Хранителі - Дін Кунц
Коли шокер зовсім розрядився, Вінс почав лупцювати доктора мішечком зі шротом до втрати свідомості, відтак убив його, засунувши відкорковувач поміж ребрами у саме серце.
Клац!
У тропічному лісі запанувала глуха тиша, але Вінс відчував, що за ним спостерігали тисячі очей диких мешканців. На його думку, невидимі спостерігачі схвалювали те, що він зробив із Гайнсом, оскільки спосіб життя, який вів учений, порушував закони природи, яких дотримувалися всі мешканці джунглів.
Він подякував Гайнсу, але не поцілував чоловіка ні в губи, ні в чоло: життєва енергія Гайнса могла би збадьорити його, і Вінс був би їй радий, проте тіло та дух доктора були нечистими.
4
Після прогулянки в парку Нора одразу ж пішла додому. Пригодницький настрій та дух свободи, які урізноманітнили її ранкову прогулянку, зникли: Стрек зіпсував їй день.
Зайшовши в будинок, Нора зачинила двері на основний замок, запірний ригель і латунний ланцюжок. Вона обійшла всі кімнати на першому поверсі, щільно закриваючи занавіски, щоб Артур Стрек не міг побачити, що відбувається, якщо вештатиметься навколо. Темрява, що запала після її дій, не сподобалася Норі, тож вона увімкнула лампи в усіх кімнатах. Не забула вона і про кухню, закривши віконниці й перевіривши замок на задніх дверях.
Контакт зі Стреком не лише налякав її, а й вселив відчуття фізичної огиди. Найбільше, чого вона зараз хотіла, — це тривалий і гарячий душ.
Але в Нори раптом почали підкошуватися ноги і паморочитися в голові. Щоб не впасти, їй довелося схопитися за кухонний стіл. Нора знала, що впаде, якщо почне підніматися сходами, тому вона присіла, склала руки на столі й узялася чекати, поки напад слабкості не минеться.
Коли найгірше було позаду, Нора згадала про пляшку бренді у буфеті біля холодильника. Їй спало на думку, що випивка її збадьорить. Вона придбала цю пляшку «Ремі Мартін» після смерті Вайолет, оскільки та була противником будь-яких напоїв, міцніших за яблучний сидр. Наче протестуючи проти цього, Нора налила собі склянку бренді, повернувшись із похорону тітки. Їй не сподобався напій, і вона вилила майже всю порцію в умивальник. Але зараз Норі здалося, що після склянки бренді тремтіння припиниться. Спершу Нора підійшла до умивальника і кілька разів помила руки, увімкнувши найгарячішу воду, яку могла витримати. Вона намагался змити всі спогади про Стрека — спершу за допомогою мила, а потім великої кількості миючого засобу «Айворі». Після такої процедури її руки почервоніли, нагадуючи шматки вареного м’яса.
Відтак Нора принесла пляшку з бренді та склянку і поставила на стіл. У книжках, що їх вона читала, часто зустрічалися персонажі, котрі, перебуваючи в розпачі, могли випити цілу пляшку спиртного. Останнє вони використовували, щоб вибавитися від першого. Іноді це допомагало, тому могло допомогти і їй. Якщо бренді зможе хоч трішки впорядкувати її думки, в такому разі вона готова випити всю цю кляту пляшку.
Проте пиячки з Нори не вийшло, тож склянку «Ремі Мартін» вона пила цілих дві години.
Коли Нора намагалася прогнати думки про Стрека, то її починали мучити спогади про тітку Вайолет. Коли ж вона намагалася не думати про останню, її розум знову повертався до Стрека. Намагання ж Нори викинути з голови обох закінчувалося тим, що вона починала думати про Трейвіса Корнелла — чоловіка у парку. Але роздуми про нього теж не давали спокою. Він видався їй приємним — тактовним, ввічливим і турботливим — і… врятував від Стрека. Але він міг виявитися таким же негідником, як і Стрек. Якби вона залишила йому хоч якісь шанси, то, напевне, Корнелл теж би намагався чіплятися до неї, як і Стрек. Без сумніву, тітка Вайолет була хворим тираном і все ставила з ніг на голову, але Норі все частіше починало здаватися, що вона була права щодо небезпеки спілкування з іншими людьми.
А… ще ж був пес. Це зовсім інша історія. Нора не злякалася його, навіть коли він з лютим гавканням біг до лавки. Якимось чином вона здогадалася, що ретривер — Ейнштейн, як його назвав хазяїн, — гавкав не на неї; його злість було спрямовано на Стрека. Коли Нора обіймала Ейнштейна, то почувалася в безпеці, хоча загроза, що її становив Стрек, досі нависала над нею.
Можливо, пора самій завести собаку? Вайолет жахалася від самої думки про домашніх тварин. Але Вайолет померла і вже не воскресне, тож нічого не заважало Норі завести собаку.
Хіба…
Нора виразно відчувала, що жоден інший собака не дасть їй такого глибокого відчуття безпеки, як Ейнштейн. У них з ретривером одразу ж встановився тісний зв’язок.
Звісно, Нора приписувала псу ті якості, яких він не мав, бо той врятував її від Стрека. Тож не дивно, що вона бачила у ньому рятівника та відважного охоронця. Але як би Нора не намагалася переконати себе, що Ейнштейн був лише псом, усе одно вона відчувала, що він особливий і жоден інший пес не зможе так захистити її, як це зробив Ейнштейн.
Все ж порція «Ремі Мартін», хай і розтягнута на дві години, та думки про Ейнштейна підняли Норі настрій. Що важливіше, бренді та спогади про пса додали їй відваги піти до телефона на кухні, щоб зателефонувати Трейвісу Корнеллу з пропозицією придбати його ретривера. Зрештою, він сказав, що знайшов пса лише день тому, тож, мабуть, не встиг до нього сильно прихилитися. Якщо запропонувати прийнятну ціну, то Корнелл може погодитися. Нора прогортала телефонний довідник, знайшла номер Корнелла і набрала.
Чоловік відповів після другого гудка.
— Алло?
Почувши його голос, Нора усвідомила, що будь-яка спроба придбати собаку дасть йому можливість утрутитися
