Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон

— Дехто думає, що ти збожеволів, — продовжувала вона. — Мов той поранений, що весь час сидить, витріщаючись у підлогу. Кажуть, що від бойового стресу ти звихнувся розумом.

— Може, вони й мають рацію. Я якось не думав про це.

— А що таке божевілля? — запитала вона, підібгавши одну ногу до грудей. Тріпотливий край її невагомої сукні звивався довкола литок, розчиняючись в імлі.

— Це коли люди не так думають, — відповів Каладін, радіючи, що розмова відволікає його.

— Люди, здається, завжди думають не так.

— Божевілля — це коли все гірше за норму, — всміхнувшись, мовив Каладін. — Насправді все залежить від твого оточення. Наскільки сильно ти відрізняєшся від нього. Того, хто надто виділяється, вважають божевільним — якось так.

— То всі ви просто… вирішуєте це голосуванням? — запитала вона, скривившись.

— Ну, не в буквальному сенсі. Але в принципі правильно.

Якийсь час вона задумливо сиділа мовчки, а потому нарешті сказала:

— Каладіне, а чому люди брешуть? Я розумію, що таке брехня, але не збагну, чому люди вдаються до неї.

— З багатьох причин, — відказав той, незайнятою рукою стираючи піт із чола, а тоді поправляючи нею бруса.

— Це вияв божевілля?

— Не знаю, чи так можна сказати. Адже брешуть усі.

— То, може, усі ви трохи божевільні?

Він фиркнув від сміху.

— А що? Цілком можливо…

— Проте якщо всі брешуть, — промовила вона, спираючись підборіддям на коліно, — тоді той, хто говорить правду, і є божевільним, еге ж? Хіба не це ти щойно сказав?

— Ну, виходить, що так. Та я не думаю, що на світі можна знайти людину, яка б жодного разу не збрехала.

— Далінар.

— Хто?

— Дядько короля, — пояснила Сил. — Усі кажуть, що він ніколи не бреше. Навіть твої мостонавідники інколи про це говорять.

І справді. Чорношип. Каладін чув про нього навіть іще хлопчиськом.

— Він світлоокий. А значить, брехун.

— Але…

— Усі вони однакові, Сил. І що благороднішими здаються, то розбещеніші всередині. Це все облуда.

Він замовк, дивуючись силі свого озлоблення. «Буря на твою голову, Амараме. Це ти мене таким зробив». Він надто часто обпікався, щоби довіряти вогню.

— Я не думаю, що люди завжди були такими, — неуважливо проказала спрен, дивлячись відсутнім поглядом.

Каладін гадав, що Сил продовжить свою думку, але та мовчала. Він знову пройшов повз казарму Четвертого мосту: багато з його людей насолоджувалися спокоєм, спершись спинами об стіну й чекаючи, коли їх накриє пообідній затінок. Вони рідко коли ждали всередині. Напевно, просидіти цілий день у чотирьох стінах було аж надто похмурою перспективою — навіть для мостонавідників.

— Сил? — нарешті не витримав він. — Ти збиралася щось сказати?

— Здається, я чула, як люди говорили про часи, коли брехні не було.

— Ходять такі історії, — погодився Каладін, — про давноминулі Епохи Вісників, коли люди керувалися честю. Однак тих, хто розповідає байки про нібито кращі часи, ніколи не бракує. Просто придивися: от у загоні солдатів з’являється новачок, і перше, що він зробить, — це розповідатиме, як добре йому жилося в старому загоні. Ми пам’ятаємо щасливі та нещасливі часи, забуваючи, що більшість із них неможливо віднести до перших чи других. Вони просто настають і минають.

Він побіг підтюпцем. Над головою почало припікати сонце, але йому хотілося руху.

— І ці твої казочки, — повів він далі у перервах між хеканням, — лише доводять мою правоту. Що сталося з Вісниками? Вони покинули нас. Що сталося з Променистими лицарями? Вони зазнали поразки й утратили блиск. Що сталося з королівствами Епохи? Вони рухнули, коли церква спробувала захопити владу. Сил, не можна вірити нікому з тих, хто має вплив.

— І як же тоді бути? Залишитися без провідників?

— Ні. Передати владу світлооким, і нехай вона розбещує їх. А потому триматись від них якнайдалі.

От тільки його слова розходилися з ділом. Яких успіхів досяг особисто він, якщо говорити про уникання світлооких? Здається, він завжди крутився поміж них, потопаючи в смердючому болоті змов, інтриг і жадібності.

Сил замовкла, і після останнього кола пробіжки Каладін вирішив, що з тренуванням час закруглятися. Не можна було дозволити собі знову виснажитися. Він повернув брус на місце. Теслярі почухали потилиці, але сваритися не стали. Тоді він повернувся до мостонавідників, помітивши, що невеличка групка його людей — включно зі Скелею та Тефтом — про щось гомонять, поглядаючи на нього.

— А знаєш, — звернувся Каладін до Сил, — розмови з тобою, напевно, не допомагають мені позбутися репутації божевільного.

— Я зроблю все можливе, щоб не бути більше такою цікавою, — сказала спрен, підлітаючи ближче. Вона вперла руки в боки, а тоді плюхнулася йому на плече та всміхнулася, вочевидь задоволена своєю відповіддю.

Перш ніж Каладін устиг дістатися до казарми, він помітив Ґаза, який пробирався через складський двір у його напрямку.

— Гей, ти! — гукнув Ґаз, тицяючи в нього пальцем. — Затримайся на хвильку.

Каладін зупинився й чекав, схрестивши руки на грудях.

— Маю для тебе новини, — сказав сержант, примруживши своє зряче око. — Ясновельможний Ламаріл довідався, як ти вчинив із пораненими.

— Звідки?

— Буря на твою голову, молокососе! — гарикнув Ґаз. — А ти гадав, що позашиваєш людям роти? Чи, може, збирався сховати трьох чоловіків прямо посеред усього чесного народу?

Каладін глибоко вдихнув, але не став лізти на рожен. Ґаз мав рацію.

— Ну, гаразд. А кому яке діло? Ми не затримали армії.

— Угу, — відповів Ґаз, — от тільки Ламарілу не надто всміхається перспектива видавати харчі та платню мостонавідникам, які не можуть працювати. Він доповів про цей випадок великому князю Садеасу, наміряючись виставити тебе на суд Прародителя бур.

Каладіна мороз продер по шкірі. Виставити на такий суд означало підвісити надворі на час великобурі, а там уже слід покластися на милість Прародителя бур. По суті, це був смертний вирок.

— Ну і?

— Ясновельможний Садеас не дозволив йому такого зробити.

Що? Невже він помилився в Садеасі? Не може бути. Це просто частина облуди.

— Ясновельможний Садеас, — похмуро промовив Ґаз, — звелів Ламарілу, щоби той дозволив тобі залишити поранених, але не годував їх і не платив навіть сфери, поки вони нездатні працювати. Сказав, що це наочно продемонструє, чому він змушений