Смертельний світ - Гаррі Гаррісон

— Це їх зупиняє? — запитав Джейсон.

— Ні, звичайно ж ні. Але коли я ламаю їм руку вони йдуть. Та й инші мене не турбують. Це дуже багато мороки, та й їжа, як правило, жахлива.

Джейсон не засміявся. Надто коли зрозумів, що ця дівчина може зламати руку будь-якому головорізу довільного космодрому галактики. Вона була дивною сумішшю наївності і сили, як ніхто кого він зустрічав досі. Знову він усвідомив, що він летів на планету, що виховала людей на зразок цієї дівчини і Керка.

— Розкажи про Пир, — попросив він. — Чого це ти і Керк сприймаєте як об'єктивну дійсність, що я впаду трупом як тільки приземлюсь? Яка ця планета?

Враз все тепло зникло з її обличчя.

— Я не можу тобі сказати. Ти це мусиш побачити сам. Я це добре знаю після відвідин деяких инших світів. Пир не можливо порівняти з чимось, з чим ви галактяни коли-небудь мали справу. Насправді ти не повіриш у це, поки не буде занадто пізно. Пообіцяй мені щось?

— Ні, — відповів він. — Принаймні, поки не почую, що це і вирішу.

— Не покидай корабель коли ми приземлимося. На борту має бути досить безпечно, а за кілька тижнів я відлітатиму з вантажем.

— Нічого подібного не обіцяю. Я полечу, коли схочу полетіти. — Джейсон знав, що в її словах є логіка, однак його спина випрямлялась навпроти її автоматичної переваги.

Мета завершила налаштування стрибка не зронивши більше ні слова. В кімнаті відчувалась напруженість, вона утримувала обидвох від розмови.

Наступного разу він побачив її день після зльоту, це було зовсім випадково. Вона була в астронавігаційній обсерваторії, коли він увійшов роздивляючись блискучу неосяжність неба під час стрибка. Вперше він побачив її не на службі, одягнену не в корабельний комбінезон. Вона була у вільній, м'якій ризі, що підкреслювала її красу.

Вона всміхнулась йому. "Зірки такі дивовижні," — сказала вона. — "Ходи поглянь." Джейсон наблизився до неї і з бездумним, майже автоматичним рухом обійняв її. Вона не обурилась, тільки й собі поклала свої руки поверх його рук. Потім вони поцілувалися. І це було саме так, як він знав воно й буде.

VI.

Після цього вони були разом постійно. Коли Мета чергувала він приносив їй їжу на місток і вони говорили. Відтоді Джейсон трохи більше дізнався про її світ, за мовчазною згодою вони не торкались цієї теми. Він розповідав про багато планет, які відвідав, і про людей, з якими запізнався. Вона була вдячним слухачем і час минав швидко. Вони насолоджувалися товариством один одного — це була чудова подорож.

А тоді вона скінчилась.

На борту корабля було чотирнадцять осіб, однак Джейсон ніколи не бачив більше ніж двох чи трьох одночасно. Був чіткий розклад обов'язків, якого вони дотримувались в експлуатації судна. У вільний час пирійці влаштовували власний побут інтенсивним і самодостатнім чином. Тільки тоді, коли корабель вийшов з гіперпростору стрибка і гучномовець скликав нараду вони зібралися разом.

Керк віддавав накази на посадку і доручення ляскали наліво й направо. Все це були  формальності тому Джейсон не клопотався звертати на них увагу. Його радше цікавив пирійський підхід. Тепер їхній говір мав схильність пришвидшуватись, як і їх жести. Вони скидалися на солдатів в очікуванні бою.

Вперше їх схожість вразила Джейсона. Не те щоб вони виглядали як один, а чи й робили однакові речі. Просто спосіб їх рухів та реакцій відгонив разючою схожістю. Вони були як великі, скрадливі коти. Швидка ходьба, напруження і готовність вистрибувати будь-якої миті, невсипущі ні на мить очі.

Джейсон намагався поговорити Метою коли зустрівся з нею, та вона була майже незнайомкою. Вона відповіла простим словосполученням, її очі не зустрілися з його, просто лизнули його очі і побігли далі. Йому не було що їй сказати тож вона замірилась іти. Він взявся переймати її рукою, та передумав. Знайдеться кращий для розмови час.

Керк був єдиним, хто звернув на нього увагу, та й то лиш наказав влаштуватись  на дивані прискорення.

Приземлення Мети було безмежно гіршим за її зліт. Принаймні, коли вона приземлялася на Пирі. Були раптово прискорені вихиляси в усіх напрямах. В якийсь мент вони падали в позірно нескінченному вільному падінні. Був гучний гуркіт об корпус, що добре термосив каркас судна. То радше було схоже на битву ніж на посадку і Джейсон роздумував на скільки це і справді битва.

Джейсон навіть не зауважив коли корабель врешті сів. Постійне подвійне прискорення відчувалось ніби сповільнення. Винятково спадний стогін двигнів корабля запевнив їх приземлення. Розстібання ременів і випростання в сидінні далось з зусиллям.

Подвійне тяжіння не видавалось настільки кепським. Спочатку. Ходьба вимагала зусиль співмірних з несенням на собі людини своєї власної ваги. Коли Джейсон підняв руку відчинити двері було так ніби піднімаєш дві руки. Він почовгав в бік головної шлюзи.

Инші були попереду, двоє чоловіків котили з сусідньої кімнати прозорі циліндри. З їх ваги і того, як вони бряжчали при зіткненнях Джейсон зрозумів, що вони  зроблені з прозорого металу. Він не уявляв для них жодного можливого застосування. Порожні циліндри метрового діаметра, довші людського зросту. Один кінець суцільний, инший з герметизованим люком на петлях. Поки Керк не відкрутив ущільнювальне колесо і відімкнув один з них їх призначення було неочевидним.

— Залазь, — сказав Керк. — Коли будеш всередині тебе витягнуть з корабля.

— Дякую, не треба, — сказав йому, Джейсон. — Не маю особливого бажання здійснити  ефектну посадку на вашій планеті законсервованим немов ковбаски.

— Не будь дурнем, — була різка Керкова відповідь. — Ми всі виходимо в цих бочках. Ми занадто довго були відсутні, щоб ризикнути вийти без переорієнтації.

*       *       *       *       *

Коли Джейсон побачив як инші залазять до туб, то відчув себе дурнем. Він вибрав найближчу, ковзнув у неї ногами вперед, а тоді замкнув кришку. Коли він затягнув колесо в центрі кришка  стисла гнучкий ущільнювач. За хвилину вміст СО2  замкненому циліндрі зріс і регенератор повітря загудів знизу.

Керк був останнім. Він перевірив ущільнювачі усіх инших туб, а потім тицьнув шлюзовий спуск повітря. Щойно врівноваження розпочалось він швидко замкнувся в останній тубі. Обидва, внутрішній і зовнішній люки звільна опустились на землю  і тьмяне світло пробилось крізь