Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Як забажаєте, сер! А зараз повернімося до першого питання. Нас затримують. Я не можу знайти Кекстона. У його офісі кажуть, що він поїхав з міста.

Дуглас засміявся.

— Навряд чи це моя проблема. Ви наполягаєте на привілеї, який є особисто для мене образливим. Приведіть, кого забажаєте. Але зберіть їх самі.

— Розумно, сер, розумно. Та чи не бажаєте ви зробити послугу Людині з Марса?

— Що? Яку послугу?

— Перемовини не почнуться, аж доки не знайдеться Кекстон, — і це точно і не підлягає обговоренню. Але я не можу знайти його... І мій клієнт починає непокоїтися. Я просто звичайний громадянин... Але у вас є ресурси.

— Що ви маєте на увазі?

— Кілька хвилин тому я говорив — радше презирливо — про підрозділ Спеціальної Служби... Спишіть це на роздратування людини, якій щойно вибили вхідні двері. Проте насправді я знаю, що вони можуть бути надзвичайно дієвими... І мають вже готове узгодження сил поліції повсюдно: у місцевих, штатних, національних відділах і Бюро по всій Федерації. Містере Секретар, якби ви подзвонили вашому Коменданту С. С. і сказали, що хочете дізнатися місцезнаходження певної людини так швидко, як тільки можна — що ж, сер, це б дало більший результат впродовж наступної години, аніж я міг би сподіватися отримати за століття.

— З якого це дива я повинен підіймати за тривогою всі сили поліції, щоб знайти одного скандального репортера?

— Не «з дива», мій дорогий сер, — з Марса. Я попросив вас як про послугу для Людини з Марса.

— Що ж... Це безглузде прохання, але я його виконаю.

Дуглас глянув прямо на Майка.

— Як послугу для Сміта, і тільки. Але я очікуватиму такої ж співпраці, коли ми перейдемо до справ.

— Можу вас запевнити, що це значно полегшить ситуацію.

— Що ж, не можу нічого обіцяти. Ви кажете, що цей чоловік зник. Якщо це так, то він міг потрапити під вантажівку; померти. І я, до речі, оплакувати його не буду.

Гаршоу здавався дуже похмурим.

— Сподіваймося, що цього не сталося, — заради всіх нас.

— Що ви маєте на увазі?

— Я намагався вказати на таку сумну можливість своєму клієнту, але це було схоже на крик під час вітру. Він просто не слухатиме цього. — Гаршоу зітхнув. — Руїни, сер. Якщо ми не зможемо знайти цього Кекстона, то все, що ми матимемо в руках — це руїни.

— Що ж... Я спробую. Але не чекайте дива, докторе.

— Не я, сер. Мій клієнт. У нього марсіанська точка зору... І він очікує на диво. Тож молімося про нього.

— Ви мене почули. Це все, що я можу сказати.

Гаршоу, не підводячись, вклонився.

— Ваш покірний слуга, сер.

Коли зображення Генерального Секретаря зникло з екрану, Джубал зітхнув, підвівся і відразу ж відчув, як Джилліан обійняла його за шию.

— О, Джубале, ви були неперевершені!

— Ми ще не вийшли з важкої ситуації, дитинко.

— Я знаю. Але якщо щось могло врятувати Бена, то ви щойно це зробили!

І вона поцілувала його.

— Гей, нічого такого! Я зарікся не обійматися ще до того, як ти народилася. Тож будь ласкава, продемонструй повагу до моїх років.

Він обережно поцілував її у відповідь.

— Просто для того, щоб прибрати смак Дугласа з мого рота. Між ударами та поцілунками мене майже почало нудити. Тепер йди, обіймайся з Майком замість мене. Він заслужив це — тим, що підтримав мою бісову брехню.

— О, я так і зроблю! — Джилл відпустила Гаршоу і обійняла Людину з Марса.

— Яка чудова брехня, Джубале! — вона поцілувала Майка.

Джубал з глибоким інтересом спостерігав за тим, як Майк сам ініціював другу частину поцілунку, виконуючи її дуже офіційно, але не зовсім як новачок. Гаршоу вирішив, що той — не неповороткий: він не зіткнувся носами, не зніяковів. Джубал поставив би йому 4 з мінусом чи 5 — за спробу.

— Синку, — сказав він, — ти продовжуєш вражати мене. Я очікував, що ти зараз скрутишся в одному зі своїх нападів.

— І я так думав, — серйозно відповів Майк, не відпускаючи Джилл. — Так і було, коли я поцілувався вперше.

— Що ж! Вітаю, Джилл!

Вона глянула на Гаршоу:

— Джубале, ви глузуєте з мене, — але я все одно вас люблю і не дозволю розізлити. Майк спочатку був трохи засмутився — але тепер це минуло, як ви бачите.

— Так, — погодився Майк, — це люб'язність. Водні брати — це ставати ближчими. Я покажу вам. Так? — він відпустив Джилл.

Джубал поспішно підняв долоню.

— Ні?

— Не ображайся. Але ти будеш розчарований, синку. Це зближення для водних братів, тільки якщо вони молоді та гарненькі дівчата, як ось Джилл.

— Мій брате Джубале, ти говориш правильно?

— Я говорю дуже правильно. Цілуй дівчат скільки влізе: це гарна заміна азартним іграм.

— Перепрошую?

— Це гарний спосіб зблизитися... Але лише з дівчатами. Гммм... — Джубал огледів кімнату. — Мені цікаво, чи повториться це явище ще раз? Дорказ, я хочу, щоб ти допомогла у науковому експерименті.

— Бос, я не піддослідний кролик; ідіть у пекло.

— У свій час піду. Не будь вередливою, дівчинко; у Майка немає заразних хвороб, — інакше я не дозволив би йому користуватися басейном. До речі: Міріам, коли повернеться Ларрі, скажи йому, щоб басейн спустили та наповнили знову сьогодні вночі: досить з нас каламутної води. Ну що, Дорказ?

— Як ви думаєте, — це буде наш перший раз?

— Ммм, ось як. Майку, ти коли-небудь цілував Дорказ?

— Ні, Джубале. Я лише сьогодні зрозумів, що Дорказ — мій водний брат.

— Правда?

— Так. Дорказ, і Анна, і Міріам, і Ларрі. Всі вони — твої водні брати, мій брате Джубал.

— Гм... Так. По суті, правильно.

— Так. Це суть, ґрокання, — не розділення води. Я говорю правильно?

— Дуже правильно, Майку.

— Вони твої водні брати, — Майк зробив паузу, щоб дібрати слова. — Тому всі разом вони — також і мої брати, — Майк глянув на Дорказ. — Для братів зближення —