Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Минуло вже три тижні, як я потрапила в цей світ. Я потихеньку обживалася і вивчала. З господарем будинку ми спілкувалися без проблем. Я не лізла з розпитуваннями, та й він нічого не намагався розпитати. Лише одного разу у нас відбулася розмова. Після вечері, в один з вечорів, прибираючи зі столу, я тихо наспівувала пісеньку зі свого світу. Ні, співала я средненько, напевно, як кожен з нас. Буває, щось наспівує собі під ніс, мало замислюючись, як це виглядає зі сторони. Так ось, коли в черговий раз повернулася до столу забрати посуд і зупинилася під пильним поглядом Леона.

- Не бійся – посміхнувся він – пам'ятаєш, я говорив, що не ображу. Просто не можу розібрати, про що ти співаєш? Це не схоже ні на один із знайомих мені мотивів, тай слова не зрозумілі. Хоча я не стверджую, що знаю усі мови. Ти, я так зрозумів не з цієї імперії? 

Я кивнула.

 – І не з сусідніх?

Я знову кивнула.

- Розповісиш? – а помітивши мій розгублений вигляд, додав – Тільки те, що побажаєш.

Присівши навпроти нього, я не знала, як почати і що розповісти. Адже абсолютно все було потрібним і в той же час небезпечним. Я не могла передбачити його реакцію. Адже не знала своїх прав в цьому світі.

- Я не можу все розповісти. Ви маєте рацію я не місцева. І якщо чесно, то боюся що-небудь розповідати. Так як не знаю вашого законодавства, своїх прав і обов'язків. Але можу чітко сказати, що злого наміру по відношенню до людей у мене немає. Загрозу для імперії я не несу. Я не злочинниця і не від кого не ховаюся. Проблем через моє минуле у вас не буде.

- А у тебе? – запитав він.

- Що у мене? – з нерозумінням глянула на нього.

- У тебе будуть проблеми через твоє минуле?

- Можливо, але я поки не знаю точно. Мені б не хотілося зараз викручуватися і щось придумувати. Можна я спочатку вивчу законодавство? А потім все розповім.

- Добре – через кілька хвилин відповів Леон – в бібліотеці має бути все потрібне, якщо щось не знайдеш, то можеш питати. Навіть якщо ти подумаєш, що питання дурні або, що це могло бути відомо навіть дитині. А розумію, що ти зараз чистий аркуш. Але, я також бачу, що ти самодостатня та сформована особистість. Будинок і вся територія в твоєму повному розпорядженні. А у зовнішній світ вийдеш, коли будеш готова, домовилися?

- Домовилися.

- І ще, як я вже говорив це Прикордоння. Тут часто можна зустріти імператорських службовців, магів і адептів Імператорської академії. З періодичністю раз на місяць, на грані трапляються прориви, про них можеш почитати. Так ось серед магів, які борються з тварюками і усувають наслідки їх навал, є мої друзі. Їх шестеро. І на час, до і після проривів, вони живуть тут. Приблизно через тижні дві – три, очікується черговий прорив, відповідно будуть гості. Їх можна не побоюватися, вони свої. Питань задавати не будуть. Про інших позапланових відвідувачів, буду попереджати. Для всіх ти моя гостя. Добре?

- Спасибі велике! – мало не розплакалася я – Я не підведу!

- Я знаю – тільки і відповів він.

Так що, весь вільний час я проводила в бібліотеці. Дізналася, що чоловіків і жінок приблизно однакова кількість. Суспільство складають «роди», титули передаються по праву народження. На чолі роду стоять чоловіки. Ні, в світі не тотальний патріархат, що не могло мене не радувати. Але все ж основні аспекти життя жінок залежали від батьків, чоловіків, опікунів. Жінки вчилися і працювали, якщо вони хотіли, і якщо це було схвалено піклувальником. Але, в той же час на першу вимогу, вона повинна підкорятися. Так, наприклад: якщо вона вчилася, і в певний момент батькові надійшла пропозиція про заміжжя дочки, то все далі розвивалося на його розсуд. Або вона вчиться, а потім виходить заміж, або виходить заміж, а потім як вирішить її чоловік. Звичайно, були і виключення. Не всі дівчата були згодні з такими розкладами, але все це вирішувалося в колі сім'ї.

У моєму випадку, коли я вийду до зовнішнього світу, я повинна бути у кого-то під опікою. А до цього час, я сама собі господиня.

Я намагалася в усьому допомагати Леону. Взяла на себе будинок і приготування їжі. Хоча це було і не важко, практично все працювало на артефактах. Перший час готував Леон, а була на підхваті, вивчаючи продукти. Вечори ми зазвичай проводили в малому залі біля каміна. Іноді розмовляючи. Кілька днів в тиждень Леон йшов на Прикордоння, щось типу чергувань або вахт. Тому в такі дні я була в бібліотеці. 

На задньому дворі мною було виявлено невеликий городик і оранжерея або зимовий сад. А ще був розарій, виявилося, що троянди були улюбленими квітами дружини і дочки Леона. Але він не займався садом так як, просто не міг. Ще було сильно боляче, після відходу близьких. Але, на моє запитання про те, чи можу я доглядати за садом, зрадів. Адже це пам'ять про них.

В один з вечорів, я вже накрила на стіл, скоро повинен підійти Леон. На вечерю приготувала страви зі свого світу, звичайно продукти відрізняються, але за весь час, що я тут, вже приловчилася і сміливо підбирала інгредієнти. Отже, у нас в меню: зелений борщ зі щавелем, молода картопля, запечене м'ясо птиці, салат з овочів. А ще я спекла пироги з яблуками і горіхами, а також хліб, який вийшов пишний з золотистою скоринкою. У будинку стояв запаморочливий запах, прямо як в далекому дитинстві, коли мама сама пекла хліб, пироги або булочки... Сьогодні я хотіла, щоб було як вдома... Сподіваюся, Леону сподобається, але якщо що на швидку руку щось поміркуємо. Леон затримувався, і я допомогою артефакту накрила все стазисом.