Смертельний світ - Гаррі Гаррісон

П'ять і один. Шість. Йому ще потрібно було зробити очко. Підібравши кості Джейсон говорив з ними, пробурмотів стародавні закляття, що приносили вдачу і кинув знову.

Йому довелось зробити п'ять кидків, перш ніж викинув шість.

Натовп вторив його зітханням і їх голоси швидко вибухнули. Він хотів зупинитись, зробити глибокий вдих, але він знав що не може. Виграти гроші було тільки частиною роботи... тепер їм треба було винести їх. Це мало б виглядати невимушено. Повз проходив офіціант з підносом напоїв. Джейсон зупинив його і заправив купюру в сто кредитів до кишені.

— З мене напої, — крикнув він, вихоплюючи піднос з рук офіціанта. Доброзичливці швидко розібрали наповнені келихи і Джейсон згорнув фішки на піднос. Вони більш ніж завантажили його, коли раптом з'явився Керк з другим підносом.

— Якщо дозволите буду радий допомогти вам, пане, — сказав він.

Джейсон подивився на нього і дозвільно всміхнувся. Це був перший раз в казино коли він чітко подивився на Керка. Він був одягнений у широку, фіолетову вечірню піжаму поверх того, що мало б бути несправжнім животом. Рукави були довгі і мішкуваті, тож він скоріше видавався товстим ніж м'язистим. Це було просте й ефективне маскування.

Обережно несучи навантажені підноси в оточені натовпу збуджених прихильників, вони здолали шлях до вікна каси. Там був лиш менеджер з хворобливим оскалом. Проте навіть вишкір зник, коли він порахував фішки.

— Не могли б ви повернутися вранці, — сказав він, — боюся, що ми не маємо таких грошей на руках.

— Що трапилося, — закричав Керк, — намагаємось не заплатити йому? Ви досить легко взяли мої гроші, коли я програв... це має працює в обидва боки.

Глядачі, завжди раді бачити програш закладу, загарчали незгоду й собі. Джейсон голосно доказав свою точку зору.

— Я буду розсудливим, давайте мені всю готівку, що у вас є, а решту я візьму чеком.

Не було иншого виходу. Під пильним оком радісного натовпу менеджер напхав конверт  банкнотами і виписав чек. Джейсон швидко глянув на нього, потім засунув його до внутрішньої кишені. З конвертом під пахвою він пішов за Керком до дверей.

Через глядачів не було ніяких проблем в головному залі, однак щойно вони досягли бічного входу, увійшли двоє чоловіків перепиняючи шлях.

— Хвилинку... — сказав один. Він не встиг закінчити фразу. Керк, не сповільнюючись, врізався в них і вони розлетілись мов кеглі. Тоді Керк і Джейсон вишли з будівлі і швидко пішли геть.

— На стоянку, — сказав Керк. — Там в мене авто.

Коли вони завернули за ріг на них насувався автомобіль. До того як Джейсон зістав зброю з кобури, Керк вже був перед ним. Його рука здійнялась і великий потворний пістолет прорвався крізь тканину його рукава і стрибнув йому до руки. Один постріл вбив водія, машина вильнула й розбилась. Двоє инших чоловіків з возу померли виходячи з дверей, зброя повипадала їм з рук.

Далі у них не було жодних проблем. На великій швидкості Керк рушив від казино, розірваний рукав піжами теліпався на вітрі, даючи великому пістолету майнути назад в кобуру.

— Коли буде час, — сказав Джейсон, — маєш мені показати, що то за трюк з кобурою.

— Коли буде час, — відповів Керк, пірнаючи автом в тунель в напрямку міста.

III.

Будівля, біля якої вони зупинились була однією з найбільш вишуканих резиденцій  Касилії. Під час їзди, Джейсон перелічив гроші й відрахував свою частку. Майже шістнадцять мільйонів кредитів. Ще й досі це видавалось не зовсім реальним. Коли вони вийшли біля будівлі, він віддав Керку решту.

— Ось твої три мільярди, не думаю що це було легко, — сказав він.

— Могло бути і гірше, — тільки й почулось у відповідь.

Записаний голос зашарудів у динаміку над дверима.

— Цієї ночі пан Елус відлучився, чи не могли б ви передзвонити вранці. Всі зустрічі здійснюються за попере...

Голос обірвався коли Керк штовхнув двері. Він зробив це долонею без особливих зусиль. Коли вони заходили Джейсон глянув на залишки розірваного і понівеченого металу, що звисали з замка і знову задумався про свого компаньйона.

Сила... більше, ніж фізична сила...  він, як стихійна сила. В мене відчуття, що його ніщо не може зупинити.

Його це розізлило... і водночас причарувало. Він не хотів виходити з угоди поки не дізнається більше про Керка і його планету. І про тих хто помер за гроші, на які він грав.

Пан Eлус був старий, лисуватий і гнівний, він не звик, що його турбують під час відпочинку. Його скарги миттю припинились, коли Керк кинув на стіл гроші.

— Елусе, судно вже завантажується? Ось решта. — Елус ще секунду мацав купюри перш ніж відповісти на питання Керка.

— Корабель... звичайно ж, ми розпочали завантаження, одразу щойно ти дав нам завдаток. Вибачте мою розгубленість, це трохи незвично. Ми ніколи не здійснюємо транзакції такого розміру  готівкою...

— Я волію робити бізнес так, — відповів йому Керк. — Я скасував завдаток, ось уся сума. Тепер, як щодо квитанції.

Елус видав квитанцію, перш ніж прийшов до тями. Він міцно стиснув її рукою, ніяково  роздивляючись розкладені перед ним три мільярди.

— Зачекайте... я не можу взяти їх зараз, вам треба повернутись вранці в банк, як то прийнято в ділових колах, — наполіг Елус.

Керк простягнув руку і обережно витяг папір з Елусової руки.

— Спасибі за квитанцію, — сказав він. — Вранці мене тут не буде, тому так буде краще. Якщо переймаєшся через гроші, то я пропоную сконтактуватися з кимось з охорони твого заводу, чи з приватної поліції. Так почуватимешся набагато безпечніше.

Коли вони вийшли крізь розтрощені двері Елус навіжено набирав числа на екрані. Керк відповів на питання Джейсона ще до того як той запитав.

— Думаю, ти ще хочеш пожити щоб скористатись виграними грішми, того я забронював два місця на міжпланетний корабель, — він глянув на годинник автомобіля. — Він відлітає приблизно за дві години, маємо ще купу часу. Я голодний, давай знайдемо ресторан. Сподіваюся в готелі не залишилось нічого вартісного, бо повертатись туди трохи трудно.

— Нічого ціннішого за життя, — сказав Джейсон. — Тепер, коли ми можемо піти поїсти, маю до тебе кілька питань, на