💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов

Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов

Читаємо онлайн Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов
охота допрівських блощиць годувати.

— Раціо! Раціо, Семйон! Лічно я на ці золоті горн теж, натурально, плював. Так воно й мусить бути, якщо це Ельдорадо. І населення тут наче нічого. Люди як люди. Тіко якісь вони неорганізовані, безотвєтствені! Чого це й глянути не захотіли на наші паспорти? Ну, ті молоді — ясно, а дід? Я йому даю ясно понять: візьміть на прописку, бо ми ж пробудемо тут, натурально, більше трьох днів. А він лупає очима, наче з місяця звалився. Може, вони нас і трьох днів не протримають, випруть? Га? А може, їм наша київська прописка не до шмиги? Так я лічно должен сказать, що це все-таки не якась там, а київська! Постійна київська! Комісія називається!

...О неоціненна київська прописка! Не можу не розділити гордість Панька Федоровича. Не можу не повідомити — я теж прописаний у нашому прекрасному Києві. Постійно. Назавжди,

І якби я опинився на місці Панька Федоровича Галасуна, я, безумовно, з такою ж гордістю простягнув би Семирозуму свій пашпорт.

Поки я тут просторікував, аргонавти добре вивчили квартиру і, боячись розлучитися, лягли валетом на одну тахту.

Панько Федорович, як капітан, поклав голову на валик. Семен Михайлович, як юнга, мусив підкласти під голову кулак. Але Галасун мало що виграв, бо мусив нюхати ноги Семена Михайловича, а ті ноги, прошу вибачити за вульгарне, але необхідне документальне уточнення, мали здатність потіти, і тому Семена Михайловича сон здолав, набагато швидше. Так що Панько Федорович ще носом крутив, а юнзі вже видівся перший сон, сон на новому місці…

Ніби іде він Хрещатиком, молодий, при повнім здоров’ї, при гарнім настрої. Глип — аж на розі колишньої-Прорізної і Хрещатика, де зараз “Книги”, фїрмений ювелірний магазин. Вивіска над дверима брильянтами виблискує величезна-величезна: “Ельдорадо”. Відчиняє інкрустовані самоцвітами двері, заходить, а касирка хоп і підвелася назустріч йому: “Добридень, товаришу директор”. Придивився, аж це його Роза. А він її ніби й не пізнав, поважно посунув уздовж скляних прилавків, уздовж прозорих шаф, геть забитих золотими обручками, сережками, кліпсами, медальйонами, плахтами, поясочками, браслетами… А продавщиці — одна в одну, як намальовані — голівками йому кив-кив, очицями хитрющими морг-морг, віями звабливими кліп-кліп. А він ніби й не помічає того, павичем поважним пливе до великих-великих дверей, оббитих золотом проби 999, 999. А на дверях табличка строга, чорна і сріблом напис “Директор тов. Купчик С. М.”. Двері ті самі відчиняються перед ним, а в кабінеті стіл з червоного дерева, крісло пишне, а на маленькому столику — десять золотих телефонів. І всі дзеленчать. Він, не поспішаючи, знімає почергово трубку за трубкою і відповідає суворим голосом:

— Не можу, не можу. Закон є закон! Беріть обручку чи щось інше по державній ціні — і робіть з неї хоч зуб, хоч коронку… Ні-ні, такі операції не практикуються…

— Ну, то й що з того, що ельдорадське, дешеве? Закон є закон. Не морочте мені голову!

— Подзвоніть післязавтра!

— Подарунок ювіляру з дарчим написом? По розрахунку? Ні! Ах, розумію, комусь видали одноразову допомогу-значить, готівкою? Будьте ласкаві, заходьте хоч зараз!

— Не можу, кажу. Мені й на волі непогано живеться. Да! Я людина державна, мені доручили найбільший у Союзі фірмений ювелірний магазин, у мене зарплата солідна — і не тіпайте мені мої дорогоцінні нерви. Все!

— Алло! Це ти, пупсик? Заходь, заходь, аякже!

І раптом увалюється до кабінету не “пупсик”, а широкоплечий товариш у формі морського офіцера. Урочисто віддає честь Купчику і пропонує: “А тепер прошу на нашу посудину!” На яку таку посудину? І чого? Якось неприємно тенькає серце і… сон обривається загадково, похмуро.

Кінчився Купчиків сон, а сон Галасуна тільки почався. Але облишимо сни. Не до них. Треба ж чим скоріше розібратися в набагато важливішій справі. Повернемося до тієї парочки, що приземлилася на колишньому ельдорадському космодромі. Що воно за парочка загадкова? Мене й самого розбирає цікавість, нетерплячка. А тому виявимо маленьку нескромність і зазирнемо в службовий кабінет добродія Семирозума. Голова Комісії по зустрічі представників потойбічного світу так і не встиг пообідати, хоча вже минула третя година дня. Заздалегідь розроблений до найменших подробиць план зустрічі не витримав першого ж випробування дійсністю. Поява цих двох на вертольоті геть переплутала карти. У кабінеті Семирозума сиділи Геродотіус, Ізоль-Гол і Тау. Час від часу заходили чи дзвонили експерти, радники, кожен ельдорадець пропонував свої послуги. Але від того членам Комісії не було легше. Перші враження від аргонавтів не викликали у членів Комісії особливого ентузіазму. Тау, щоправда, був зладований оптимістично і запевняв, що все йде якнайкраще і взагалі наївно було б чекати від випадкового контакту якихось особливих наслідків.

Семирозум через кожні п’ять хвилин дзвонив Енцу, перепитуючи, чд не готові дані на Стенлі Хара і Ліліан Коко. Нарешті Енц подзвонив сам і з радістю повідомив:

— З цими набагато простіше. Біографії готові. Вмикаю лінію, читайте.

На невеличкому столику в кутку кабінету застукотів тієї ж миті радіотелетайп. Семирозум нетерпляче обривав кусень широкої стрічки за куснем, читав і передавав прочитане колегам. Апарат вистукував:

Стенлі Хар. Рік народження 2904 (1904 за потойбічним літочисленням), американець. У 2923 році прийняв у спадок від батька компанію з капіталом в 17 мільйонів доларів. “Хартул” випускала обладнання для нафтової промисловості, мала патент на бур для твердих грунтів. Цей бур винайшов Хар-старший, котрий емігрував до Америки в другій половині минулого століття. Хар-молодший виявив неабияку спритність в примноженні капіталу. Головним його суперником у сфері виготовлення обладнання для нафтової промисловості була “Крамер роллер біт компані”, підконтрольна Фостеру Крамеру. Жорстока і довга боротьба між фірмами скінчилася тим, що Стенлі Хар у вирішальний момент одружився на доньці Фостера Крамера, який уже дихав на ладан. Завдяки такому дотепному стратегічному маневру Стенлі Хар монополізував виробництво всього обладнання, що йде на потреби нафтової промисловості капіталістичного сектору потойбічного світу.

Нерухоме майно в Арізоні і Каліфорнії, машинобудівні заводи, фабрики харчової промисловості, уранові підприємства… Важко перелічити всі галузі, куди б не простягнув свої пазурі Стенлі Хар. Зокрема, він має чималі

Відгуки про книгу Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: