Хранителі - Дін Кунц

— Я це знала, — сказала Нора. — Вибачте, що потурбували вас.

— Зачекай, — зупинив її Трейвіс. — Дай пану Ділворту закінчити.

Юрист промовив:

— Вайолет Дейвон була моєю клієнткою. Як юрист, я повинен берегти таємниці своїх клієнтів навіть після їхньої смерті. Зрештою, я так вважаю, хоч деякі мої колеги не обтяжують себе таким вічним зобов’язанням. Звісно ж, я розмовляю з найближчою родичкою і спадкоємицею Вайолет. Тому мені, по суті, нема чого приховувати, фактично нічого. Отже, в мене є моральне право сказати, що я думаю про вашу тітку. Навіть адвокатам, священикам і лікарям це дозволено.

Гаррісон, глибоко вдихнувши і спохмурнівши, промовив:

— Мені вона ніколи не подобалася. Я вважав її вузьколобою і надзвичайно егоїстичною жінкою, яка, м’яко кажучи… мала проблеми із психікою. І виховувала вона вас, Норо, злочинними методами. Не в юридичному сенсі, що могло би привернути увагу органів. Але менш злочинними і жорстокими вони від того не стають.

Скільки Нора себе пам’ятала, всередині у неї наче був якийсь вузол, що стискав органи та судини, тримав її в напруженні й уповільнював кровообіг. Через нього їй доводилося стримувати свої емоції. Вона почувалася машиною, якій бракує палива. Аж нараз слова Гаррісона розв’язали той вузол, і тепер Нора вперше відчула, як її тілом на повну силу розтікається життя, не зустрічаючи перешкод.

Нора знала, що Вайолет зробила з нею. Але цього усвідомлення було недостатньо, щоб подолати те похмуре виховання. Їй потрібно було, щоб тітку засудив хтось інший. Трейвіс уже зробив це, і Норі трохи полегшало. Але цього було недостатньо, бо Трейвіс не знав Вайолет і його слова звучали не настільки авторитетно. Гаррісон, на відміну від Трейвіса, добре знав тітку, тому його слова звільнили Нору від пут.

Вона сильно тремтіла, її обличчям котилися сльози, але вона цього не помічала, поки Трейвіс не поклав їй руку на плече, щоб заспокоїти. Нора почала ритися в сумочці у пошуках носовичка.

— Вибачте.

— Моя люба, — звернувся до неї Гаррісон. — Не слід вибачатися за те, що ви позбавилися від залізної шкаралупи, у якій провели все життя. Я вперше бачу вас такою схвильованою, бо до цього часу ви проявляли хіба що надзвичайну сором’язливість, і це прекрасне видовище.

Повернувшись до Трейвіса, щоб Нора могла витерти сльози, Гаррісон запитав:

— Чого ви ще від мене очікуєте?

— Нора не знає про деякі речі, які їй слід було б знати. Я не думаю, що, розповівши їх, ви порушите своє суворе правило про адвокатську таємницю.

— Наприклад?

— Вайолет Дейвон не працювала жодного дня, але жила у достатку і ніколи не потерпала від злигоднів. Вона залишила Норі кошти, яких їй вистачить на все життя, принаймні якщо та буде постійно сидіти вдома і вести відлюдницький спосіб життя. Звідки в неї ці гроші?

— Звідки гроші? — здивовано запитав Гаррісон. — Без сумніву, Нора знає звідки.

— Ні, — відповів Трейвіс.

Нора підняла голову і помітила, що Гаррісон Делворт вражено дивиться на неї. Відтак він кліпнув і промовив:

— У чоловіка Вайолет справи йшли відносно непогано. Він помер доволі молодим, і Вайолет все успадкувала.

Нора витріщилася на нього й затамувала подих.

— Чоловіка?

— Його звали Джордж Ольмстед, — відповів юрист.

— Жодного разу не чула цього імені.

Гаррісон знову швидко кліпнув, наче йому в очі потрапив пісок.

— Вайолет жодного разу не розповідала про свого чоловіка?

— Ні.

— Але невже сусіди…

— Ми не спілкувалися з сусідами, — сказала Нора. — Вайолет не любила їх.

— Загалом кажучи, на той час, коли ви вже жили разом із Вайолет, — додав Гаррісон, — там уже мешкали нові сусіди.

Нора висякалась і відклала носовичок. Вона досі тремтіла. Її раптове звільнення від пут спричинило сильний емоційний струс. Але зараз емоції поступово згасали, поступившись місцем цікавості.

— Все гаразд? — запитав Трейвіс.

Нора кивнула, а потім почала свердлити його поглядом.

— Ти знав, чи не так? Я маю на увазі, про чоловіка. Ось чому ти і привів мене сюди.

— Я підозрював, — відповів Трейвіс. — Якби Нора успадкувала все від своїх батьків, то знала би про це. Той факт, що вона не говорила про те, звідки гроші… ну, здається, цьому є лише одне пояснення: це гроші її чоловіка і, найімовірніше, з ним були якісь проблеми. Це пояснює, чому вона так погано думала про людей, зокрема чоловіків.

Юрист був такий розгублений і схвильований, що не міг всидіти. Він підвівся і пройшов повз величезний старовинний глобус, що підсвічувався зсередини. Здавалося, він зроблений з пергаменту.

— Дивовижно! Отже, ви ніколи не розуміли, чому Вайолет Дейвон була такою мізантропкою і підозрювала всіх у найгірших намірах?

— Ні, — сказала Нора. — Гадаю, мені й не потрібно було розуміти. Я сприймала все як належне.

Крокуючи, Гаррісон промовив:

— Так, це правда. Я підозрював, що у Вайолет навіть замолоду була параноя на початковій стадії. А коли вона зрозуміла, що Джордж зраджував їй, то у неї в голові щось клацнуло і хвороба почала прогресувати.

— Чому Вайолет не