Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
— Агнес? Що сталося, люба? У мене зараз клієнт.
— Твоя лінія захищена?
— Звісно.
— Позбудься його, зараз же. Це терміново.
Мадам Олександра Везант прикусила губу, але вираз її обличчя не змінився, а в голосі не було роздратування.
— Звісно. Хвилинку.
Її риси розтанули на екрані, а замість них з'явився сигнал «утримання». Чоловік, що зайшов до кімнати, чекав біля столу місіс Дуглас; вона озирнулася і побачила, що це Джеймс Сенфорт, прес-агент, якого вона викликала.
— Є якісь звістки від Берквіста? — без преамбул, вимогливо запитала вона.
— М-м-м... Я не займаюся цією справою. Це справа Мак-Крері.
Вона не звернула уваги на його зауваження.
— Ти дискредитуєш його до того, як він заговорить.
— Що? Думаєте, Берквіст зрадив нас?
— Не будь наївним. Тобі варто було порадитися зі мною перед тим, як використовувати його.
— Але це не я. Це робота Мак-Крері.
— Ти повинен знати, що відбувається довкола. Я...
На екрані знову з'явилось обличчя мадам Везант.
— Посидь-но ось там, — сказала місіс Дуглас до Сенфорта. — Почекай.
Вона повернулась до екрана.
— Еллі, дорогенька, мені потрібен свіжий гороскоп для мене та Джозефа. Тільки швидко — так швидко, як тільки зможеш їх скласти.
— Дуже добре, — астролог вагалась, — я буду значно корисніша для тебе, люба, якщо ти скажеш, звідки така терміновість.
Місіс Дуглас барабанила пальцями по столу.
— Тобі ж не обов'язково це знати, правда?
— Звісно ж, ні. Будь хто, хто має необхідну ретельну підготовку, математичні навички та знання зірок, може скласти гороскоп, не знаючи нічого, крім місця та часу народження людини. Тобі про це відомо, дорогенька. Ти б могла навчитись робити це самостійно, якби не була надзвичайно зайнята. Пам'ятай: зірки радять, але не примушують. У тебе є вибір. Але якщо я маю підготувати для тебе надзвичайно детальний та складний аналіз, щоб допомогти, то мушу знати, у який сектор дивитися. Ми зосередимось на впливі Венери? Чи, можливо, Марса? Чи, може...
Місіс Дуглас вирішила.
— Марс, — перебила вона. — Еллі, я хочу щоб ти склала третій гороскоп.
— Дуже добре. Чий?
— М-м... Еллі, я можу тобі довіряти?
Здається, це образило мадам Везант.
— Агнес, якщо ти мені не довіряєш, то краще взагалі не консультуватися зі мною. Є багато інших людей, які можуть дати тобі наукові пояснення. Я не єдиний носій давнього знання. Припускаю, у професора ван Краузмейера гарна репутація, навіть попри те, що інколи він схильний до... — Вона замовкла.
— Будь ласка, будь ласка! Звісно, я довіряю тобі. Не думала, що ти дозволиш комусь іще виконувати для мене розрахунки. Слухай уважно. Тебе ніхто не чує?
— Звичайно ж, ні, люба.
— Я хочу, щоб ти склала гороскоп для Валентина Майкла Сміта.
— Валентина Май... Людини з Марса?
— Так, так, Еллі. Його викрали. Ми повинні знайти його.
Через дві години мадам Олександра Везант відкинулась на крісло біля столу і зітхнула. Вона доручила секретареві скасувати всі зустрічі і справді зробила все, що могла: кілька аркушів паперу, вкриті діаграмами та фігурами, та потертий довідник перед нею свідчили про її зусилля. Олександра Везант відрізнялася від інших астрологів-практиків тим, що і справді намагалась обрахувати «впливи» небесних тіл за допомогою книги в м'якій обкладинці під назвою «Наука арканів ведичної астрології та Соломонів камінь», яку вона отримала від свого останнього чоловіка, професора Саймона Магуса, відомого телепата, гіпнотизера, ілюзіоніста та учня таємних мистецтв.
Вона довіряла книзі, бо довіряла йому: ніхто не вмів складати гороскопи так, як Саймон, коли був тверезий. У більшості випадків він навіть не підглядав у книгу — так добре її знав. Вона розуміла, що ніколи не досягне його майстерності, тож завжди користувалася книгою та практичним довідником. Часом її розрахунки були трохи незрозумілі; з тієї самої причини в її чековій книжці інколи щось не сходилося, тому що Беккі Вессі (як її називали в дитинстві) так і не опанувала таблиці множення і часто плутала сімки з дев'ятками.
Тим не менше вона складала гарні гороскопи: місіс Дуглас була не єдиною її відомою клієнткою.
Проте цього разу, коли дружина Генерального Секретаря зажадала, щоб вона склала гороскоп для Людини з Марса, Беккі майже панікувала. Схоже відчуття в неї з'явилось тоді, коли якийсь нав'язливий дурень з аудиторії наполіг на тому, щоб перед тим, як професор почне ставити запитання, їй зав'язали очі. Ще у дитинстві вона зрозуміла, що має вроджені акторські здібності, а також здатність знаходити правильні відповіді, тому подолала паніку і продовжила роботу. Зараз вона вимагала від Агнеси точний час, дату та місце народження Людини з Марса, свято переконана в тому, що такої інформації ні в кого немає.
Але таку інформацію їй надали, а після короткої паузи вона отримала ще точніші цифри з журналу «Посланниці». З того моменту вона вже не панікувала, а просто прийняла інформацію та пообіцяла передзвонити, щойно гороскоп буде готовий.
Але зараз, після двох годин складних підрахунків, попри те що вона закінчила нові гороскопи для містера та місіс Дуґласів, зі Смітовим вона так і не зрушила з мертвої точки. Проблема була дуже проста... і непереборна. Сміт народився не на Землі.
У її астрологічній біблії не припускалося навіть думки про те, що людська істота може бути народжена десь іще. Анонімний автор жив і помер іще до того, як на Місяць відправили першу ракету. Вона намагалася знайти логічний шлях вирішення цієї дилеми, припускаючи, що всі принципи вже є в її довіднику, і єдине, що слід зробити, — це знайти, як правильно виконати бокове зміщення. Але вона зрозуміла, що заплуталася у купі незнайомих їй співвідношень, і коли нарешті розібралася з ними усіма, то усвідомила, що навіть не впевнена в тім, чи однакові знаки Зодіаку на Марсі та на Землі... І що взагалі можна зробити без знаку Зодіаку?
З таким самим успіхом вона могла б спробувати визначити кубічний корінь: це
