Аргонавти Всесвіту, Нащадки скіфів - Володимир Миколайович Владко
Академік Риндін усміхнувся і знову вказав на велике полотнище з таблицею Менделєєва.
— Отут! Ви бачите, що наша нова таблиця Менделєєва не закінчується навіть уявлюваним елементом номер сто вісімнадцять, останнім елементом сьомого періоду. Ми припустили, що таблиця Менделєєва не обмежується взагалі сьомим періодом. Чому не можна припустити існування восьмого періоду, побудованого за тими ж законами й принципами, що й попередні сім? Отож, як бачите, ми сміливо продовжуємо таблицю і додаємо до неї початок восьмого періоду, — правда, всього кілька уявлюваних елементів. Але нам більше й не треба. Зверніть увагу на клітинку номер сто двадцять у рядку восьмого періоду! Придивіться, який елемент міститься вище, в сьомому періоді, в тій самій групі?.. Я кажу про елемент номер вісімдесят вісім, про радій! Так, так, про той самий радій, про який ми щойно говорили! Новий уявлюваний елемент номер сто двадцять у рядку восьмого періоду, — знову-таки, за загальними законами періодичної системи Менделєєва, мусить повторити властивості свого горішнього сусіди, радію, тільки виявити їх значно яскравіше. Цей новий уявлюваний елемент ми називаємо інфрарадієм! І вважаємо, що цей ще не знайдений нами практично інфрарадій — є найпотужнішим джерелом енергії. Інфрарадій мусить виділяти енергію в мільйони разів повільніше, ніж зруйноване атомне ядро, але в сотні тисяч разів бурхливіше, ніж радій. Ми обчислили: однієї десятої частки грама інфрарадію вистачить на те, щоб живити енергією великий завод протягом десяти років!
Глибока напружена тиша була відповіддю на сміливі твердження академіка Риндіна.
— Але й цей елемент, на превеликий жаль, нам і досі не пощастило знайти. Чи є він на Землі взагалі? Ми не знаємо. Можливо, він уже цілком встиг розкластися за мільярди років існування нашої планети. Але, можливо, що він, як і ультразолото, теж захований глибоко в розжарених надрах нашої Землі. Чи не він саме й підігріває досі ці надра? Цього ніхто не знає. Коли ми припустимо, що уявлювані нами елементи номер сто одинадцять і номер сто двадцять сховані від нас у глибинах земної кулі, то ми примушені визнати, що дістати їх звідти сучасна техніка поки що неспроможна. Отож нам недоступні на сьогодні найдорогоцінніші елементи, один із яких остаточно ліквідував би явище корозії, а другий — був би нам новим, додатковим і зручним джерелом енергії.
Академік Риндін випив води, його велетенський силует заколихався. Очі цілого світу стежили за його рухами на екранах телевізорів.
— Але не така наша радянська наука, щоб зупинитись і скласти зброю. Гаразд, ми не можемо поки що знайти ці елементи у глибинах нашої Землі. Але — чому б не пошукати їх у всесвіті? Адже є планети, молодші від Землі. На них інфрарадій, можливо, не встиг ще настільки розкластися, як на Землі, він не сховався так глибоко. Адже всі планети нашої сонячної системи мають одне спільне походження. Хімічний склад їх мусить бути однаковий — чи майже однаковий, залежно від віку тієї чи іншої планети і зв’язаного з ним процесу розкладання елементів. Найкраще зберегтися всі елементи мусили б на Сонці, цьому розжареному сяючому світилі.
Нове полотнище спустилося зі стелі. Тепер на ньому барвисто грали спектри — довгі різнобарвні смужки, на яких мінилися яскраві кольори.
— Насамперед наша радянська наука вирішила перевірити свої припущення на Сонці. І новий спектральний аналіз відкрив нам, що ці елементи — і ультразолото, і інфрарадій — є на ньому. Це сталося точнісінько так, як свого часу з елементом гелієм. Адже ви знаєте, що наука з допомогою спектрального аналізу знайшла цей елемент спочатку на Сонці і вже потім на Землі. Тому й названо цей елемент гелієм, бо стародавня грецька назва Сонця — Геліос. От у такий саме спосіб, з допомогою удосконалених спектроскопів, ми встановили, що ультразолото та інфрарадій є на Сонці. Але хіба ми можемо навіть мріяти про те, щоб дістати їх звідти? Безумовно, ні. Ми з вами — люди реального складу, ми мріємо лише про те, що можна здійснити, чого можна досягти хоча б і найсміливішими діями. І ось ми задумалися над новою проблемою. Наші дорогоцінні елементи можуть бути на інших планетах — чи є вони там?
У паузі було чути, як хтось закашляв.
— Ми встановили, що вони є на інших планетах! Насамперед на нашій сусідці — Венері. Вона молодша від Землі, вона зберегла ці елементи в зовнішніх своїх шарах. Ви всі чули про загадкове блакитнувате сяйво, що обгортає час від часу Венеру. Століттями вчені не могли розв’язати загадку Цього сяйва. Але ми знаємо спектр інфрарадію. І ми встановили, що це сяйво є наслідок бурхливого випромінювання інфрарадію. Ми розкрили цю таємницю нашими радянськими спектроскопами за допомогою потужних рефлекторів нашої Кримської обсерваторії імені Сталіна. Ми знайшли в цьому досі таємничому випромінюванні так само сліди газоподібних сполучень ультразолота. Ми впевнено кажемо: так, наші уявлювані елементи є на Венері! Тепер продовжимо нашу думку: якщо вони там є, ми, радянські вчені, мусимо їх дістати!.. Вони бо потрібні нашій Батьківщині, нашому радянському народові!..
Зала знову вибухнула оплесками. Напруження слухачів, вражених сміливими твердженнями Риндіна, мусило знайти собі вихід. Академік Риндін зачекав, посміхнувся і підняв руку:
— Та й справді, чому нам не вирушити на Венеру? Ми маємо такий надзвичайний засіб пересування, як ракетні кораблі, створені генієм нашого великого російського вченого і винахідника Костянтина Едуардовича Ціолковського. Саме він, наш славний співвітчизник, вперто і наполегливо розробляв і зрештою розробив перші проекти міжпланетних ракетних кораблів. Всі досягнення в цій галузі, які ми маємо на сьогодні, — всі вони є наслідком геніальних робіт основоположника теорії міжпланетних сполучень Ціолковського! Ми лише продовжуємо його передбачення, здійснюємо те, що раніше вважалося фантастикою. Тільки п’ять
