Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

обов’язків якої входило знімання з нього всього одягу та натирання його блідої шкіри пахучими й охолоджувальними оліями. Саме Могіні вибирала парфуми, сандалове дерево або ж мускус, пачулі або ж ружу, а також саме Могіні доручалося натиранням готувати його до зустрічі з коханою. Інші раби махали віялами, розтирали руки й ноги, але тільки Костомаха могла торкатися його королівського статевого органу. Вона дуже добре зналася на приготуванні мазей, необхідних для підвищення статевої хіті та подовження коїтусу, себто статевого акту. Вона готувала мазі з тамаринду, чи з кіноварі, або ж сухого імбиру, чи перцю, які, змішані з медом великих бджіл, давали жінці багато втіхи без надмірного напруження з боку чоловіка, а також дозволяли чоловікові зазнати відчуття теплоти і щось на зразок стискувальних рухів, що особливо були приємні. Інколи вона змащувала мазями хазяйчину піхву, інколи принців член, а найчастіше і те, і друге. Чудовий результат було гарантовано обом партнерам.

Її підвело знання рецепту лікарського засобу, що «перетворював чоловіка на коня». Одного дня вона взяла та й зварила свіжі козлячі яєчка у молоці, посолила та поперчила їх, підсмажила у топленому маслі, гарненько посікла, приготувавши з них смачний фарш. Ту мішанину треба було їсти, а не втирати у тіло, і вона годувала нею принца зі срібної ложки, пояснюючи, що, прийнявши ліки, він зможе кохатися, як кінь, п’ять, десять чи навіть двадцять разів, не втрачаючи при цьому сили; а у випадку з особливо статево зрілими парубками навіть до ста послідовних вивержень сімені.

— Смачно, — казав принц і завзято їв.

Наступного ранку він вийшов із будуару, залишивши свою кохану майже непритомною.

— Так, таки так, — сказав він Могіні, коли виходив, — ох і помічні були ліки!

Минуло сорок сім днів і ночей, перш ніж Леді Ман Бай змогла знову подумати про статеві зносини, і принц упродовж усього часу, коли заходив до неї, усвідомлюючи, що він накоїв, поводився так, ніби кається і дуже дбає про неї, і тому немилосердно трахав рабинь, а крім того дуже часто вдавався до послуг худого створіння, що наділило його надлюдською чоловічою силою. Леді Ман Бай не могла відмовити йому, але ревнощі не давали їй спокою. Коли сумно відомої ночі після ста і однієї копуляції з’ясувалося, що витривалість Могіні Костомахи у статевих зносинах безмежна і що принц не спроможний зламати її, а це майже вдалося зробити йому зі своєю коханою, доля дівчини-рабині була вирішена. Ревнощі Леді Ман Бай невблаганно зростали, і Могіні витурили з маєтку, залишивши її тільки зі знанням препаратів, від яких у чоловіків з’являється страшенна хіть. Вона впала дуже низько — з палацу до борделю, але вміння чарувати стало їй у пригоді і зробило її у гатяпульському борделі найпопулярнішою жінкою. Вона сподівалася на помсту.

— Ох, як зведе мене доля з тією сучкою, то я її так намащу мастикою, що її шакали трахатимуть. Вона буде махана круками і крокодилами, прокаженими та водяними буйволами, і зрештою від неї нічого не залишиться, лише смердюче пасмо волосся, яке я неодмінно спалю, і на тому буде їй кінець. Вона одружується з принцом Салімом, і їй не до мене. Для жінки у моєму становищі помста — це недосяжна розкіш, як сірі куріпки чи дитинство.

Не знати чого, але вона чомусь говорила це білявому прибульцеві, хоч раніше ніколи і нікому не розповідала про свої витівки, — може, на неї справила враження його екзотична зовнішність, його біляве волосся чи довірлива чужість.

— Ти мусив навіяти на мене якусь ману, — сказала вона стурбованим голосом, — раніше я не дозволяла клієнтам бачити себе при денному світлі, а тим паче розповідати про себе.

Батьків брат позбавив її цноти в одинадцять років. А дитина, що народилася у неї, була виродком, якого її мати взяла і втопила, навіть не показуючи її, побоюючись, що вона зненавидить своє майбутнє.

— Їй не треба було переживати, — сказала Могіні, — бо виявилося, що я мала спокійну вдачу і була схильна до статевих зносин. Навіть той бугай не змарнував мене. Але мені завжди бракувало теплоти, а після несправедливости, якої я зазнала від Леді Ман Бай, я стала ще холоднішою. Влітку чоловікам навіть подобається моя прохолодна близькість, але взимку я маю менше роботи.

— Підготуй мене, — сказав білявий чоловік, — бо сьогодні мені треба потрапити на прийом до імператора, тож мушу виглядати якнайкраще.

— Якщо маєш гроші, — відповіла вона, — то пахнутимеш як схочеш, пахнутимеш як король.

Вона сказала, що це коштуватиме один золотий магур, а тоді почалося перетворення його тіла на симфонію для носа.

— Я беру трохи більше, аякже, — застерегла вона його, але він лишень махнув лівим зап’ястям, і вона аж рот роззявила від подиву, коли побачила між його чотирма пальцями три золоті монети.

— Зроби якнайкраще, — сказав він і дав їй усі три монети.

— За три золоті магури, — сказала вона, — люди думатимуть, що ти ангел з раю, якщо ти хочеш, аби саме це вони подумали, а коли залагодиш свою справу, то зможеш кохатися зі мною та з Периною впродовж тижня, задовольняючи свої найбільші примхи без жодних доплат.

Вона послала за залізними ночвами і власноруч наповнила їх, змішуючи теплу і холодну воду у відношенні одне відро до трьох. Потім намилила його милом з алое, сандаловим деревом та камфорою, «аби твоя шкіра була свіжою і відкритою для королівських запахів». А відтак дістала з-під ліжка незвичайну охайно загорнуту в ніжну тканину скриньку з парфумами.

— Поки дістанешся до імператора, тобі доведеться переконати не одного вартового, — сказала вона. — Тож пахощі, призначені для імператора, ховатимуться під запахами, що подобатимуться менш важливим особам і вивітряться до часу, коли постанеш перед імператором.

Вона взялася до роботи, намащуючи його цибетином і фіалкою, магнолією і лілеєю, нарцисом і калембиком, а ще краплями інших окультних екстрактів, назви яких йому навіть не хотілося питати, екстракти із соку турецьких, кіпріотських та китайських дерев, а також кишок кита. Коли ж закінчила, він пах, як дешевий бордель, в якому він зараз був, і шкодував, що вдався до послуг Костомахи. Але із ввічливости нічого не сказав. Із дорожньої течки вийняв вбрання настільки пишне, що Костомаха аж ахнула.

— Ти що, заради цього одягу когось уколошкав, а чи справді якийсь вельможа? — поцікавилася вона. Він не відповів. Мати дорогий одяг у дорозі — це означає привертати увагу грабіжників; а мати у королівському дворі вигляд волоцюги — це ще одна дурість.

— Мені треба йти, — сказав він.

— Повертайся до мене, — сказала вона, —