💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов

Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов

Читаємо онлайн Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов
втратив. Добродій Ізоль-Гол мусив спеціалізуватися на тому, що доступне йому. Він у нас найвизначніший поліглот. Володіє буквально всіма мовами потойбічного світу, — Синапс хряпнув дверцятами, замкнув їх. — До речі, як вам почувається, добродію Ізоль-Гол?

— Почуваю себе добре, дуже добре! — відгукнувся Ізоль-Гол. — З нетерпінням чекаю тієї хвилюючої миті, коли… Даруйте, шановні гості, даруйте, якщо відчувається ельдорадський акцент. Мені важко передати радість…

— От кому б на зборах виступать! — не втримався Купчик.

— Семйон! Не балакай лишнього! Казав же тобі! — шикнув на нього Панько Федорович.

А Ліліан Коко, трохи відійшовши від недавнього переляку, зауважила:

— Звичайно, коли в запасі вічність, можна чекати. Хай би спробувала вона у нас!..

Галасун, зберігаючи незалежний вигляд, кинув недбало:

— Це у вас, дамочка. Не валіть все в одну кучу. Що-що, а чекати в нас уміють.

Що саме він хотів сказати цим, невідомо.

Розмова тим часом перекотилася в інше русло. Члени Комісії відповідали, відповідали поперемінно… Невдовзі всім стало ясно: так можна просидіти за столом і місяць.

Семирозум запропонував зробити бодай вибіркову екскурсію по Ельдорадо, бо — як там у вас висловлюються? — краще раз побачити, ніж сто разів почути. Гості пристали на його пропозицію.

Коли виходили з Форуму, аби дістатись найближчої станції спіральки, Семирозум відстав трохи і притримав Г аласуна:

— Наскільки я зрозумів, ви в експедиції за старшого? У мене до вас, даруйте за нескромність, шановний добродію Г аласун, одне запитання. Чи не могли б ви сказати, звідки ви узнали про точне розташування Ельдорадо і про яку таку карту вели розмови з своїм колегою в Києві? Якщо вважаєте за неможливе відповідати…

— Чого ж, — з готовністю відповів Панько Федорович, — що касаїця передового і прогресивного, ми завжди раді, товаришу голова Комісії, поділитися… — Він гукнув Купчика, той витяг з кишені поліхлорвініловий мішечок, вийняв звідти старовинну карту.

Семирозум розгорнув її, довго вдивлявся в кружечок і латинський напис біля нього, потому повернув карту і тільки плечима знизав. Стенлі Хар, розмовляючи з Геродотіусом, весь час озирався на трійцю, що відстала. Він був занепокоєний,

У вагонах спіральки, на платформах, на ескалаторах- скрізь ельдорадці зиркали на гостей. Вони намагалися робити це якнайскромніше, не бути нав’язливими, та все ж побороти цікавіть не могли. Галасун і Купчик уважно слухали пояснення членів Комісії, хоч, правду кажучи, мало що розуміли. Коко придивлялася до місцевих чоловіків і, хоч, здається, було не до цього, кільком особливо симпатичним підморгнула. На диво, це не справило на них помітного враження. Коко ще кілька разів спробувала обмінятися своїм найвиразнішим кокетливим поглядом № 1 з місцевими молодиками і засумувала… Хм! Що за чоловіки?! Невже її чари втратили тут свого силу? Дивно. Тим паче, що конкурувати, власне, нема з ким. Ну, чого варті ці тубільні баришні? Очі не підведені, нігті не лаковані. А прикраси… Ха-ха-ха! Сережки із звичайного скла, намисто із непоказного сірого граніту? Сміхота, та й годі! Печерний рівень.

І все ж Коко нервувала. Ельдорадо перестало її ць кавити. Пояснення членів Комісії пропускала повз вуха. Стенлі ж не втрачав часу даремно. Прислухаючись до екскурсоводів, раз по раз націлювався об’єктивом портативної кінокамери на особливо цікаві технічні деталі і безупинно, метр за метром намотував стрічку і враження.

Ескалатор виніс їх на невеличкий майданчик. На скляних дверях, до яких попрямували члени Комісії з гостями, виднівся напис “Музей духовної і матеріальної культури Ельдорадо”.

Вони зайшли в зал, заставлений зручними кріслами, щось на зразок невеличкого залу для перегляду кінофільмів. Маю на увазі ті комірчини, яких повно на кіностудіях, та й в інших установах, де колеги кіномитців і всілякі причепливі комісії переглядають свіженькі, тільки-но з творчих майстерень кінострічки. Щоправда, цей зал мав трохи незвичайну форму — не прямокутну, а трикутну, з тупо обрізаним верхнім кутом. Простора сцена займала всю основу трикутника. Гості ще роздивлялися навколо, коли назустріч їм з бокових дверей вийшов ельдорадець, очевидно, працівник музею. Семирозум запросив усіх сісти, а працівникові сказав мовою ельдорадо:.

— Будьте ласкаві, добродію, загальну початкову програму. Так, так, я не помилився, — в обсязі дітей дошкільного віку. — Потому перейшов знову на українську і пояснив: — Обмаль площі в океанаріумі примушує нас все розміщувати компактно. Експонати музею зберігаються в місткому запаснику на стелажах. Залежно від потреби організовуємо перегляди в різних обсягах, комбінаціях — загальні чи вибіркові в такий-от спосіб…

Гості зрозуміли, що це за спосіб тільки тоді, коли світло в залі погасло, а на задній стінці сцени яскраво спалахнув екран. Геродотіус коментував:

— Це все вам, очевидно, відомо. Доісторичний період планети. Непролазні хащі, тропічні зарості. Ящери, іхтіозаври, динозаври, мамонти і всяка така всячина. Живі істоти покидають воду, пристосовуються до життя на суші, деякі з них знову повертаються у воду — як ось ці дельфіни. А ось і ваші гадані попередники — мавпи. Кажу, гадані, бо з таким же успіхом вашими попередниками могла бути і та частина, той різновид дельфінів.

Що не повернулися з суші у воду, чи то якісь інші види живого. Питання це, хоч і здається остаточно З’ясованим, не таке вже й ясне. Ми, ельдорадці, наприклад, не знаємо, якому видові істот завдячуємо своїм існуванням. А от наша планета — праматір, звідки ми прибули на Землю…

Діапозитиви на екрані зникли, натомість замелькали кінокадри, монтаж документальної кінохроніки і креслень, малюнків, схем, карт.

— Якщо хтось із вас цікавиться астрономією, то, безумовно, впізнає це сузір’ я. У вас воно має назву Волос Вероніки. Ось у цій галактиці, - у верхньому лівому кутку, що нагадує собою ембріон людського організму, і перебуває наша планета-праматір Віта. Тепер вона холодна, мертва. Наше світило, наше сонце згасло. Теплове згасання, ентропія. Найдосконаліша техніка вже не могла протистояти холодові, темряві. Ми змушені були покинути Віту. Три світлоплани — з дванадцяти — довга блукають по Всесвіту, шукаючи притулку. І ось його, нарешті, знайдено. Планета Земля. Дві півкулі. Такий вигляд вони мали 2966

Відгуки про книгу Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: