Республіка Дракона - Ребекка Куанг

Ні, але вона могла, маючи тисячі тіл. І якщо тисяча загине, тоді вона кине ще одну тисячу, і ще одну. Байдуже, наскільки нерівні сили, адже війна такого масштабу — гра в числа. І вона мала вільні життя. Це єдина перевага півдня проти призахідників, яких було надто багато.

Кітай немовби також це зрозумів. Недовіра зісковзнула з його обличчя, змінившись похмурим небажанням.

— Тоді ми воюватимемо проти Неджі, — сказав він.

— Республіка вже оголосила нам війну. Неджа сам обрав, на якому він боці.

Жинь тепер не потребувала це обговорювати. Вона хотіла цієї війни. Вона хотіла виступати проти Неджі знову і знову, аж до кінця, доки не лишиться тільки вона. Жинь хотіла бачити, як його пошрамоване обличчя спотворюється розпачем, коли вона забирає в нього все, що йому не байдуже. Хотіла мучити його, принизити, ослабити, позбавити сил. Щоб він благав навколішки.

Неджа мав усе, чого вона колись хотіла. Він був аристократом, вродливим і вишуканим. Неджа був родом із півночі. Він народився в осередку сили й тому почувався так, немовби за правом міг нею користуватися, вирішувати долю мільйонів людей, яких вважав нижчими за себе.

Вона збиралася відібрати в нього ту владу. А потім відплатити йому сповна.

«Нарешті», — заговорив Фенікс. Голос бога був приглушений печаткою, але Жинь чітко чула кожен порив його сміху. «Моя люба маленька спірлійко. Нарешті ми дійшли згоди».

Уся прихильність, яку вона відчувала колись до Неджі, вигоріла. Коли Жинь думала про нього, то відчувала лише жорстоку смачну ненависть.

«Дозволь їй розгорітися, — сказав Фенікс. — Дозволь їй зрости».

Гнів, біль і ненависть — три складові для великої і страшної сили, і вони вже дуже давно гноїлися на півдні.

— Нехай Неджа приходить по нас, — сказала вона. — Я випалю йому серце з грудей.

Після паузи Кітай зітхнув.

— Гаразд. Тоді ми плануємо війну проти наймогутнішої військової сили у світі.

— Не вони — наймогутніша сила в світі, — сказала Жинь. Углибині розуму вона відчувала присутність бога, спраглого, захопленого й нарешті бездоганно суголосного з її намірами.

«Разом, — заговорив Фенікс, — ми випалимо цей світ».

Вона грюкнула кулаком по столу.

— А я.

Дiйовi особи Цике

Фан Жунінь: сирота з провінції Півня; командир Цике; остання жива спірлійка.

Жамса: колишній в’язень Баґхри; нині майстерний під­ривник.

Бадзі: шаман, який прикликає невідомого бога, що дає йому сили берсерка.

Суні: шаман, який прикликає мавпячого бога.

Чаґхань Сужень: шаман із клану наймадів, Царин брат-­близнюк.

Цара Сужень: відмінний стрілець; розмовляє з птахами; Чаґханева сестра-близнючка.

Унеґень: перевертень, який прикликає дрібного лисячого духа.

Аратша: шаман, який прикликає річкового бога.

*Алтань Тренсинь: спірлієць, колишній командир Цике. (Померлі)

Республіка Дракона та її союзники

Дім Їнь

Їнь Вейсжа: Воєначальник Дракона та лідер Республіки.

Їнь Сайкхажа: Леді Арлона; дружина Їнь Вейсжі.

Їнь Неджа: другий син Воєначальника Дракона.

Їнь Дзіньджа: найстарший син Воєначальника Дракона; головнокомандувач Республіканської армії.

Їнь Муджа: сестра-близнючка Дзіньджі, вчиться за кордоном, у Призахідній республіці.

*Їнь Мінджа: третій син Воєначальника Дракона; потонув у дитинстві.

Чен Кітай: син міністра оборони; останній нащадок дому Чен.

Сжин Венка: донька міністра фінансів.

Лю Ґужубай: Воєначальник Мавпи.

Цао Чажовк: Воєначальник Кабана.

Ґон Такха: Воєначальник Півня.

Ан Цолінь: Воєначальник Змії та колишній наставник Їнь Вейсжі.

Нікарська імперія та її союзники

Су Дадзі: Імператриця Нікані. Зміївна. Прикликає равликову богиню творення Нюйву.

Цун Хо: Воєначальник Барана.

Чан Ень: Воєначальник Коня, також відомий як «генерал Вовче М’ясо», згодом лідер Імперського флоту.

Дзюнь Ложань: колишній майстер Бою в Сінеґарді; нині де-­факто Воєначальник Тигра.

Фейлень: колишній шаман Цике, який прикликає бога вітру; ув’язнений у Чулуу Корікх та звільнений Алтанем Тренсинем.

Дзян Дзия: Хранитель Воріт, прикликає істот із Імператорського звіринця; нині самоув’язнився в Чулуу Корікх.

*Їнь Жиґа: колишній Імператор Дракона; вважається загиблим із кінця Другої Макової війни.

Призахідники

Генерал Джозефус Тарквет: лідер призахідницьких військ у Нікані.

Сестра Петра Іґнатіус: представниця Сірого товариства (призахідницького релігійного ордену) у Нікані; одна з найвидатніших релігійних науковців свого покоління.

Брат Авґус: молодий член Сірого товариства.

Кетреїди

Сожцань Сіжа: лідерка клану кетреїдів; старша сестра матері Чаґханя й Цари.

Бектер: син Сожцань Сіжі.

*Цевері: донька Сожцань Сіжі, вбита Дзяном Дзия.

Флот «Червоних лахмітників»

Чіан Моаґ: Королева піратів Анькхілууня, також відома як Кам’яна Стерва і Брехлива Вдова.

Сажана: «Чорна лілія» найвищого рангу й одна з улюблениць Моаґ.

Подяки

Перетворити цю книжку на щось, чим я могла би пишатися, мені допомагало дуже багато людей. Ханна Боуман переглядала рукопис ще на ранніх етапах і дуже люб’язно дала мені зрозуміти, що це халтура. Халтурою він лишився й досі, та принаймні дотепною. Дякую за те, що завжди захищала мене, вірила в мене і штовхала вперед, а іноді й тягла. Ми щосили пливли проти течії, вихором мчали в майбутнє! Давид Померіко та Наташа Бардон не лише відполірували цей рукопис, зробивши його значно кращою історією, аніж могла б вийти в мене, якби я працювала самотужки. Вони допомогли мені зрости як письменниці й пережити неприємний синдром другої книжки. JungShanInk створили ілюстрації для обкладинки і, як завжди, якимось чином влізли мені в голову, щоб зобразити Жинь саме такою, якою я завжди її уявляла. Також дякую командам «Liza Dawson Associates» та «Harper Voyager» — Гевісу Довсону, Джоанні Фаллерт, Памелі Джеффі, Кароліні Перні, Джеку Реннінсону та Емілі Чамбейрон. Мені пощастило працювати з вами.

Я благословенна бути в оточенні друзів, наставників і вчителів, які підбадьорювали мене зробити більше, ніж я коли-небудь уявляла, і повірили в мене, коли не вірила я сама. Беннет, плато Скаріґон, назване на честь Скаріґона. Видатного воїна. Так тримати. Шкібдудібап! Можливо, колись я дізнаюся про долю Ґікальдо Марові та його друга Ровера… Фара Наз Ріші — моя сяйлива пустельна квітка, моя тепла миска печені холодного дня, сир мого хліба, найсильніша й найпрекрасніша людина, яку я знаю, і К до мого Дж. Б. Ми разом станемо буркотливими бабцями. Алісса Вонґ, Андреа Танґ і Фонда Лі — неймовірні рольові моделі, які встановили для мене стандарт доброчесності й важкої роботи та надихнули мене без виправдань написати себе. Професори Джон Ґлавін, Ананья Чакраварті, Керол Бенедікт, Кет­рін Бентон-Коген, Джон Макніл, Джеймс Міллворд та Говард Спенделов перетворили мене на науковицю, якою я є. Я вдячна Комітету Маршалла за неймовірну щедрість. Група Маршалла 2018 шалено круті — я хочу бути як ви, коли виросту. Адам Мортара нагадав мені яскравий приклад, що ніколи не варто тягнути драбину вгору самій, а можна натомість спуститися і штовхати інших угору. Дженна Кавелос та Кіджі Джонсон лишаються найкращими вчителями письменництва, яких я коли-небудь зустрічала. Портвейн — дуже гарне питво.

Величезний, величезний привіт книжковим блогерам, буктьюторам, букстаграмерам і авторам відгуків, які говорять про мою роботу. (Incorrect Poppy War, я дивлюся на тебе). Те, що люди так захопилися моїми персонажами, геть нереально. Ви навіть не уявляєте, як підбадьорюєте та підтримуєте мене, і я така рада, що можу поділитися з вами своїми історіями. #FireDick. Навіки. Горіть, мої