Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Мої роздуми перервав обурений вигук Рігса (якщо я правильно асоціюю його ім'я з голосом):

- Та, ладно! Це не може бути правдою! Хто? Дівчинка! Покажи.

І тут на моїх очах розгорнулася картина - ілюзія, де Теодор прийшов на кухню і вся наша подальша перепалка.

Всі дружно повернулися до мене і пильно розглядали, а потім всі вибухнули реготом.

Через пару хвилин, я не витримала: 

- Досить іржати, коні! Швидко всі сіли за стіл, а то залишу без вечері! - всі дружно замовкли, і ошелешено дивилися на мене.

- Оце так, ти мене зробила дитинко! Та, я так і в кращі свої роки не командував. Ось голосище, клас - вже з посмішкою сказав той, кого я впізнала як Рігса - дозвольте представитися Рігсон Де Ерсен, декан бойового факультету Імператорської бойової академії. Для Вас, пані просто Рігс. Це ректор нашої академії Андре де Антуа - продовжив він - а цей похмурий персонаж гроза всіх злочинців і змовників нашої імперії, Нейтан Де Перістон.

- Ось паяц! – сміючись, ректор простягнув руку для привітання - Радий знайомству.

- Мене звуть Аріна і я з усіма вами рада познайомитися. Але думаю, що можна продовжити всі розмови за столом і, до речі, Леоне ти міг би принести вино, а, то я поняття не маю, яке вам буде до смаку.

- Я сходжу - раптом сказав Нейтан - тільки можна подивитися, що Ви приготували, щоб підібрати вино.

- Так звісно. Прошу.

Варто було Леону зняти артефакт стазиса, як хлопці стали розглядати все і запитувати, що це за страви. І ніяк не могли вирішити яке вино вибрати.

- А що до цих страв порадите Ви? - раптом звернувся до мене Нейтан. При цьому пильно розглядаючи. Від цього погляду хотілося сховатися, а ще я побачила, як почав проявляється ледь помітний туман у його ніг. Я раптом згадала ситуацію зі сувієм, і мимоволі зробила крок назад.

Мій маневр не залишився непоміченим. Андре, який весь цей час уважно за нами спостерігав, і вже хотів щось сказати, як я видала:

- Орочий самогон - до основних страв, до пирогів - чай або кава, а до фруктів десертне вино.

Всі знову втупилися на мене як на небачену досі тваринку.

- Дівчинка моя, а ти звідки знаєш про самогон - хитро дивлячись на мене, запитав Леон.

- Звідки, звідки? У тебе в погребі побачила бутель, ось стало цікаво, я і спробувала. На смак як самогон. І ще я читала, що його виробляють орки, ось і зробила висновки - видала я як на духу - і взагалі що хочете, то і пийте, а я і так повечеряю.

Вони знову все засміялися.

- Ну, точно коні - досить вже! Ну, їсти реально хочеться. Ось з’їм зараз без Вас, і піду зі спокійною душею спати.

- Леон, вона просто чудо! Де ти її роздобув? - запитав, сміючись, декан.

- Де роздобув, там таких вже немає. Я була в єдиному екземплярі. Ексклюзив, так би мовити - теж зі сміхом, відповіла я замість Леона.

Так зі сміхом і жартами, та під орочий самогон пройшов вечерю. Після чоловіки перебралися в малий зал і біля каміна продовжили свої розмови про заклинання, битви, артефакти, прориви і тварюк... Я слухала їх з обережністю, щоб ніхто не помітив моєї зацікавленості. І так сиділа під поглядом Нейтана, як під прицілом снайпера... У мене було стійке відчуття, що він намагається залізти мені в голову. А потім я раптом згадала про расу магів смерті, і з переляком скинула на нього погляд. Я не повинна, допустити його собі в голову.

- Чого Ви, Аріна раптом злякалися? - простеживши за моєю реакцією, запитав Нейтан.

- А, так згадала, у мене ж посуд не вимитий. І завтра рано вставати. Піду я на кухню - швидко проговорила я і кинулася із залу, як ніби за мною гналася зграя голодних вовків.

- Я допоможу - сказав Нейтан, встаючи з крісла.

- Ось за що мені це - подумки простогнала я і вголос додала - О, не варто! Не перевантажуйте себе пане, відпочивайте.

Ага, хто б мене послухав! Він з впертістю мула йшов на кухню. Став прибирати зі столу брудний посуд, потім складати їжу в стазисну шафу, і поки я розклала чистий посуд по місцях, навіть витер стіл. Чудо, а не мужик. Правда весь час, поки ми приводили в порядок кухню в повній тиші, я відчувала на собі його вивчаючі погляди, здавалося, він намагався розібрати мене на атоми. Було моторошно, не затишно, тому я з радістю втекла до себе, побажавши всім доброї ночі і подякувавши за хороший вечір.

Піднімаючись по сходах, я подумала, що в принципі ще не так і пізно, тому вирішила зайти в бібліотеку і щось почитати.