Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль
Настала черга Бетті з передпольотними закусками, і вона принесла лимонно-бурякове печиво. Я сумнівалася, коли вперше попробувала, але їх можна було пекти, незважаючи на дефіцит цукру, і вони були терпкими, солодкими та смачними. Вона поставила тарілку на грубий дерев'яний стіл для пікніків, встановлений у кутку ангара. Її червоні губи кінозірки були стиснуті.
— Я не зробила багато.
Я вихопила з тарілки яскраво-рожеве печиво.
— Ніхто з нас не зробив.
Інші жінки повернулися до мене, вирази облич були різними: від здивування до підозри. Перл зморщила свій перламутровий ніс.
— Про що ти говориш?
— Оскільки. — Я розламала печиво навпіл. — Вони не взяли жодної жінки.
— Чому? На яких підставах?
Бетті фиркнула і піднесла руками свої груди, які були розкішними.
— Очевидно, що це перешкоджає контролю за польотом.
— Говоріть за себе. — Хелена побігла руками по своєму льотному костюмі, який підкреслив її хлопчачу фігуру.
— Серйозно, правда. Я думала, що вони намагаються створити колонії.
Киваючи, я уникала будь-чого, на що натякнув Натаніель.
— Вони зроблять офіційне повідомлення і оприлюднять список на прес-конференції наступного тижня.
Бетті ожила і схопилася за сумку.
— Ти не договорюєш. — Вона дістала блокнот репортера.
Я прочистила горло.
— Очевидно що не договорюю, але вони мабуть запросять когось з галстуком з урядової газети, і…
— Лайно. — Вона глянула на ангар. — Вони, ймовірно, запросять прем'єра Харта. Він отримує всі основні міжнародні новини. Клянусь Богом, якщо мені доведеться відкривати ще один садовий клуб…
— Ви це зробите, і будете вдячні за зарплату. — Перла крутила в руках рукавички.
Бетті зітхнула.
— Ви могли би дозволити мені договорити, перш ніж нагадувати про реальність.
— Справа в тому, — втрутилася я, вказуючи печивом на Бетті. — Як ви думаєте, він помітить, що у списку лише чоловіки?
Вона звузила очі, і я бачила, як вона формулює аргумент, який вона використає у розмові зі своїм редактором.
— Чи можу я навести вас як джерело в МАС? Не по імені.
— Я… я не хочу потрапляти… гм… моє джерело може опинитися в біді.
Бетті вихопила печиво з моєї руки.
— Якщо ви думаєте, що він маленька…
Я вирвала печиво назад, і на всі боки полетіли крихти. Сміючись, я засунула терпкий шматок у рот.
— Я просто хочу переконатися, що вхідні параметри чіткі.
— Параметри підтверджені. — Вона схопила свою куртку і встала. — Ми літаємо сьогодні?
— Безумовно. — Я засунула ще одне печиво в кишеню своєї куртки і поглянула на Хелен. — Летиш зі мною чи з кимось іншим?
— Не хочу пропускати можливість.
Моя маленька Сессна 170 могла перевезти чотирьох людей. У Бетті був "техасець", що було не дуже добре для розмови, тому вона вирішила, що, враховуючи тему, вона сяде до нас, щоб нам не потрібно було використовувати радіо для розмови. Ми зібралися в кабіну і зупинили розмову, поки я проводила передпольотну підготовку.
У зльотах є щось магічне. Я знаю людей, які бояться польотів, які кажуть, що зльоти та посадки — це найбільш реальні частини, можливо, саме тоді, коли сам політ є найбільш очевидною магією. Мені подобається те, як мене втискає у крісло. Вага і відчуття імпульсу тиснуть на вас і вібрації від двигуна через каркас попадають на долоні і ноги. Потім раптом все припиняється і земля відпадає кудись вниз.
Ніколи не відчуваю, що я піднімаюсь, але земля відлітає від мене так, ніби я легка, як пір'їна. Може, саме це лякає людей? А може, я не лякаюся тому, що мій тато прилетів із ВВС, коли ще служив в армії, і взяв мене в перший рейс літаком, коли мені було два роки. Мені казали, що я сміялася весь політ. Ясна річ, я цього не пам’ятаю. Зате пам’ятаю, як благала його робити "бочки", коли трохи підросла.
Більшість дітей? Батьки навчають їх водити машини. Мій батько навчив мене літати.
У всякому разі як тільки ми піднялися в повітря, я закрутила нас у ледачій спіралі подалі від аеродрому, просто щоб відчути повітря. Бетті сиділа на сидінні пілота, а Хелена позаду нас.
Бетті звернулася до нас обох, трохи перекрикуючи двигун.
— Гаразд. Діють правила льотного клубу. Я права, що вони хочуть перетворити Місяць на військову базу?
— Усього Натаніель не розказав, лише те, що жінки занадто емоційні, щоб летіти в космос.
Бетті похитала головою, і я була впевнена, що вона виголосила якусь лайку, маскуючи її звуком літака.
— Це просто свинство, і нам потрібно це змінити.
— Як? — Хелена нахилилася вперед на своєму сидінні.
— Я можу подати це своєму редакторові як дискримінацію, але це не сприймуть, якщо я не можу переконати деяких жінок, які вище за мене. — Вона дивилася на мене. — Я можу зробити це так, що не буде відомо про мої джерела, і… і я також можу задати питання прем'єру Харту та винести його на передній план прес-конференції.
Я поглянула на неї боком.
— Як? Я маю на увазі… це буде дуже прямо.
— Пане Прем'єр, зі штатом одних космонавтів-чоловіків, чи існує небезпека, що комуністичний блок сприйме проект як військовий форпост, а не як колонію?
Хелена підняла руку, ніби нагадуючи нам, що вона
