Екст - Геннадій Обушній

Юридичний департамент Ліги виявив у архівах того часу 1170 незадоволених позовів корпорацій і окремих громадян до Вулика та афільованих із ним фірм. Наразі Юридичним департаментом підраховується загальна сума позовів із урахуванням відсотків за минулий період. Однак Рада Ліги поки не оприлюднила факт і зміст нашої переписки.

Ми розуміємо, що в разі розголосу Ваше прохання може виявитися незадоволеним через ймовірні судові процеси. У той же час ми впевнені, що ця ситуація може бути вирішена взаємовигідно, в спокійній і сприятливій обстановці, з урахуванням перспектив довгострокової взаємовигідної співпраці.

Руслан Баффетлі,

Головуючий Ради Ліги захисту Землі».

За день надійшла відповідь Федерації:

«Вельмишановні панове!

Дякуємо за увагу, виявлену до нашого скромного прохання та готовність вирішувати складні проблеми в дусі доброї волі і з урахуванням довгострокової перспективи.

Дозвольте поінформувати вас, що ми також зацікавлені у взаємовигідному вирішенні питання і готові направити свого уповноваженого представника для детального обговорення умов угоди».

Земля погодилася, і наступного дня космічна поліція Ліги очистила в навколоземному просторі невелику зону радіусом 100 тисяч кілометрів. В узгоджений час у центрі зони виник великий аспидно-чорний еліпсоїд. Розкрився, і в простір неспішно виплив білий тридцятиметровий катер Спеціального Посланця в супроводі двох бойових машин. Прибув представник Федерації. Назустріч вийшов катер Ліги, і караван пішов на Землю. Посланець розмістився в посольстві Федерації — Вашингтон, Третя піраміда, рівень 3, будова 17/1. Кого ж обрала Федерація для цієї неординарної місії?

Ним став Ендрю Ласка, земні предки якого походили з невеликого прикарпатського містечка Броди. Трохи вищий середнього зросту, усміхнений, підтягнутий. Працює в дипломатичному департаменті і керує відділом відносин з Лігою, досить відомий на Землі. Не перша, але й не остання особа. Це має підкреслити велику, але не критичну важливість місії.

А Послом Федерації на Землі був Ентоні Бранкс, темношкірий, сухорлявий, добре підготовлений дипломат.

— Тоні, введіть мене в курс останніх земних подій.

— Ендрю, за останні дні зовні нічого не змінилося. Однак ми зафіксували деяке пожвавлення в особистих перемовинах між імператорами. Було посилене нештатне сканування поверхні планети. Щось шукалося. Ендрю, що відбувається? Введіть і мене в курс справ.

— Тоні, ми з вами дипломати і знаємо рівно стільки, скільки нам належить. Вся картина і мені невідома. Наша місія полягає в тому, щоб максимально вигідно й безпечно евакуювати з Землі старовинний об’єкт Вулика. Давайте спрогнозуємо, що і скільки може запросити Ліга.

Назавтра в Раді Ліги почалися переговори. Землю представляв Пітер Рейнбоу, заступник Головуючого у відносинах з Федерацією і давній знайомий Ласки. Після обміну привітаннями та повноваженнями Рейнбоу ще раз нагадав про наявні давні претензії до Вулика. Ласка спокійно відповів, що крейсер дорогий Федерації як пам’ять і корабель буде повернуто у будь якому випадку. Після цієї завуальованої погрози перемовини пішли легко. Домовилися про постачання Лізі палива для касетних реакторів (гелій-3) і натуральних продуктів. Ліга погодилася приймати туристів із Федерації. Федерація погодилася створити спеціальну зону для візитів родичів.

Ліга погодилася виготовити за специфікаціями Федерації важке промислове обладнання. Окрему угоду підписали про постачання із Землі електронних компонентів. Дозволили Федерації побудувати чотири вантажні контейнери з використанням матеріалів і комплектуючих Ліги. Погодилися про необхідність створення на навколомісячній орбіті перевалочної бази для обслуговування взаємопоставок. Невже почалося потепління відносин?

Прийом у Посольстві Федерації з нагоди підписання таких значних економічних угод пройшов на найвищому рівні. Звичайно, ні про який артефакт не згадувалося. Якість їжі і напоїв викликала захоплення гостей, серед яких були всі п’ять імператорів. Та найбільше вразила вперше показана величезна шестиметрова голограма Галактики із позначенням усіх населених світів.

Коли ж гості дізналися, що це не комп’ютерна модель, а реальна зйомка збоку, то запала мертва тиша. Можливо, вперше в житті можновладці-земляни відчули, наскільки далеко пішли їхні брати.

Місячний епізод

За місяць у маловідомій юридичній фірмі «Коллінз і партнери» була нотаріально засвідчена угода купівлі-продажу якоюсь приватною особою у «Місячного Посольства» тисячі акрів поверхні на зворотному боці Місяця в районі Моря Мрії на умовах «до центру», тобто конусом до центру Місяця. Це було дике нагромадження скель і нестійких ґрунтів, через що не мало найменшої будівельної перспективи. Все засипано товстенним шаром морського реголіту. Тому менеджери «Місячного посольства» майже не торгувалися. Гроші були своєчасно переказані, клієнт вступив у права власності. І тут же здав ділянку в довгострокову оренду.

Через тиждень на ділянку сіла вантажівка компанії «Реброу Логістікс» з тимчасовими житловими модулями, а також горою металопластикового непрозорого сайдингу. Орендар ділянки повідомив мерію найближчого поліса про наміри побудувати на своїй ділянці невелике екологічно чисте підприємство зі збирання великих транспортних контейнерів.

Компанія відразу побудувала фундаменти й змонтували чималенький кілометровий монтажний ангар трьохсотметрової висоти. Правда, трапилася маленька неприємність: ґрунт все-таки просів прямо під ангаром. Але конструкція встояла, хоча довелося зміцнити фундаменти в двох місцях.

Почалися поставки матеріалів і комплектуючих, будівництво контейнерів. І вже за два місяці адміністрація підприємства повідомила мерію і місячний транспортний центр про виведення першого замовлення. У призначений день ангар розчинився, і вгору повільно попливла прямокутна коробка 700x200x200 метрів. Яскрава жовта фарба відбивала світло габаритних і навігаційних вогнів. Приємно жевріла блакитнувата облямівка ланцюжка вантажних шлюзів. І, звичайно, герб Федерації — трайдент. Поки контейнер підіймався, місцева поліція на чолі з шерифом О’Хара вирішила проявити завзяття і оглянути вантаж. На висоті 50 кілометрів наряд із шести поліцейських машин підійшов до контейнера. Коротка розмова — і ворота одного шлюзу відчинилися, щоб прийняти два катери. Чотирьох поліцейських провели в кают-компанію. Швидка перевірка документів — контракт, інвойс, довіреність на одержання вантажу. Командир екіпажу контейнера, спокійний молодий хлопець на прізвище Пуллола, що свідчить про давні скандинавські корені, дав чіткі і ясні відповіді на всі запитання. Після потрібної процедури шериф відкликав командира.

— Пане Пуллола, чи можемо ми зайти всередину?

— Пане О’Хара, ви знаєте не гірше за мене, що такий огляд не у вашій компетенції, та й я не маю права показувати виріб будь-кому. Конструктивні особливості — це ноу-хау.

— Розумієте, я ніколи не бачив таких банок. Слово честі, просто цікаво.

— Тільки вам, як виняток, і суворо між нами, та й представника господаря на борту немає. Всередині вакуум, глянемо з оглядової галереї.

Вони піднялися на підйомнику кудись вгору, і Пуллола попросив інтеркомом дати загальне освітлення. Яскраве світло вихопило з мороку неосяжне приміщення з галереями, коробами