Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Перш, ніж Келен встигла зробити дюжину кроків, командер Карго, верхи на величезному бойовому коні, прорвався крізь лінію битви, що кипіла позаду них. Великий кінь своїм пирханням висловлював роздратування солдатами на своєму шляху.

Коммандер, очолюючи великі сили імперських охоронців, озирався по сторонах оцінюючи ситуацію. Як і люди, які охороняли Джегана, вони були з числа елітних воїнів. Всі вони були величезними, потужно складеними і озброєними до зубів, і, схоже, їх були тисячі.

Жорстокість, яку вони пускали в хід, свідчила про їх розуміння екстраординарності ситуації. Вони текли крізь полчища солдат, немов по хвилях крові.

На невеликому віддаленні позаду імператорських охоронців Келен побачила язики полум'я, що вирвалися вгору в нічне небо. Різке червоне світло висвітлювало напружені обличчя чоловіків, що билися за власні життя.

Здавалося, не мало абсолютно ніякого значення на кого кожен накидався. Немов в божевільному світі, солдати посходили з розуму. Кожен бився за себе, абсолютно кожен, за винятком імперської охорони, яка ясно уявляла, з ким битися їм.

— Сестри йдуть, — зауважила Ніккі коли вона розглядала вогонь і дим, що рвався в чорне небо. — У нас залишилося зовсім небагато часу до того моменту, коли буде надто пізно. Намагайтеся триматися подалі від їх дороги і за межами поля зору охорони.

Кивнувши, Келен разом з Джилліан обережно змінили напрямок подалі від тієї лінії, по якій пробивалися основні сили. У Ніккі був план, як їм вибратися. Річард буде шукати їх, тому Келен не хотілося відходити занадто далеко від того місця, де він бачив їх востаннє.

Її метою було розташуватися на краю основної битви між регулярними солдатами і імперською охороною, поки вони будуть рухатися в напрямку, де вона бачила Річарда, сподіваючись, що вона не дуже сильно відхилиться від того шляху, яким буде підходити Річард.

І в той же час, вона хотіла триматися подалі від знову початого протиборства. Елітна охорона виявиться зовсім іншим супротивником в порівнянні з рядовими солдатами.

Коммандер Карго зістрибнув з коня, опинившись посеред першого кільця складу контингенту імператорської охорони.

— Де Джеган? — Кликнув він до лінії охоронців, які захищали пораненого імператора.

— Його проколото стрілою, — сказав один з офіцерів охорони, жестом даючи розпорядження своїм підлеглим звільнити доріжку командеру.

Через проступаючі проломи Келен побачила Джегана, який продовжував стояти на колінах, підтримуваний громилами, які присіли навпочіпки з кожною боку імператора. Вигляд у нього був блідий, але він залишався у свідомості.

Дихав він з труднощами, і коли він зрідка покашлював, вниз по підборіддю на груди стікали темні цівки крові. Одна рука стискала стрілу, яка виступала з правого боку його грудей.

— Стріла! — Вигукнув карго. — Як це, в ім'я Творця, могло трапитися?

Офіцер схопив Карго за кольчугу і смикнув до себе.

— Твій чоловік випустив у нього стрілу!

Коммандер Карго упер пильний погляд у офіцера і приставив вістря ножа до його підборіддя.

— Прибери руки.

Той випустив коммандера, але спрямував на нього такий же погляд.

— А тепер як щодо того, що ти маєш на увазі під «моїм чоловіком»? — запитав карго.

— Це був твій ключовий. Він випустив стрілу в імператора.

Карго почервонів.

— Я порішу його своїми руками.

— Якщо ми не зробимо це першими.

— Чудово. Тоді займіться цим. Мені все одно ким він буде убитий, мене турбує лише одне — він повинен бути мертвий і лише це має значення. Він дуже небезпечний. Я не хочу, щоб він залишався на волі і носився навколо, вчиняючии все більше шкоди. Всього лише принесіть мені його голову, щоб я знав, що з цим покінчено.

— Вважай, що вже зроблено, — відповів офіцер.

Карго, проігнорувавши хвастощі людини, почав розштовхувати всїх зі свого шляху.

— Поставте імператора на ноги! — Рикнув він на ряди чоловіків навколо Джегана. — Нам потрібно повернути його в резиденцію. Тут ми нічого не зможемо вдіяти.

Ніхто не сперечався. Охоронці допомогли Джегану піднятися на ноги. З кожного боку двоє чоловіків взяли його під руки, щоб підтримувати його.

— Карго, — слабким голосом промовив Джеган.

Коммандер впритул підійшов до нього.

— Так, Ваше Превосходительство?

Посмішка розповзлася по обличчю Джегана.

— Радий тебе бачити. Думаю, ти заслужив її на деякий час.

Коммандер Карго на мить засяяв хитрою посмішкою, приєднуючись до усмішки імператора, і тут же звернув всю свою увагу на охоронців і залементував.

— Пішли, живо!

Джилліан міцно притиснулася до Келен з боку одного, а з іншого до Ніккі, коли вони продовжили відходити вбік, намагаючись залишатися непоміченими. Охоронці, які допомагали Джегану, почали виводити його. Коммандер Карго, супроводжуючи їх, прорубував дорогу назад через бійку.

Келен навіть боялася думати про те, щоб повернутися в намет Джегана. Поглядаючи одним оком на стражників, вона озиралася через плече, безуспішно намагаючись побачити Річарда.

Захмелілі, розгнівані солдати вели бій всюди навколо їх трійці, коли Келен помітила, що охоронці організувалися клином, щоб розчистити дорогу і рушили з поля Джа-Ла в сторону резиденції імператора.

Майже всі смолоскипи були далеко звідси, дозволяючи пітьмі занурити битву в морок. Кілька факелів охоронці несли з собою, але вони не були поблизу. У такій темряві, немов у густому мороці, Келен більше не могла розгледіти поле Джа-Ла.

Навіть плато, що підносилося над рівниною Азеріт, ніби розчинилася у пітьмі. Їй доводилося керуватися віддаленим насипом, яка висвітлювалася світлом смолоскипів, щоб орієнтуватися.

Глухий стукіт струсонув землю, покотився вогонь — очевидно Сестри скористалися силою, щоб знести величезну армію зі свого шляху і прийти на допомогу Джегану.

На матчі Джа-Ла були сотні тисяч людей. І було не схоже, що хтось спробував втекти. Тепер охоронцям, які захищали імператора, було необхідно прорватися крізь цей натовп.

Келен, Джилліан та Ніккі