Ерагон. Спадок - Крістофер Паоліні
Замість Глаедра відповів Умарот:
«Тому що всі, хто знав про Склеп Душ, включно з Глаедром, погодились на те, щоб це знання видалили з їхнього розуму й замінили на фальшиві спогади. Це було важке рішення, особливо для матерів яєць, але ми не могли дозволити, щоб хтось поза межами цієї кімнати знав правду. Інакше Галбаторікс міг дізнатися про нас. Тому ми попрощалися зі своїми друзями й товаришами, добре розуміючи, що можемо більше ніколи їх не побачити, і що в тому разі, коли збудеться найгірше, вони загинуть із вірою в те, що ми пішли в небуття… Я повторюю: це було нелегке рішення. А ще ми стерли всі спогади про назву скелі, яка веде до входу в це сховище, так само, як раніше стерли імена тринадцяти драконів, котрі нас зрадили».
«Останню сотню років, — озвався Глаедр, — я прожив, думаючи, що наш вид приречений на загибель. Як я страждав від цього! І всі мої страждання були даремні… Та, з другого боку, я радий, бо своїм незнанням я охороняв нашу расу».
На якусь мить запала мовчанка.
«А чому Галбаторікс не помітив, що вас і яєць не вистачає?» — спитала Сапфіра в Умарота.
«Він вважав, що ми загинули під час битви. Ми були всього лиш маленькою частинкою Елдунарі на Вройнгарді, принаймні не настільки великою, щоб він запідозрив нашу відсутність. А щодо яєць, то я не сумніваюсь, що він був розгніваний, не знайшовши їх, але в нього не було підстав уважати, що його ошукали».
«Так-так, — сумно додав Глаедр, — Сувієль погодився пожертвувати собою, щоб приховати від Галбаторікса наше шахрайство».
«А хіба Сувієль не вбив багатьох своїх?» — здивувався Ерагон.
«Так, убив, і це була велика трагедія, — сказав Умарот. — Тоді ми домовились, що він не буде нічого робити, аж доки не пересвідчиться, що поразка неминуча. Знищуючи себе, він знищив і будинки, де ми зазвичай зберігали яйця. А крім того, він отруїв острів, щоб Галбаторікс навіть не подумав тут оселитись».
«А чи знав він, навіщо вбиває себе?»
«Ні. Він знав тільки те, що це було необхідно. Десь за місяць до битви Сувієль втратив свого дракона. І хоч він утримався від того, щоб піти в небуття, бо для боротьби з Галбаторіксом нам потрібен був кожен воїн, він не хотів більше жити. Сувієль зрадів отриманому завданню — воно давало йому не тільки порятунок, якого він так жадав, але й можливість стати нам у пригоді. Коштом свого життя він забезпечив майбутнє і нашої раси, і Вершників. Він був видатний і хоробрий герой. Коли-небудь його ім’я будуть оспівувати в кожному куточку Алагезії».
«А після битви ви чекали», — сказала Сапфіра.
«Так, потім ми чекали», — погодився Умарот.
Сама думка про те, щоб провести сотню років в одній-єдиній кімнаті, схованій глибоко під землею, змусила Ерагона здригнутися.
«Але ми тут не ледарювали, — продовжив Умарот. — Коли ми вийшли з трансу, то почали використовувати свій розум, спершу повільно, а потім, тільки-но зрозуміли, що Галбаторікс покинув острів, усе більше й більше. Разом ми мали величезну силу. Ми були здатні стежити за більшістю з того, що відбувалося на землі впродовж багатьох років. Ясна річ, ми не можемо дивитися в магічний кристал, але ми здатні відчувати найтонше мереживо заплутаної енергії, розкиданої по всій Алагезії. А часто ми можемо чути думки тих, хто не докладає належних зусиль, щоб захистити свій розум. Таким чином ми зібрали дуже багато інформації.
Спливали десятки років, і ми почали втрачати надію, що хтось буде здатен перемогти Галбаторікса. Ми були готові чекати століттями, якби це було потрібно, але ми відчували, як росте сила Трощителя Яєць, і ми боялися, що наше чекання може розтягнутись на тисячі років замість сотень. Це було б неприпустимо навіть із погляду здорового глузду. А ще — малеча в яйцях… Малюки зв’язані магією, яка уповільнює розвиток їхніх тіл. Вони можуть іще багато-багато років залишатися такими, як є. Але для них шкідливо залишатись у своїх шкаралупах надто довго, бо тоді їхній розум може стати або схибленим, або відстороненим.
Коротко кажучи, наше занепокоєння змусило нас втручатися в біжучі події. Спочатку це було щось незначне: легенький поштовх тут, натяк пошепки там, відчуття тривоги в того, кого вже майже заманили в засідку… Нам не завжди це вдавалось, але ми, як могли, допомагали тим, хто ще боровся з Галбаторіксом. З бігом часу ми почали діяти більш майстерно й упевнено. В кількох рідкісних випадках нашу присутність помічали, та ніхто й ніколи не міг збагнути, ким або чим ми були. Тричі ми зуміли влаштувати смерть клятвопорушників, Бром був гарною зброєю в наших руках, особливо тоді, коли керувався не тільки своєю пристрастю».
«Ви допомагали Бромові!» — вигукнув Ерагон.
«Так, допомагали. І не тільки йому. Наприклад, коли близько двадцяти років тому чоловік на ім’я Хелфрінг викрав яйце Сапфіри зі скарбниці Галбаторікса, ми допомогли йому втекти, але надто захопились, бо він помітив нас і злякався. Він утік і не зустрівся з варденами, як збирався від самого початку. Пізніше, після того як Бром урятував яйце Сапфіри, а вардени та ельфи почали приводити своїх дітлахів, щоб знайти того, для кого вилупиться дракон, ми вирішили належно підготуватися на той випадок, якби це нарешті сталося. Тому ми звернулись до котів-перевертнів, які з давніх-давен були друзями драконів, і поговорили з ними про це. Вони погодились допомогти нам, і саме їм ми дали знання про скелю Кутіан та про уламки метеорита під корінням дерева Меноа. Потім ми видалили всі спогади про наші розмови з їхньої пам’яті».
«І ви зробили все це звідси?» — здивовано спитав Ерагон.
«Не тільки це. Тобі ніколи не спадало на думку, чому це раптом яйце Сапфіри опинилося прямо перед тобою, коли ти був на Хребті?»
«Це зробили ви!?» — здається, Сапфіра була здивована не менше ніж Ерагон.
«Я гадав, — відповів Вершник, — це сталося тому, що Бром — мій батько, і Арія сплутала мене з ним».
«Та ні,— сказав Умарот. — Заклинання ельфів не збиваються з дороги просто так. Це ми змінили рух магії, щоб ти й Сапфіра зустрілись. Ми вважали, що є шанс — нехай маленький, але є,— що ти можеш стати для неї підходящою парою. І ми таки вгадали».
«Чому ж ви тоді не привели нас сюди раніше?» — спитав Ерагон.
«Тому що вам потрібен був час для підготовки. З другого
