Дивний світ - Олександр Іванович Шалімов
Але минулої ночі, думаючи про Землю, я раптом зрозумів, що зовсім не самотній… Адже у мене є три мільярди близьких — друзів і рідних, з якими я пов’язаний нерозривними узами почуттів, думок, бажань, сподівань, пов’язаний до останнього кроку, до останнього подиху… Люди Землі, ви всі — близькі мої. І я був би щасливий зустріти й обняти кожного, так-так, кожного з вас — від Папи римського до останнього чистильника чобіт…
День не приніс з собою нічого нового. День — це за моїм годинником. За сталевими стінами «Атланта» ніч, і вона триватиме до 8 квітня. Невже мені так і не вдасться вибратися назовні?
А годинник на руці Кетрін усе йде…
29 березня
Вчора закінчив налагоджувати сейсмограф. Установив його у вцілілому відсіку лабораторії. Стрічка розрахована на дві земні доби. Подивимося, що покаже запис… Останніми днями часто ловлю себе на тому, що розмовляю вголос під час роботи. Кепський знак! Треба стежити, щоб це не увійшло в систему. Так недовго і схибнутися… За всяку ціну я мушу відчинити люк і вийти назовні, хоч би це позбавило мене половини залишеного повітря.
31 березня
Вражаюче!.. Проявив першу стрічку сейсмографа. Маятник ні на секунду не залишався у спокої. Кратер, у якому знаходиться «Атлант», зазнає безперервного сейсмічного тремтіння. Окрім постійного тремтіння, прилад записав декілька різкіших поштовхів — силою 2–3 бали[3]. Ймовірно, я не помітив їх лише тому, що весь час знаходжуся в русі. Вважаю, що вдалося зробити велике відкриття. Вони зовсім не мертві, ці гігантські кратери і кільцеві гори. Цікаво, яка причина поштовхів — рухи місячної кори чи виверження місячних вулканів? Починаю думати, чи не використати заряд пластиду[4] проти замків вихідного люка. Якби я був упевнений у міцності стінок тамбура! Вибух може пошкодити їх, і тоді запас повітря відразу скоротиться до вмісту балонів двох вихідних скафандрів — це дві доби з хвостиком…
Мабуть, цей крайній захід краще приберегти насамкінець — коли відмовить апарат повітрообміну. Наразі він працює нормально: його покажчик зміщується у бік червоної позначки зі швидкістю, яка дає надію на три земні місяці… Не варто відмовлятися від них без крайньої необхідності.
1квітня
Перший день земної весни… У мене все як і раніше.
3 квітня
Нарешті вдалося… Сьогодні відсунув один із трьох засувів вихідного люка. Гадаю, що з двома іншими справа піде легше. Якщо мені призначено повернутися на Землю, перші слова «вдячності» адресую конструкторам замків вихідного люка. Хай запатентують свій винахід для сімейних склепів. Сто відсотків гарантії, що живі будуть назавжди убезпечені від появи привидів.
Сейсмограф безперервно записує тремтіння. Сильніші поштовхи відбуваються кожні три-чотири години. Деякі з них я відчуваю по струсу корпусу «Атланта». Там, за сталевими стінами корабля, б’ється пульс живої планети…
4 квітня
Минулої ночі пережив неприємні хвилини. Прокинувся від відчуття, що хтось увійшов до моєї кабіни. Я поспішно увімкнув світло. Кабіна була порожня, але двері в коридор виявилися відсунутими. Можливо, лягаючи спати, я забув їх зачинити?
Я піднявся, щоб засунути двері, і тут до моїх вух донеслося якесь дивне шелестіння. У навколишній глибокій тиші воно пролунало дуже виразно. Я не марновірний, але, зізнаюся, злякався. Чомусь подумав про Кетрін… Стрімко засунув двері, двічі повернув рукоятку засувів. Відтак почав прислухатися. У коридорі було тихо. Я чув лише гучні удари свого серця.
Минуло чимало часу, перш ніж я зважився відчинити двері і вийти в коридор. Відтак усюди увімкнув світло, обійшов приміщення «Атланта». Все було гаразд. Не міг лише змусити себе зазирнути всередину холодильної камери, де лежить тіло Кетрін. Лише упевнився, що зовнішні засуви дверей засунуті.
Заснути вже не зміг. Решту ночі провів біля приймача. Уважно вслухався в шерех і тріск ефіру. Іноді починало здаватися, що чую якісь голоси, уривки фраз. Але, ймовірно, це були звукові галюцинації.
Після сніданку подався до тамбура. Промарудившись кілька годин, відсунув і другий засув. Третій вирішив залишити на завтра. Невже завтра вдасться вибратися назовні?
Увечері примусив себе відкрити холодильну камеру… Кетрін лежить усе так само… І годинник усе йде…
7 квітня
Я нічого не можу вдіяти з третім засувом зовнішнього люка. Немов його метал сплавився з пазом, у який він увійшов. Завтра над кратером Арзахель знову зійде сонце. Перша двотижнева ніч минає. Якщо генерал Першинг вишле рятувальну ракету, Кросбі буде тут 12 або 13 квітня. Значить, ще шість днів… Але чи зуміють вони проникнути в корпус «Атланта»? Здається, я вже безсилий зробити ще щось для свого звільнення. Хіба застосувати пластид? Але це, найімовірніше, самогубство.
8 квітня
Сьогодні вночі стався сильний місяцетрус. Поштовхи були такі різкі, що корпус «Атланта» змінив положення. Мене скинуло з койки на підлогу. Лише завдяки незначній силі тяжіння обійшлося без забоїв. Поштовхи швидко припинилися, і я вирушив оглядати пошкодження. Корпус корабля витримав і це випробування. Витоку повітря з внутрішніх приміщень не було. Але сейсмограф вийшов з ладу. Довелося цілий день лагодити і налаштовувати його. Дещо перекинулося і розбилося, але, загалом, серйозних пошкоджень я не виявив. А за земними масштабах струс був десятибальним. Що трапилося під час поштовхів зовні? Сьогодні я весь день був такий зайнятий, що навіть не намагався поратися в тамбурі.
9 квітня
Поштовхи повторюються знову і знову. Один був досить сильним, і сейсмограф знову розрегулювався. Невдале місце вибрав професор Джеферсон для посадки «Атланта». А можливо, тут скрізь так? Поштовхи можуть