Пісні далекої Землі - Артур Чарльз Кларк

class="book">— Пане президент, — сказав капітан, — доктор Келдор та я згодні в тому, що нам слід де-прощо вам розповісти. Ми сподівалися, що вдасться це не розголошувати — бо річ не дуже приємна і, як ми вважали, вже вирішена. Та, можливо, ми помиляємось, і в такому випадку не виключено, що потребуватимемо вашої допомоги.

Він дав короткий огляд перебігу подій, які передували Раді, і наступних, а на закінчення сказав:

— Якщо бажаєте, я готовий показати вам записи. Нам нема чого приховувати.

— Обійдемося, Сірдаре, — мовив президент, який наче скинув з плечей величезний тягар. Прем’єр-міністр, проте, ще не міг потамувати занепокоєння:

— Ее… хвилиночку, пане президент. Це не спростовує отриманих нами повідомлень. Вони ж були дуже переконливі, як пам’ятаєте.

— Не йму сумніву, що капітан зможе все пояснити.

— Тільки коли скажете мені, про що йдеться.

Настала ще одна пауза, після чого президент потягнувся за карафкою з вином.

— Спочатку хильнемо трохи, — бадьоро проголосив він, — а вже тоді я вам скажу, як ми дізналися.

41. Розмова на подушці

Все пройшло дуже гладко, мовив собі Оуен Флетчер. Звичайно, наслідки голосування принесли йому деяке розчарування, хоч він сумнівався, наскільки точно вони відображали розкид думок на борту корабля. Адже він проінструктував двох своїх товаришів-співзмовників, аби вони голосували проти, щоб не розкрити справжньої чисельності — досі мізерної — «нових талассіан».

А от що робити далі, становило, як завше, проблему. Він був інженер, а не політик — хоча швидко схилявся до того, щоб стати ним — і вже не бачив способу залучити нових прибічників, ховаючись у тінь.

Залишалось тільки дві альтернативи. Перша й найлегша — покинути корабель перед самим відльотом, тобто просто зникнути. Капітан Бей буде надто зайнятий, щоб полювати за ними — навіть коли матиме такий намір, — а їхні друзі-талассіани надійно сховають їх до відльоту «Магеллана».

Але це буде подвійним дезертирством — нечуваним у тісній сабрівській громаді. Бо довелося б покинути своїх сплячих колег — а серед них були його власні брат та сестра. Що подумають вони про нього три століття по тому, прокинувшись на чужому Сагані-2, коли дізнаються, що він міг відчинити для них двері Раю, але не зробив цього?

Та зараз час працює не на його користь: усі ці комп’ютерні моделювання прискорених графіків підйому несли тільки загрозу його планам. Хоч із своїми друзями він цього навіть не обговорював, альтернативи активним діям він не бачив.

Та йому весь час муляло слово «саботаж».

Роза Кілліан ніколи не чула легенди про Далілу, і порівняння з нею викликало б у дівчини жах. Вона була проста, дещо наївна північанка, захоплена — як і чимало інших юних талассіанок — чарівними посланцями Землі. А її любовний зв’язок з Карлом Бозлі був породжений першим глибоким почуттям кохання, якого зазнав і він.

Вони обоє були пригнічені самою думкою про розлуку. Й однієї ночі, коли Роза ридала на Карловому плечі, він уже не в змозі був дивитися на її страждання.

— Обіцяй, що не скажеш жодній живій душі, — сказав він, гладячи пасма її волосся, що розкинулись на його грудях. — Маю для тебе приємну новину. Це велика таємниця — ще ніхто про це не відає. Наш корабель нікуди не полетить. Ми всі залишаємось тут, на Талассі.

Роза від подиву мало не впала з ліжка.

— Може, ти кажеш це тільки для того, щоб мене заспокоїти?

— Ні, це правда. Та не прохопись жодним словечком нікому. Це має бути цілковита таємниця!

— Звичайно, коханий.

Але її найближча подруга Маріон теж ридала на плечі свого коханця-землянина, тож їй слід було сказати…

…а Маріон поділилась доброю звісткою з Поліною… яка не могла не шепнути Світлані… а та — знов-таки конфіденційно — розповіла Крістал.

А Крістал була дочка президента.

42. Уцілілий

«Справа ця аж надто неприємна, — подумав капітан Бей. — Адже Оуен Флетчер — людина хороша; я ж сам схвалив його призначення. Як він міг таке скоїти?»

Жодне пояснення, мабуть, не буде задовільне. Якби він не був сабра і не кохав ту дівчину, цього, мабуть, і не сталося б. Який термін означає сукупну дію двох чи більше чинників? Син… — ах, так: синергія. І все ж він не міг позбутися відчуття, що тут уплутані ще якісь чинники, опріч згаданих, але про них, либонь, він не дізнається ніколи.

В його пам’яті зринули слова Келдора — той завжди знаходив влучний вислів на кожен випадок — коли одного разу вони розмірковували над психологічним кліматом в екіпажі:

— Ми всі тут духовні каліки, капітане, визнаємо це чи ні. Жоден, хто пройшов крізь оті останні земні роки, не може лишитись чистеньким. І ми всі поділяємо однакове почуття провини.

— Провини? — спитав він тоді з подивом та обуренням.

— Так, хоч провина й не наша. Ми ж уцілілі — єдині вцілілі. А вцілілі завжди відчувають провину за те, що лишились живі.

То були неприємні слова, але вони можуть допомогти зрозуміти феномен Флетчера — та й багато іншого.

Ми всі — духовні каліки.

Цікаво, а в чому полягає твоє каліцтво, Мозесе Келдор, — і як ти долаєш його. Своє я знаю, і я спромігся використати його на благо своїх же побратимів-людей. Воно привело мене сюди, і я можу пишатися тим.

Може, колись у давні часи я став би диктатором чи полководцем. Замість цього я з успіхом виступав як Шеф континентальної поліції, як Головний комендант космодрому, і нарешті — як командир космічного корабля. Так мої диктаторські амбіції здійснилися в ідеалізованому вигляді.

Він підійшов до капітанського сейфа, до якого лише сам мав ключа, й просунув у проріз кодовану металеву пластинку. Дверцята плавно відчинились,