Пісні далекої Землі - Артур Чарльз Кларк

меті пошкодити щит. Як ти знаєш, Флетчер був у монтажній команді. Так от, він розробляв схему перепрограмування останньої стадії підйому льодових брил. Адже якщо цій брилі, хоча б на швидкості кілька метрів на секунду, дозволити вдаритись об щось, — тоді розумієш, що буде?

Можна було зробити вигляд, що це нещасливий випадок, але залишався ризик, що наступне розслідування не забариться довести, в чому річ. Та й навіть коли б понівечити щит, його можна відновити. Флетчер плекав надію, що ця затримка дасть йому змогу здобути більше прихильників. І, можливо, в цьому таки мав слушність: зайвий рік на Талассі, і…

План Б полягав у пошкодженні системи життєзабезпечення, з тим щоб корабель слід було всім негайно покинути. Але, знов-таки, тут були аналогічні заперечення.

План В був найнебезпечніший з усіх, бо міг поставити крапку на всій нашій місії. На щастя, ніхто з сабрів не входив до двигунної команди, і дістатися двигуна їм було б украй важко…

Всі були наче в шоку, а найглибше — шеф тієї команди Роклін.

— Не так уже й важко воно було б, сер, — нарешті вимовив він, — якби вони діяли досить рішуче. Але мали б чималий клопіт із тим, щоб вивести двигун з ладу — назовсім, не зашкодивши кораблю в цілому. Маю вагомі сумніви щодо того, чи вистачило б їм на це технічних знань.

— Вони над цим працювали, — похмуро кинув капітан. — Нам слід переглянути, боюсь, усю концепцію нашої системи безпеки. Завтра на цю тему відбудеться нарада старших офіцерів — тут, опівдні.

І раптом головний медик Ньютон поставила питання, на яке ніхто інший не наважився:

— Капітане, чи підуть вони під трибунал?

— Нема потреби: адже винність їх встановлено. Згідно з корабельним Статутом, єдиною проблемою є вирок…

Всі чекали. І ще чекали.

— Дякую вам, шановне панство, — сказав нарешті капітан, і офіцери мовчки розійшлися.

Зоставшись сам один у своїх апартаментах, він почувався злим і зрадженим. Але принаймні все скінчилося; «Магеллан» уцілів після шторму, скоєного людьми.

Ті троє інших сабрів, скоріше за все, не були небезпечні; але що робити з Оуеном Флетчером?

Йому знов подумалось про ту смертоносну цяцьку, що лежала в його сейфі. Він — капітан; неважко й нещасний випадок підлаштувати…

Ні, всі ці фантазії — геть: такого він, звичайно, ніколи не вчинить. У всякому разі, він уже вирішив і не мав сумніву, що з ним усі погодяться.

Хтось колись висловився так: кожна проблема має рішення — просте, привабливе і… хибне. Проте зараз він був певен цього, дане рішення було і просте, і привабливе, і цілком правильне.

Сабри бажають залишитися на Талассі, що ж, нехай так і буде. Він не сумнівався, що вони стануть шанованими громадянами Таласси — може, якраз такого сильного, агресивного типу, якого це суспільство потребує.

Як дивно Історія повторює себе: подібно до Магеллана, він збирається висадити на острів деяких членів команди.

Та чи карає він їх цим, чи нагороджує, йому не дано відати ще довгі триста років.

Частина VI. ЛІСИ НА ДНІ МОРСЬКОМУ

44. Шпигунський м’яч

У Морській лабораторії Північного острова помітного ентузіазму не виявляли.

— Нам потрібно ще з тиждень на ремонт «Каліпсо», — сказав директор, — і добре, що хоч знайшли полозковий апарат. Адже він єдиний на всій Талассі, і знов ризикувати його втратою ми не бажаємо.

«Мені подібні симптоми відомі, — подумала головний науковець Варлі. — Навіть на Землі останніх днів було чимало керівників лабораторій, які прагнули зберегти своє дорогоцінне обладнання чистеньким і невживаним».

— Якщо Кракан Молодший — чи Старший — знов не вибухне, я не бачу ніякого ризику. А хіба геологи не запевнили, що вулкани будуть мирні ще принаймні п’ятдесят років?

— Щодо цього я з ними заклався на невелике парі. Та скажіть відверто, чому ви вважаєте, що це така важлива справа?

«Який вузький кругозір! — подумала Варлі. — Хай навіть він — чистий океанограф, але чи можливо, щоб його зовсім не цікавила морська фауна? Та, може, я тут помиляюся: то він мене, либонь, промацує…»

— Це відкриття викликало у нас певну емоційну зацікавленість, оскільки з ним була пов’язана загибель доктора Лоренсона — на щастя, тимчасова. Але, навіть абстрагуючись від цього нещасливого випадку, скорпи, на нашу думку, — то захоплююча тема. Адже все, що можливо спізнати про інопланетний розум, колись нам стане в величезній пригоді. А вам — іще більше, бо ж вони стукають саме у ваші двері.

— Я розумію це. Мабуть, нам пощастило, що ми з ними займаємо різні екологічні ніші.

«Чи надовго? — подумала головний науковець. — Адже якщо Мозес Келдор має слушність, то…»

— Розкажіть мені про цей шпигунський м’яч. Назва, зрозуміло, інтригує.

— Такі пристрої були розроблені ще пару тисячоліть тому для служб безпеки та шпигунських операцій, але вони мають значно ширшу сферу застосування. Деякі модифікації були завбільшки десь із макове зерно, а ми маємо намір зробити апарат розміром з футбольний м’яч.

Варлі розкладала креслення на директорському столі.

— Ця модифікація призначалась якраз для підводних досліджень, і мені дивно, що ви з нею не знайомі, бо рік розробки тут, бачите, вказано 2045й. Ми відшукали в наших банках пам’яті всю технічну документацію й заклали її у відтворювач. Перший зразок чомусь виявився непрацездатним — самі досі не знаємо чому, — а другий пройшов тестування відмінно.

Ось, бачите, акустичні генератори — частотою десять мегагерц, тож маємо міліметрову роздільну здатність. Для бажаної якості відеозображення це замало, але досить пристойно.

Процесор сигналів побудований цілком розумно. Коли цей м’яч починає роботу, він надсилає єдиний імпульс, який дає повну акустичну голограму всієї ситуації в радіусі двадцятитридцяти метрів. Цю інформацію він передає на