За небокрай - Стів Маккартер

- Тобі важко мені довіряти. Я це розумію. Тож нічого й не прошу. Але ти повинен усвідомлювати, наскільки сильна та інша армія. Можливо, це найсильніша армія у світі. Нерозумно було б заперечувати, що від об'єднання з нею виграють усі.

Перше бажання Соманару — вирушити до Рамітеса і все йому розповісти. Але що, якщо вона на це і розраховувала? Тоді потрібно зробити протилежне. Чемпіон стиснув зуби. Він ухвалив рішення. Цілу годину нічого не робити. Подивиться, чи вона його підганятиме. Чи намагатиметься натиснути, щоб просунути свою ідею. І він сам трохи охолоне за цей час. Ще раз усе обміркує.

Соманару вирвався вперед, наздоганяючи своїх солдатів. Він терпляче почекав годину. За весь час амаліонка і не спробувала до нього наблизитися. Ще за годину він віддав команду бігти уперед. Треба було доповісти про результати спостережень генералмейстеру.

Соманару зачекав, поки інший загін розвідників доповідав обстановку. То були драйтли не з його сотні. Очевидно, що ста розвідників не вистачило б для безпечного просування такої численної колони.

Рамітес жестом покликав кандидата. Соманару лаконічно і точно дав звіт про те, що бачив. Додав від себе і те, що він думає про все це. Рамітес слухав мовчки. Ніхто з генералів теж не намагався щось спитати. Коли доповідь була закінчена, Рамітес відвернувся.

- Генералмейстере, у мене є деякі відомості про армію амаліонів, що воює на цьому континенті. - Соманару вирішив все ж таки розповісти легендарному.

- І звідки ж? Та дівка розповіла? - Цундаши, як завжди, все сприймав як їжак.

- Вона сказала, що армія амаліонів налічувала близько трьох сотень тисяч солдатів. - викарбував Соманару. - Багато з них – граваліони. Армію поділили. Одна частина пішла на Північний, інша на фортецю Тисячі фонтанів.

- Прямо пів армії на одну жалюгідну фортецю? - посміхнувся Цундаши.

- То вона так сказала? - Рамітес втупив холодний погляд у чемпіона.

- Так. Але важливе інше.

- Те, навіщо вона таке каже. Які цілі вона має? - запитала Тарванарі. - Що вона задумала? Чого вона прагне досягти?

- Може, просто вижити? - не витримав Соманару і перебив генерала, за що був нагороджений сердитим поглядом Рамітеса.

- Не дозволяй собі так говорити із легендарними! - кинув генералмейстер злим тоном.

Соманару вибачився. І так само продовжив іти поряд.

- Ще щось? - нервово запитав Рамітес.

- Так. Всі граваліони з їхньої армії були направлені до фортеці. Майже всі Химерниці також. - він зробив паузу. - І все ж фортеця вистояла.

- За її словами. - втрутився Цундаши.

- Її слова тут ні до чого. - спокійно зреагував цього разу Соманару. - Ми так припускаємо з повідомлень Калібрісто. Так от, якщо наші союзні війська змогли перемогти ту величезну армію, вони дуже сильні.

Соманару замовк. Йому сподобався прийом Маріен, коли вона зробила так, щоб ідея нібито належала Рамітесу.

- Куди ти хилиш? - прямо запитав легендарний.

Так, тут ще треба потренуватися у вправності вести розмови.

- Було б непогано з ними об'єднатися.

- Її ідея, сказана твоїми вустами. - генералмейстер невдоволено зітхнув. - Вони відстають від нас більше, ніж на добу. - похитав головою Рамітес. - Ми не можемо стільки часу чекати на їхнє наближення.

Соманару стиснув зуби. Генералмейстер мовчав.

- А якщо ми змінимо наш маршрут, щоби з'єднатися з ними? - запитав чемпіон.

- Це її пропозиція? Тепер зрозуміло, чого вона вимагала. - хмикнула Тарванарі. - Ти потрапив під її залежність. Вона влізла тобі в голову.

Рамітес не зводив із чемпіона погляду. Соманару тільки головою похитав.

- Це моя особиста пропозиція.

- Іди. Не смій більше заводити зі мною розмови про те, що вона тобі розповість. - Рамітес був непохитний. - Ти порушив мій наказ. Пізніше, коли ситуація трохи заспокоїться, я розберуся з тобою.

- Ви не хочете їй довіряти, бо вона амаліон? А як же ідеї із посланнями без адреси? Її мисливці видобувають нам продовольство. А її пропозиція із портретами, можливо, ще покаже себе. Вона нічим себе не скомпрометувала. Чому ви тоді повірили їй від самого початку і вирішили піти з міста? - підняв голос Соманару. - Вона й вас обвела круг пальця? Чи самі вибираєте в яку її брехню вірити, а в яку ні?

Чемпіон буквально спиною відчув, як його загін, що йшов недалеко, зіщулився.

- Все, що вона каже, це брехня! - крикнув Рамітес.

- Ти не маєш доказів. - стояв на своєму Соманару.

- Я якраз і маю. - зловісно посміхнувся легендарний, і знову продовжив своїм хрипким голосом. - Ми отримали відповідь. Сьогодні вранці.

- Отже, і ця її ідея спрацювала? - переможно заявив чемпіон.

- Заткнися! - гаркнув легендарний. - Від твоєї переможної армії залишилося трохи більше сотні чемпіонів. Загальна кількість воїнів у них, за твоїми словами просто найсильнішої армії у світі, близько двох сотень. Так, там є кілька подрібнювачів, алхіміст, кілька Химерниць і якийсь Максуд, якого Калібрісто чомусь називає дуже важливим. І ти пропонуєш мені розвернути тридцять тисяч найкращих воїнів у світі за планом твоєї амаліонки, щоб сховати у себе ті жалюгідні рештки?

Голос Рамітеса зрубував наповал навіть краплі дощу. Легендарний напирав зверху, бо й так був на пів голови вищим. Соманару сковтнув. Двісті солдатів? Двісті? Це все, що залишилося від тієї незламної армії, що змогла перемогти таке величезне та сильне військо синьопиких? Як це все розуміти? Невже, вся ця розмова була з самого початку приречена на провал?

- Вони мають силу, а ми просто не можемо зрозуміти яку. - виструнчився Соманару, ще сильніше підвищивши голос. - Їх мало, але це не означає, що їх потрібно ігнорувати.

Одна з притаманних Соманару рис – завжди боротися до кінця. Чемпіон знав, що колись за це поплатиться. Рамітес загарчав. Легендарний схопився за червону пов'язку на лівому лікті чемпіона і зірвав її одним рухом.