Смертельний світ - Гаррі Гаррісон

*       *       *       *       *

Вони обережно доїхали до транспортного рівня, кружляючи поки не впевнились, що за ними немає хвоста. Керк всунув машину в затемнений вантажний док, де вони її й покинули.

— Ми завжди зможемо знайти инше авто, — сказав він, — і потім, ймовірно, це вони вже вистежили. Давай повернемось до товарного шляху, бачив там ресторан поки ми там кружляли.

Темні і навислої форми наземні вантажні ладуни заповнювали автостоянку. Вони обійшли навколо людського зросту коліс в душний і галасливий ресторан. Шофери і перші ранкові робітники не звертали на них жодної уваги коли вони знайшли кабінку позаду і замовили їжу.

Керк вкраяв великий шматок м'яса від скиби перед ним і весело жбурнув його до рота.

— Питай що хотів, — сказав він. — почуваюсь вже набагато краще.

— Що в кораблі підготовленому до відправи сьогодні, що то за вантаж заради якого я важив своєю головою?

— Я думав, ти ризикував головою за гроші, — сухо сказав Керк. — Але будь певен, що це на благо. Це вантаж виживання для світу. Зброя, боєприпаси, міни, вибухівка і тому подібне.

Джейсон вдавився їжею.

— Незаконне ввезення зброї! Що ти робиш, фінансуєш приватну війну? І як можна говорити про виживання з таким смертоносним вантажем на зразок цього? Не намагайся стверджувати, що у цього вантажу є мирне застосування. Кого ти збираєшся вбити?

Почуття гумору великого чоловіка зникло, його похмурий погляд Джейсон теж вже знав.

— Так, мирне слушне слово, це в основному все чого ми хочемо. Просто жити в мирі. І мова не про кого ми вбиваємо, а що ми вбиваємо.

Сердитим жестом Джейсон відсунув тарілку.

— Ти говориш загадками, — сказав він.— Твої слова скидаються на якесь безглуздя.

— В них достатньо глузду, — сказав йому Керк, — проте тільки на одній планеті Всесвіту. Що ти знаєш про Пир?

— Абсолютно нічого.

Якусь мить Керк сидів замкнутий в спогадах, сердито відсторонений. Відтак він продовжив.

— Людство не пирський вид, однак люди живуть там протягом майже трьохсот років. Середня тривалість життя моїх людей шістнадцять років. Звичайно, більшість дорослих живуть довше, проте висока дитяча смертність зменшує середнє значення.

— Ця планета приклад того, яким не може бути світ гуманоїдів. Тяжіння вдвічі сильніше ніж земне. Протягом дня температура може змінюватися від арктичної до тропічної. Підсоння... щоб повірити треба це пережити. Такого ти не зможеш побачити ніде в галактиці.

— Я тремчу, — сухо сказав Джейсон. — То, що у вас, метанові чи хлорні реакції. Я бував на планетах з такими умовами...

*       *       *       *       *

Керк важко вдарив рукою по столі. Страви підскочили а ніжки столу рипнули.

— Лабораторні реакції! — загарчав він. — Вони чудово виглядають в пробірках, та  що коли світ навколо тебе, наповнений тими сполуками? В змиг ока галактичного часу все насильство замкнене в добротних, стабільних сполуках. Атмосфера може бути отруйною для того хто дихає киснем, але сама по собі буде такою ж нешкідливою як слабке пиво.

— Існує тільки одна умова, що перетворює атмосферу планети на чисту отруту. Багато Н2О, найбільш універсальний розчинник, що можна знайти, а також вільний кисень для...

— Вода і кисень! — втрутився Джейсон, — Ти маєш на увазі Землю чи планету взірця Касилії? Це безглуздя.

— Аж ніяк. Оскільки ти народився в такому середовищі, то сприймаєш його як правильне і природне. Ти як належне сприймаєш що метали схильні до корозії,  берегові лінії змінюються, а шторми заважають зв'язку. Це звичні явища для  кисенево-водних планет. На Пирі такі умови проявляються багатократ сильніше.

— Планета має нахил осі майже сорок два градуси, відтак на планеті величезні сезонні перепади температур. Це один з головних чинників постійної зміни льодового покрову. В результаті м'яко кажучи маємо феєричне підсоння.

— Якщо це все, — сказав Джейсон. — Я не бачу для чого...

— Це не все, це заледве початок. Відкриті моря виконують подвійну руйнівну функцію постачаючи водяну пару для продовження вибриків погоди і створення гігантських припливних хвиль. Обидва пирійські супутники, Самас і Бесос, часами вишиковуються в лінію натягуючи тридцятиметрові океанські хвилі. І поки ти не  бачив як одна з таких хвиль гасить активний вулкан ти не бачив нічого.

— Важкі елементи привели нас на Пир, ці ж елементи підтримують планету у стані  вулканічного кипіння. В найближчих околицях нашої системи було принаймні тринадцять наднових зірок. Важкі елементи звичайно можна знайти на більшості їхніх планет, а заразом повністю непридатну для дихання атмосферу. Довгостроковий видобуток та експлуатацію не можна здійснювати без колонії з повним самозабезпеченням. Тобто тільки на Пирі. Де радіоактивні елементи сховані в глибинах планетарного ядра, оточеного оболонкою легших металів. Разом з необхідною для людини атмосферою, це забезпечує безперервну вулканічну активність, позаяк розплавлена плазма пробивається на поверхню.

Вперше Джейсон змовчав. Намагаючись уявити, таке життя мабуть схоже на життя на планеті, що постійно в стані війни з собою.

— Я приберіг найкраще насамкінець, — з нотками зловісного гумору сказав Керк. — Тепер, коли ти вже уявляєш довкілля, подумай про форми життя, що існують в такім середовищі. Сумніваюся, що існує який вид ззовні, який зміг би втриматись там більше хвилини. Рослини й тварини Пиру суворі. Вони борються як зі світом так і один з одним. Сотні тисяч років генетичного відбору створили речі здатні викликати нічні жахіття навіть в електронного мозку. Броньовані, отруйні, ікло-роті, з наконечниками на кігтях. Це опис всього, що ходить, звисає чи просто сидить і росте. Бачив рослин з зубами, рослин що кусаються? Не думаю, що хотів би. Якби ти мусів приземлитись на Пирі, то був би мертвим за кілька секунд по виході з корабля. Навіть мені треба пройти курс підвищення кваліфікації перш ніж я буду змозі вийти за периметр будівель летовища. Нескінченна війна за виживання підтримує конкуренцію форм життя та їх мінливість. Смерть проста, проте способи її заподіяти занадто чисельні для перерахунку.

Лихо напосілось як важка ноша на широкі плечі Керка. По довгих миттєвостях роздумів він помітно струснув тілом щоб вивільнитись від нього. Звертаючи увагу  на їжу та вимочування соусу з тарілки, він висловив частину своїх почуттів.

— Думаю, немає иншої логічної причини, чому ми повинні залишатися і боротися в цій нескінченній війні. Хіба тільки те, що Пир наш дім. — Остання скибка просоченого соусом хліба зникла, тож він