця подякувати Верні і Уоррену за те, — продовжила Келен, обводячи поглядом багатотисячну юрбу, — що вони нагадали всім нам, що таке життя. Важко знайти більш просте і ясне вираження того, заради чого ми дійсно боремося, ніж сьогоднішнє весілля.

Слухачі згідно закивали.

— Ну а тепер хто бажає подивитися, як ця парочка танцює свій перший танець? — Вигукнула Келен.

Глядачі з радісними криками подалися назад, звільняючи центральну площадку. Музиканти вишикувалися за лавками навколо.

Поки Уоррен з Верною спускалися з платформи, щоб відкрити танці, Келен обняла Зедда і цмокнула в щоку.

— Це одна з кращих твоїх витівок, чарівник.

Він подивився на неї своїми горіховими очима, які, здавалося, проникали в саму душу.

— Ти в порядку, мила? Я розумію, що все це тяжко.

Келен кивнула, вперто продовжуючи посміхатися:

— У повному. А тобі все це подвійно важче. — Зедд раптово посміхнувся.

— Ось тепер впізнаю Мати-сповідницю! У вічній тривозі за інших.

Келен дивилася, як усміхнені Уоррен з Верною кружляють у танці в колі плещучих солдатів.

— Коли вони закінчать, а ви станцюєте з Еді, чи не потанцюєте ви зі мною, пане? — Запитала Келен.

— Замість нього?

— Упевнена, що йому б цього хотілося.

Келен не могла зараз змусити себе вимовити його ім'я, інакше чаклунство веселої церемонії було б безповоротно порушено.

Зедд грайливо підтягнув брову.

— А з чого ти взяла, що я вмію танцювати?

— Та тому що немає на світі нічого, що ти не вмієш! — Розсміялася Келен.

— Я бути здатна видати цілий список того, чого цей худий старий не вміє, — з посмішкою повідомила виникла за спиною Зедда Еді.

Коли молодята закінчили перший танець, на майданчик почали виходити й інші пари. Зедд з Еді теж вирушили в танцювальне коло, щоб показати молоді, як це робиться. Келен стояла біля кола разом з Карою. До них проштовхався усміхаючись генерал Мейфферт.

— Мати-сповідниця! — Напір натовпу підштовхнув його ще ближче. — Мати-сповідниця, який чудовий день, вірно? Чи бачили ви коли-небудь щось подібне?

Келен мимоволі посміхнулася зовсім щасливому генералу.

— Ні, генерал Мейфферт, не думаю.

Офіцер швидко глянув на Кару. Деякий час ніяково потоптавшись, він потім повернувся до танцюючих. Хоча за останній час люди трохи краще взнали Келен, все ж вона була сповідниця, жінка, поряд з якою і стояти боялися, не те що торкатися. Так що навряд чи хто-небудь наважиться запросити на танець сповідниця.

Або Морд-Сіт.

— Генерал? — Окликнула Келен Мейфферта. — Генерал, не могли б ви надати мені величезну особисту послугу?

— Звичайно, Мати-сповідниця! — Гаркнув офіцер. — Все, що забажаєте! Що я можу для вас зробити?

Келен вказала на танцювальне коло і солдат і сестер, що товпилися навколо.

— Не могли б ви потанцювати? Я розумію, що в принципі ми повинні бути напоготові, щоб уникнути можливих непорозумінь, але мені здається, що люди набагато краще переймуться святковим духом цього торжества, якщо їх генерал вийде в коло і станцює.

— Станцювати?

— Так.

— Але я… Тобто я не знаю, хто…

— Ой, будь ласка, перестаньте викручуватися! — Келен повернулась, ніби їй щойно прийшла в голову думка. — Кара. Чому б тобі не піти з ним потанцювати, щоб його люди зрозуміли, що вони теж можуть підключитися до танців?

Блакитні очі Кари заметушилися між Келен і генералом.

— Ну, взагалі я не розумію, яким чином…

— Зроби це заради мене. Ну будь ласка, Кара! — Келен повернулася до генерала. — По-моєму, мені довелося чути, як хтось згадував, що вас звуть Бенджамін?

Генерал почухав скроню.

— Вірно, Мати-сповідниця. Келен знову повернулася до Кари.

— Кара, Бенджаміну потрібна партнерка на танець. Як щодо тебе? Будь ласка. Заради мене! — Кара відкашлялася.

— Ну гаразд. Тільки заради вас, Мати-сповідниця.

— І не думай переламати йому ребра або ще що-небудь. Нам потрібні його таланти.

Кара кинула на Келен сердитий погляд, поки задоволений генерал вів її в коло.

Схрестивши руки на грудях, Келен з усмішкою дивилася, як генерал обійняв Кару. Деньок вийшов майже що ідеальний. Майже що.

Келен спостерігала, як Бенджамін витончено кружляє Кару в танці, а солдати витягають збентежених сестер з лав глядачів в танцювальне коло. І тут до неї підскочив капітан Райан.

Він витягнувся в струнку.

— Мати-сповідниця… Хм, ну… Ми через багато з вами пройшли, і, якщо не вважатимете мене надто зухвалим, чи можу я запросити вас… ну, на танець?

Келен здивовано закліпала, втупившись на молодого галейця.

— Ой, ну звичайно, Бредлі! Я із задоволенням з тобою потанцюю. Але тільки якщо ти пообіцяєш, що не станеш поводитися зі мною, як зі скляною. Мені зовсім не хочеться виглядати нерозумно.

Посміхнувшись, він кивнув.

— Домовились!

Келен вклала долоню йому в руку, а другу поклала на плече. Капітан обійняв її широкою долонею за талію під мантією і закружляв у танці серед радісно вітаючих їх глядачів. Келен стійко витримала все це, посміхаючись і сміючись. Вона думала про статуетку, нагадуючи собі, що їй необхідно бути такою ж стійкою, що вона в змозі розслабитися і прийняти свято як воно є і не думати про те, кого немає, поки чужий чоловік обіймає її, нехай і соромливо. — Бредлі, ти чудовий танцюрист. Його