Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Притиснувши Джилліан до себе, Келен роззирнулася навсібіч. Ніккі захищала дівчинку з іншого боку. З усіх боків їх оточували охоплені спрагою смерті солдати.

Келен кивнула:

— Тут, під прикриттям охоронців Джегана, нам зараз безпечніше. Але, судячи з того, як розвиваються події, так довго не триватиме.

Всі навколо билися. Поранений у груди Джеган стояв на колінах, оточений своїми охоронцями. Деякі з них опустилися поруч, щоб підтримати Імператора в тому випадку, якщо доведеться, підняти його на ноги і пробивати собі шлях крізь натовп.

Інші кричали, щоб привели Сестер. Решта охоронців Джегана безжально рубали направо і наліво всіх, хто попадався на їхньому шляху, намагаючись стримати натовп і звільнити собі місце. Земля навколо Імператора і його охорони стала липкою і слизькою від свіжої та запеченої крові.

Келен, прикута до місця, на якому стояла, не могла відвести погляд, спостерігаючи за Річардом.

З усіх боків, намагаючись його вбити, на нього кидалися солдати. Він рухався серед них, ніби примара. У потрібні моменти Річард пірнав в сторону від мечів, спрямованих на нього, ухилявся від ударів, прослизав між тими, хто хотів повалити його, так само, як ухилявся від блокерів в грі.

Кожен помах його меча був швидким і точним. Його меч не знав пощади. Витрачаючи мінімум сил, рівно стільки, скільки для цього було необхідно, Річард пробирався крізь натовп по полю. А навколо, в безладній і гучній битві, билися десятки тисяч солдатів.

— Здається, нам пора рухатися.

— Ми не можемо. — Відповіла Ніккі. — Якщо Річард не зможе нас знайти, ми — небіжчики.

Келен обвела рукою навколо:

— Як ти думаєш, що він зможе з усім цим вдіяти?

— Не квапся. — Відповіла Ніккі. — Я думала, що ти вже зрозуміла, що Річарда не варто недооцінювати.

— Ніккі права! — Втрутилася Джилліан. — Я навіть бачила, як він повернувся з світу мертвих!

Келен залишалося лише дивуватися твердженню Джилліан. Вона дійсно усвідомлювала, що ця людина була в змозі почати війну, але вона ніяк не могла повірити в те, що він міг спуститися в підземний світ і повернутися.

І все ж, було не до місця і не до часу обговорювати це, враховуючи всю небезпечну плутанину, що повсюдно розгорнулася навколо них.

Вона уважно оглянула цей хаос нестримного насильства, виглядаючи спосіб вибратися за його межі. Якщо Джеган зараз мертвий або нехай навіть без свідомості, то вона змогла б скористатися цим і разом з Джилліан і Ніккі забратися подалі звідси.

Її мучило питання, чи міг Джеган, будучи соноходцем, бути зараз без свідомості чи ні. А якщо він і втратив свідомість, то чи міг він як і раніше управляти ними за допомогою нашийників.

Але якщо Джеган і справді помер або втратив свідомість і був не в змозі зупинити Ніккі і Келен через нашийники, то залишалося ще одне важливе питання, пов'язане з величезною армією, що розкинулася у всі сторони.

Хоч Келен була невидимою для всіх солдатів навколо, цього ніяк не можна було сказати про Джилліан і Ніккі.

Провести крізь всіх цих чоловіків таку жінку, як Ніккі і таку привабливу мету — дівчинку, подібну Джилліан, буде нелегко. Ніккі, тим не менше, великі надію, звичайно, покладала на Річарда.

— Ти й справді вважаєш, що Річард зможе вивести нас звідси? — запитала вона у Ніккі.

Ніккі кивнула.

— З моєю допомогою. Мені здається, я знаю дорогу.

Келен не вважала, що Ніккі можна було віднести до того типу жінок, які покладалися виключно на віру і надію.

Протягом тяжких знущань Джеганем вона ніколи не мала ілюзій або помилкових надій на порятунок. Якщо вона сказала, що вона знала дорогу, то Келен була схильна думати, що так воно і є.

В стороні, крізь проломи в битві, Келен помітила Річарда. Він проткнув мечем нападаючого на бігу солдата ще до того, як той зміг замахнутися своїм мечем.

Річард, покритий криваво-червоними знаками, відразу висмикнув меч назад з нападника і, замахнувшись назад, вдарив руків'ям в обличчя нападника ззаду.

— Схоже, він наш єдиний шанс, — зробила висновок Келен.

Ніккі витягла шию, щоб оцінити поступ Річарда перед тим, як знову оглянути ту плутанину, що творилася в оточенні пораненого імператора.

— Мені здається, що у нас не буде кращого моменту. По-моєму, треба діяти або прямо зараз, або ніколи. Нехай навіть з цими ошийниками…

— Якщо Джеган зараз заклопотаний зовсім іншими турботами, можливо, він і не зможе скористатися ошийниками, щоб зупинити нас.

Ніккі метнула на Келен погляд, який давав зрозуміти, наскільки нерозумно було так припускати.

— Якщо що-небудь піде не так, як треба, то я докладу максимум зусиль і простежу, щоб у тебе, Джилліан та Річарда було достатньо шансів, щоб вибратися, — Ніккі зробила застережливий жест пальцем. — Якщо справа дійде до цього — ти скористаєшся цим шансом, ти мене чуєш? Якщо це станеться, не смій знехтувати тим, що я постараюся зробити для вас. Ти зрозуміла?

Келен не сподобалася ідея Ніккі, що вона, ризикуючи своїм життям, надасть їм шанс втекти. А ще її спантеличив той факт, що Ніккі цінує життя Келен дорожче свого.

— Тільки якщо ти пообіцяєш, що не залишиться абсолютно ніяких інших способів здійснити це. Я волію знайти спосіб визволити нас усіх разом.

— У мене всього одне життя, — сказала Ніккі. — І мені б дуже хотілося його зберегти, якщо ти хотіла почути мою думку на цей рахунок.

Келен посміхнулася почутому і поклала руку на плече Джилліан.

— Тримайся поруч, але якщо мені доведеться скористатися ножем, не загороджуй мені дорогу. І не бійся скористатися своїм, якщо настане необхідність.

Джилліан, супроводжувана Келен у напрямку до поля Джа-Ла, до того місця, де Келен в останній раз бачила