Сяйво - Стівен Кінг

Ну, ось він вибереться звідси й надає декому стусанів. Джек жував крекер за крекером, відмовляючи в перепочинку своєму багатостраждальному шлунку, що прагнув повернути все назад. Він подумав про екседрин, що лежав у кишені, й вирішив почекати, щоб шлунок хоч трохи заспокоївся. Нема рації ковтати знеболююче, якщо збираєшся одразу все виблювати. Доведеться поворушити мозками. Знаменитими мізками Джека Торренса. Хіба ти — не той хлопець, який колись волів заробляти на життя головою? Джек Торренс, автор бестселерів. Джек Торренс, визнаний драматург, удостоєний Відзнаки нью-йоркського товариства критиків. Джек Торренс, письменник, шановний мислитель, який у сімдесят років одержав Пулітцерівську премію за книгу мемуарів «Моє життя у двадцятому столітті». Суть усієї цієї дурні була одна: заробляти на життя мізками.

Заробляти на життя мізками — виходить, завжди знати, де оси.

Він закинув у рот ще один «тріскіт» і розжував. Насправді, вважав Джек, усе звелося до того, що вони перестали йому довіряти. Відмовилися вірити в те, що Джек знає, що для них найкраще і як цього домогтися. Дружина спробувала незаконно перехопити в нього владу — спершу чесними (певною мірою)

засобами, а потім — безчесними. Коли Джек переконливими аргументами розвінчав її натяки й припинив постійну сверблячку на тему «я не згодна», Венді налаштувала проти нього сина, спробувала вбити його пляшкою, а потім замкнула — це ж треба! — у кляту комору, мать її так!

І все-таки тихий внутрішній голосок мовляв Джекові: (так, але звідки взялося спиртне? хіба не в цьому вся справа? Ти знаєш, що буває, коли ти напиваєшся, знаєш це із власного гіркого досвіду: коли ти пєш, ти перестаєш думати) Він жбурнув коробку «тріскітів» через усю кімнатку. Вона стукнулася об полицю з консервами й упала на підлогу. Джек провів коробку поглядом, утер губи долонею, а потім подивився на годинник. Було майже пів на сьому. Він пробув тут уже чотири години. Замкнений дружиною, він провів тут уже кілька років, так їх перетак.

Він уже міг поспівчувати своєму батькові.

Джек тепер зрозумів — він ніколи не задавався ось яким питанням: що довело його батька до пияцтва? Так, правда... якщо опускаєшся до стану, який його колишні учні називали «вошивий алкаш»... хіба справа не в жінці, з якою ти одружений? Ганчірка, а не жінка, вона завжди мовчки волочилася по будинку з мученицьким виразом обличчя. Ядро, прикуте ланцюгом до батьківської щиколотки. Ні, не ядро на ланцюзі. Вона ніколи не робила активних спроб позбавити батька свободи, а Венді вчинила з ним саме так. Доля батька Джека, ймовірно, була подібна до долі дантиста Мак-Тіґа з відомого роману Френка Норріса28: прикутий наручниками до мерця в пустелі. Так, це більш вдале порівняння. Його мати, мертва духовно й душевно, була скута з батьком наручниками їхнього шлюбу. І все ж тато намагався чинити справедливо, волочачи по життю її гниючий труп. Він намагався виростити чотирьох дітей так, щоб вони відрізняли добре від поганого, розуміли дисципліну й насамперед поважали свого батька.

І всі вони виявилися невдячними, включаючи й самого Джека. За що він тепер і розплачується — його власний син теж виявився невдячним. Але залишалася надія. Він як-небудь вибереться звідси. І покарає — суворо покарає — обох. Він подасть Денні приклад, адже хлопчик подорослішає... нехай же, коли настане потрібний день, Денні краще від Джека буде знати, як чинити.

Він згадав ту недільну вечерю, коли батько за столом побив матір палицею... як усі вони жахнулися. Тепер Джек зумів збагнути необхідність цього, зумів збагнути, що батько лише прикидався п’яним, а його розум увесь час залишався жвавим і гострим, підстерігаючи найменшу ознаку неповаги.

Джек підповз до крекерів і знову взявся до їжі, сівши біля дверей, які так віроломно замкнула Венді. Він задумався, що ж саме помітив батько і як підловив матір своїм удаванням. Може, вона потихеньку знущалася з нього? Показувала язика? Робила непристойні жести? Або просто гордовито й образливо дивилася на нього, переконана, що він занадто отупів від випитого, щоб помітити це? Що б вона не робила, батько застав її на цьому й негайно покарав. І тепер, через двадцять років, Джек зміг нарешті оцінити батькову мудрість.

Звичайно, можна сказати, що найбільшою дурістю, яку зробив батько, було одруження з такою жінкою — прикувати себе до подібного трупа... якщо вже на те пішло, до трупа, який зовсім його не поважав. Але за поспішний шлюб молоді розплачуються повільно. Може, і батько батька був одружений з жінкою такого ж типу, так що батько Джека підсвідомо вибрав у дружину таку ж — як і сам Джек. Ось лише його дружина не задовольнилася тим, що пасивно загубила кар’єру Джека на одному поприщі й спотворила — на іншому, вона поставила собі завдання, яке до відрази потребувало активних дій: знищити останній шанс чоловіка стати одним зі службовців «Оверлука» і, можливо, у свій час піднятися... до посади управляючого. Вона спробувала відняти в нього Денні, який був його, Джека, перепусткою. Звичайно, це нерозумно — навіщо потрібний син, якщо можна роздобути батька? — але наймачам частенько стріляють у голову різні бздури, тож таку поставили йому умову.

Тепер Джек зрозумів: він не має наміру вмовляти її. Він спробував урезонити Венді в барі «Колорадо», але вона відмовилася вислухати, й за всі свої старання він одержав пляшкою по голові. Але незабаром він матиме іншу нагоду. Він вибереться звідси.

Джек раптом затамував подих і різко підняв голову. Десь грали на піаніно буґі-вуґі, а люди сміялися й плескали в долоні. Хоч важкі дерев’яні двері й заглушали звуки їх можна було розчути. Грали пісеньку «У старому місті сьогодні буде гамірно».

Пальці Джека безпомічно стиснулися в кулаки. Щоб утриматися від чергової атаки на двері, довелося напружитися. Вечірка знову почалася. Спиртне, мабуть, ллється рікою. Із кимось іншим танцює дівчина, яка під білим шовковим платтям здавалася на дотик такою привабливо голою.

— Ви за це заплатите! — завив він. — Хай вам грець, ви обоє за це заплатите! Ви своє отримаєте, щоб вас! Даю слово честі. Я...

— Ну, ну, — почувся за дверима негучний голос. — Навіщо ж кричати, старий, я вас прекрасно чую.

Джек схопився на ноги.

—