Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

А зараз найважливішим було те, що Гарольд привів свої війська. Келен сподівалася, що йому вдалося зібрати сто тисяч, як вони домовлялися. Відмінна основа для армії, яку Келен необхідно зібрати.

Гарольд облизнув потріскані губи. Келен бачила, що зібрати армію йому було непросто, та й перехід з Галеї сюди виявився нелегким. Ніколи ще вона не бачила його таким змученим. Принц здавався якимось спустошеним — він нагадав Келен батька.

Вона променисто посміхнулася, бажаючи продемонструвати, як високо цінує приїзд брата.

— Скільки людей ти привів з собою? Ми, безумовно, знайдемо застосування всім ста тисячам. Це приблизно подвоїть чисельність вже наявних в нашому розпорядженні військ. Добрі духи знають, наскільки нам потрібні війська.

Ніхто не вимовив ні слова. Келен переводила погляд з одного на іншого, але всі уникали дивитися їй в очі.

Келен стривожилася:

— Гарольд, скільки людей ти привів? Принц скуйовдив густе темне волосся.

— Приблизно тисячу.

Келен тупо дивилась на нього, повільно опустившись на стілець.

— Тисячу?

Він кивнув, як і раніше уникаючи її погляду.

— Капітана Бредлі і його людей. Тих, яких ти колись повела за собою.

Келен не могла повірити почутому:

— Нам потрібні всі ваші війська. Гарольд, що відбувається? — Нарешті він підняв на неї очі:

— Королева Цірілла не схвалила мій план забрати всі наші війська на південь. Незабаром після того, як ти побувала у нас і відвідала її, вона отямилася від хвороби. Знову стала собою — повна вогню і амбіцій. Ти ж знаєш, якою вона була: невпинно відстоююча інтереси Галеі. — Гарольд потарабанив по столу. — Але хвороба її змінила. Вона відчайдушно боїться Імперського Ордена.

— Як і я, — спокійно відповіла Келен, стримуючи наростаючу лють. Вона гостро відчувала меч Річарда за спиною. І бачила, що Гарольд зауважив клинок. — Усі мешканці Серединних Земель бояться Ордена. Тому-то нам і потрібні війська.

Гарольд згідно закивав.

— Я їй все це говорив. Правда. А вона заявила, що вона — королева Галеї, і в першу чергу її цікавить благо власної країни.

— Галея увійшла до складу Д'харіанскої імперії! — Гарольд безпорадно розвів руками.

— Коли Цірілла була хвора… Вона не знала, що ця подія відбулася. І заявила, що тимчасово поступилася тобі короною заради безпеки свого народу, а не для того, щоб розлучитися з суверенітетом. — Він опустив руки. — Вона заявляє, що у тебе не було таких повноважень і відмовляється дотримуватися угоди.

Келен глянула на всіх інших, мовчки сидячих на своїх місцях, як похмурі судді.

— Гарольд, ми ж з тобою все це вже обговорювали. Серединні Землі під загрозою! Та весь Новий світ під загрозою! Ми повинні цю загрозу відбити, а не захищати одну країну за іншою або дозволити кожній державі захищатися самій. Якщо ми на це підемо, то всі програємо, один за іншим. Ми повинні виступати єдиним фронтом.

— У принципі я з цим згоден, Мати-сповідниця. Але королева Цірілла — ні.

— Значить, Цірілла не видужала, Гарольд. Вона все ще хвора.

— Цілком можливо, але не мені про це судити. — Спершись на стіл, Келен потерла пальцями чоло. У неї просто в голові не вкладалося, що відбувається.

— А як там Джебр? — Поцікавився зі свого кутка Зедд. Келен зраділа його голосу — він немов повертав всьому здоровий глузд. — Ми залишили провидицю в Галеї, щоб вона подбала про Ціріллу і як радника. Напевно Джебр відмовляла Ціріллу від подібних дій.

Гарольд опустив голову.

— Хм… Королева Цірілла наказала кинути Джебр в темницю. Більш того, вона віддала наказ, що якщо Джебр виголосить ще хоч раз подібне богохульство — як королева Цірілла це називає, — то відріже Джебр язик.

Келен не відразу віднайшла дар мови. Причому ошелешила її зовсім не поведінка Цірілли. Слова прозвучали різко і без найменших ознак поваги:

— Гарольд, чому ти підкорився наказам божевільної баби?

Принц зціпив зуби, мабуть, ображений її тоном.

— Мати-сповідниця, вона не тільки моя сестра, але і моя королева. Я поклявся підкорятися волі моєї королеви і захищати народ Галеї. І всі ті галейці, хто воював у вашій армії, теж поклялися в першу чергу захищати народ Галеї. Я вже передав їм наказ нашої королеви. Ми повинні негайно повернутися в Галею. Мені дуже шкода, але все має бути саме так.

Келен схопилася, що є сили стукнувши кулаком по столу.

— Галея розташована в самому початку долини Каллісідріна! Це — брама до самого серця Серединних Земель! Невже ти не бачиш, наскільки це привабливий шлях для Імперського Ордена? Ти що, не розумієш, що вони напевно захочуть розділити Серединні Землі?

— Звичайно, розумію, Мати-сповідниця.

— Значить, ти просто розраховуєш, що всі ці люди — Келен різко тицьнула в бік табору — ляжуть тут, щоб захистити тебе від Ордену? Ви з королевою Ціріллою бездушно вважаєте, що всі ці люди гинуть, захищаючи вас? Поки ви будете відсиджуватися в Галеї? Сподіваючись, що вони завадять Ордену дістатися до вас?

— Звичайно, ні, Мати-сповідники.

— Та що з тобою таке?! Ти що, не розумієш, що, борючись з нами проти Ордена, ти будеш захищати і свою батьківщину теж?

Гарольд облизав губи.

— Мати-сповідниця, все, що ви говорите, швидше за все вірно. Але також і не має значення. Я — командувач галейською армією. Все моє життя — це служіння народу Галеї і сюзерену — спершу матері з батьком, потім сестрі. З дитячих років, ще коли я сидів на колінах батька, мене вчили в першу