Шлях Королеви - Алюшина Полина

Магума у ​​відповідь на таку заяву сильно розлютився, але не встиг відреагувати, як несподівано інкуба осяяло біле світло, і на місці худорлявого чоловіка з’явилась напівгола вродлива молода жінка з довгим позолоченим волоссям, зі стрункими ніжками та пишними грудьми.

- Оце так... - Протягнув Магума.

 - Схоже, я витратила всю свою силу, яка лишалась у мене в запасі. - Заявила жінка - суккуб, знизавши плечима. - Гм? Ви чого витріщили очі? Голої дівчини ніколи не бачили?

- Та, ніби... ні... - Ронал, Гредхард і навіть Магума, розширивши очі, потягли свої обличчя вперед. Їхні щоки почервоніли, а тіла почало трусити - настільки спокусливими були форми особи, яка стояла перед ними. Маль збентежилася більше за всіх і поспішила зняти з себе плащ, щоб накрити ним голі груди Кротаріксії, закрив її спиною.

– А-ну, відверніться, збоченці! - Прикрикнула вона на представників чоловічої статі, які так і стояли остовпіло посеред арени для боїв.

 - Ой, та ладно тобі, панночко, хай подивляться. - Відкидаючи накидку, сказала суккуб, а очі чоловіків так і норовили побачити заборонений плід.

– Ні-і! Я вас усіх зараз вб’ю, якщо ви не відвернетеся! Ваша Величність, допоможіть мені. – Маль була у розпачі. Лія підійшла до Кротаріксії і загорнула її у свої крила.

 - Ви теж хочете подивитися на мене, королева? – Посміхнулася золотоволоса жінка.

- На мене це не діє, Крот. Прикрийся, поки в попіл не обернула. – Спокійно відповіла королева і подала жінці скинутий нею плащ ельфійки.

 - Які ж ви всі нудні! - Надула повні губи суккуб, але прикрилася, як їй наказали.

Трохи пізніше Лія Ігніс, два її стража та голови фракцій повернулися до міста. Знайшовши в гардеробі одяг, який підходив для нової іпостасі, Кротарікс скликала всіх піратів, і кожен мореплавець побачив імператрицю. За її наказом усіх рабів, які могли влитися у суспільство, звільнили. Кожна дитина та дорослий повернувся до свого рідного міста завдяки порталам суккуба. Її магія дозволяла переноситися у будь-які частини світу, якщо вона вже бувала в тому чи іншому місці, відстань взагалі не мала жодного значення та впливу на магію, оскільки ці портали були міженергетичними воронками. Коли останній раб пішов, пірати повернулися до звичайних справ. Друзі стояли біля входу в місто, спостерігаючи за останнім порталом, який закривався.

- І куди ж ми тепер вирушимо? - Весело спитав Ронал, розминаючи плече.

- Вже не терпиться зустрітися з новими пригодами? - Перевіряючи тятиву на луці, відповіла запитанням на запитання Маль.

- Боюся, цього разу я вирушу лише з Магумою та Кротом. – Глухо промовила королева.

 - Тобто як це? А як же ми? - Ошелешено подивилися на Лію Маль, Ронал і Гредхард. Дракониця видихнула:

- Скаїр шукає мене, і будь-якої миті може напасти, поки я ще слабка.

- Ми вирушимо далеко за море, туди, де нас ніхто не знайде, а Скаїр не дістане. Там королева готуватиметься до майбутньої битви, а вам треба повернутися додому, сповістити своїх побратимів та перевести рідних і близьких у безпечне місце. - Казав Магума і погляд його був спрямований кудись далеко.

- Я згоден із Магумою. Ми - голови фракцій і маємо підготувати бійців до війни, і самі стати сильнішими. Наступного разу Скаїр не поведеться на хитрощі, він теж стає хитрішим, злішим, небезпечнішим. Його військо велике і обліплене міцними латами з ніг до голови, як ведмідь у меді. Якщо проти них виступлять не навчені солдати, то ми лише мішатимемося під ногами королеви, вона просто не зможе захищати і нас і боротися зі Скаїром одночасно. – Міркував Гредхард, забираючи шаблю в піхви. Маль із Роналом, задумавшись, схилили голови.

- Так, ти маєш рацію, друже, від нас залежить багато і пора взяти всі справи в руки. – Погодився з торговцем Ронал.

– Я теж готова. – Відповіла ельфійка.

- Я відкрию один портал до Ларбона, а другий до прикордонного міста між ельфійською та звіроподібною стіною. - Кротарікс розставила руки в сторони і дві вирви миттю відчинили свої пащі. Гредхард підійшов до свого порталу і вже побачив прикордонний ліс перед рідним містом, як раптом обернувся і сказав:

 - Не знаю, що сказати на прощання, тож просто побажаю вам удачі. Сподіваюся побачити вас знову, друзі.

- І ми чекатимемо від тебе звісток, старий, ха-ха! – Засміявся Магума. Гредхард хіхікнув у відповідь і зник за бузковою завісою порталу.

- Ваша Величність, перед тим, як ми підемо, хочемо попередити Вас ще про одну небезпеку. Місяць і Кішка розповіли нам, що вони не просто так опинилися тоді поряд із будинком Аліки. Темна сутність на ім'я Акіра весь цей час стежила за Вами через них. Саме вона підіслала їх знайти Вас і доставити до Магуми. – Швидко заговорила Маль. Лія насупилась.

- Дякую за попередження. Я буду уважною.

- Можеш не турбуватися, Малю, з нею все буде добре. Обіцяю. - Чорний демон поплескав ельфійку по плечу.

- Постався до цього серйозно, Магума. Місяць з Кішкою були дуже налякані, розповідаючи нам про неї. Вона здатна керувати живими істотами, як маріонетками, якщо до їхнього тіла потрапить її кров. А ще вона безсмертна. Лише вогонь здатний назавжди вбити цю істоту. – Підтримав ельфійку Ронал. Лія кивнула.