Право на істину - Олег Костянтинович Романчук

Більшість цих сил, що ополчились проти розрядки, ми контролюємо. Але є, на жаль, і такі, котрі свій злочинний бізнес прокручують у глибокій таємниці. Джордж Уїкер — один з них.

“Вашінгтон пост” недавно повідомила: комісія палати представників конгресу прийшла до висновку, що повна ліквідація ядерної зброї на планеті може бути здійснена не раніше, як через два роки, зважаючи на існування сил, які намагаються перешкодити процесові глобальної демілітаризації.

Про “два роки” не знаю, а сили ті таки справді існують, і Службі розслідувань Головного інспекторату МАБРу доводиться проявляти неабияку винахідливість і пильність, аби інспекції на місцях здійснювалися у відповідності з процедурами, визначеними Радою Безпеки ООН та міжнародними угодами. У компетенції Служби розслідувань — широкий спектр завдань, у тому числі й негласний нагляд за використанням частини ядерних матеріалів, які вивільняються і після відповідної технологічної обробки передаються мирним організаціям.

Перед людством вже давно постала дилема: або спільне життя на Землі в умовах взаємної терпимості, або спільне самогубство, засобів для якого більш ніж досить. Ніхто уже не сумнівається в безглуздості викидання шалених коштів на озброєння, однак дефіцит довір’я і живучість хворобливої підозри про можливість взаємного обману при здійсненні глобальної ліквідації ядерної зброї ніяк не вдалось подолати. Альтернативою стала програма “зоряного миру”, яку наприкінці минулого століття висунув Радянський Союз. Навіть ортодоксальні прихильники Ес-Ді-Ай, як нібито фундаментальної запоруки миру на Землі і в космосі, були змушені переоцінити свої погляди і концепції. Відтоді й почався наростаючий процес підписання угод, укладання договорів на найвищих рівнях про радикальне і глобальне роззброєння, цілковитої ліквідації накопичених гігантських арсеналів. І справді: самих лише ядерних боєголовок — понад п’ятдесят тисяч, не кажучи вже про інші засоби масового знищення. Тільки подумати! П’ятдесят тисяч боєголовок… Це ж мільйон Хіросім! Або взяти атомний підводний човен “Огайо”. Його боєзапас дорівнює арсеналові другої світової війни…

Домовитись про ліквідацію термоядерної зброї виявилось легше, ніж поховати думку про війну як засіб досягнення політичних цілей. Звичайно, ніхто з них не афішує свого мілітаристського кредо, але інерція старого мислення продовжує діяти. Боротьба з ним — важкий і болісний процес. На МАБР та його оперативні підрозділи якраз і покладено нелегку роль — забезпечення функціонування механізмів цього процесу, переважно механізмів прихованих, які не потрапляють на шпальти газет і в програми останніх вістей телебачення. Так, лише обмежене коло співробітників МАБРу та Ради Безпеки ООН знає, що Службі розслідувань рік тому вдалося конфіскувати фторируючу установку для одержання газоподібного уранового гексафториду, з якого в свою чергу можна дістати ядерне пальне — уран-235. Були вилучені шість злитків дев’яностодев’ятипроцентного урану-235. Фірма “Зодіак” (як виявилось, фірма підставна) мала значні виробничі потужності й добре налагоджену технологію. Наступним кроком в її діяльності мало стати виготовлення окремих компонентів атомної бомби. Слідство закінчилося зовсім недавно. На лаву підсудних у Гаазькому міжнародному суді сіло близько ста ділків, які мріяли вхопити планету за горло, вдавшись до ядерного шантажу. “Злочин проти людства” — так кваліфікував їх дії Генеральний прокурор ООН Ейсаку Мацусіта…

Воістину незбагненний цей гомо сапієнс! Навіть сьогодні, коли жителі планети вирішили раз і назавжди позбутися липкого страху перед світовою термоядерною катастрофою, знаходяться особи, для яких примарний ореол влади важливіший, аніж розум, честь, доброта.

…Крадіжка крайтронів не залишала сумніву в тому, що невстановлені злочинці вже володіють атомною бомбою. З цього факту напрошується єдиний висновок: терористи робитимуть все, аби якнайшвидше вдатися до ядерного шантажу.

І ось мені доручено провести термінове розслідування обставин появи електронних перемикачів у Джорджа Уїкера. Працювати доведеться в режимі автономного пошуку. Це означає, що мій розмовний пристрій “уокі-токі” з вмонтованим у нього мікрокомп’ютером може в будь-який час доби зв’язуватися з Центром документальної інформації МАБРу, безпосередньо з Хільмаром Данієльссоном, іншими підрозділами агентства. По всіх каналах зв’язку через спеціальні супутники-ретранслятори мені увімкнуте “зелене світло”. Особливість автономного пошуку в тому, що інспектор Служби розслідувань не має права входити в контакт з поліційними підрозділами, офіційними представниками. Словом, не афішувати свою діяльність. Єдина ланка зв’язку з моїм начальством — “уокі-токі”.

До речі, про мій переговорний пристрій. Це не лише прийомопередавач. Це багатофункціональна модель, що має вмонтований мікрокомп’ютер, об’єм пам’яті якого не такий вже й маленький — 5 мільйонів знаків. “Уокі-токі” виготовлений у вигляді наручного годинника. Неспеціаліст навіть не запідозрить, що перед ним не електронний годинник. Табло, на якому висвічуються цифри, водночас виконує функції і мініатюрного дисплея, на якому при бажанні я можу переглянути кінофільм будь-якого телецентру — досить набрати код відповідної програми на двадцятип’ятиклавішному мікрорегістрі (натискати, правда, доводиться мізинцем, — єдина незручність). Живиться “уокі-токі” теплом тіла. Інформація, введена в його пам’ять, надійно захищена від зовнішнього втручання спеціальним кодом. Однак вона беззахисна перед мікрохвильовим випромінюванням. Лише тридцять комірок “чіпа” захищені особливим чином — своєрідний “чорний ящик”, який мають пілоти повітряних лайнерів і який може пригодитися слідству в разі загибелі інспектора.

Завтра я отримаю карт-бланш — тоненький пластмасовий прямокутник дев’ять на п’ять сантиметрів і товщиною три міліметри. В нього запресований мій особистий код, записаний на шматку магнітної стрічки, мій голографічний портрет, який можна відтворити лише з допомогою лазера, а також дактилоскопічний відбиток президента або віце-президента МАБРу. Власник цієї своєрідної плакетки наділяється необмеженими повноваженнями. Інспектор Служби розслідувань дістає повну свободу дій в особливо важливих справах. Та ми, власне, в основному лише такими справами і займаємось.

“Штерн”, Гамбург:

“До кінця місяця з території Федеративної Республіки Німеччини будуть вивезені всі ядерні боєголовки. Повним ходом йде нейтралізація запасів хімічної зброї, складованої на американських військових базах. Згідно з оцінками спеціалістів, роботи завершаться в квітні-травні наступного року”.

“Правда”, Москва:

“Ще один крок до всезагального миру. Повністю ліквідовані ракети середньої дальності. Міжнародні групи під егідою Міжнародного агентства по безпеці та роззброєнню завершують демонтаж ракет МХ, “Трайдентів” і “Міджітменів”.

Начальника аналітичного сектора Оперативного центру МАБРу Томаса Фіцуотера на місці не виявилось. Як повідомила його чарівна секретарка Клер Елліс, її безпосередній начальник знаходиться в лабораторії аудовізуальної інформації. Ми обмінялись люб’язними посмішками, і я подався на