Хто ти? - Олександр Павлович Бердник
«У Вічному вогні… У Вічному вогні…» — клекотіли слова у знемагаючій свідомості фон Шварца. Він відчував, що в тих словах пісні — вічна правда, і та вічна правда веде цих людей понад віками й епохами. Вони якось просто пізнають одне одного, де б хто не був, де б хто не народився. У них один пароль — пароль творчості, невпинного будування, будування на тому місці, де тільки що прокотилося колесо руїни, де тільки що пройшли нещадні леґіони мороку, як би вони не називалися, — ордами Чинґіза, полчищами рицарів-хрестоносців чи дивізіями фюрера. І відчув фон Шварц, відчув усім своїм глибинним єством, понад лоґікою раціонального розуму, що вся потуга старого світу, всі сили мороку безсилі перед ніжними, відкритими серцями дітей нового світу, котрі оволоділи тайною вічного початку. Освенціми, Дахау, Лідіце, Кортеліси, Хіросіми, будь-які грядущі розбої та нищення, будь-які хитрощі різних злочинців, чорних лож, вікових лихварів — усе поникає перед вогнем творящого вічного початку… Перед Вічним вогнем, що бере силу з великої жертви попередників, мужніх і безстрашних бійців, надвмирущих бійців.
Як ми зможемо протистояти їм? З чим вийдемо у космічний простір, коли не змогли зламати беззахисні серця дітей, які мали тільки одну зброю — щирість і впевненість у своєму людському покликанні. То як же управитися з тією надмірною силою, якої вони досягли сьогодні? І чи можливий контакт для порозуміння на крилі лазерного променя?
Клубиться чорний дим, Планета у вогні, Над обрієм земним Потвори навісні, Та повстають сини, Щоб подолати лють! На вічний мир вони Всім руки подають… —лунало довкола віще слово дітей.
Вони стверджують вічний мир, вони відкривають своїм ключем браму у зоряні світи. А він? Невже його ключ — нульовий аркан, де лиш пустеля, і спека, і прірва попереду, і безжальні потвори довкола. І блазнівський ковпак та вбрання на ньому, на його господарях, і кожен їхній рух збуджує лише дзеленчання дзвіночків, нашитих у минулі віки — віки обману, знущань, лихварства, інквізицій, нищення. І вже нема чистої гармонії сфер, голосу великого мовчання. І відчув фон Шварц, як він щезає у наступаючому потоці великої сили, котра має оновити світ мудрістю, любов’ю і творчим всеохопленням, а в тій силі гримить урочистий консонанс збратаних душ, співзвуччя оновленої й захищеної природи, яка зуміла пробудити людей — тривожних, бунтівливих та все ж таки мудрих дітей своїх, — до рятівної дії, до вічного й радісного миру…
1960–1986 рр.
ЗМІСТУВЕРТЮРА
БУМЕРАНҐ ЧАСУ
ЧАСТИНА ПЕРША
НАЩО ЖИВЕ ЛЮДИНА
Мелодія перша
Ясна зірниця
Мелодія друга
Рішучі кроки
Мелодія третя
У рідному лоні
Мелодія четверта
Таємниця Дивич-гори
Мелодія п’ята
Леґенда про істину
Мелодія шоста
Дарунки весни
Мелодія сьома
Заповіт Говерли
Мелодія восьма
«Дорівнятись до себе!»
Інтродукція
Квіти на граніті
ЧАСТИНА ДРУГА
ВОГОНЬ НЕ СПОПЕЛЯЄ ПРАВДИ
Мелодія перша
Війна
Мелодія друга
Перша жертва
Мелодія третя
Смерть і народження
Мелодія четверта
Що робити?
Мелодія п’ята
Зустріч з леґендою
Інтродукція
Привиди минулого
Мелодія шоста
Екзамен зрілості
Мелодія сьома
Дорога сліз
Мелодія восьма
Паща хижака
Мелодія дев’ята
Перехрестя
Мелодія десята
Вогненна путь
Інтродукція
Нульовий аркан
Мелодія одинадцята
Останній іспит
Інтродукція
Слово вічного вогню
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ПОЛУМ’ЯНИЙ ВІНЕЦЬ
Мелодія перша
Якщо можеш — прийди!
Мелодія друга
Пуповина
Мелодія третя
Пастка
Мелодія четверта
Горе і радість
Мелодія п’ята
«А що люди скажуть»
Мелодія шоста
Бумеранґ
Мелодія сьома
Бій у лабіринті
Мелодія восьма
Полон забуття
Мелодія дев’ята
Армаґеддон
Мелодія десята
Перемога. 1965
АПОФЕОЗ
ПІСНЯ ВІЧНОГО ВОГНЮ. ЛІТО 1985 РОКУ
Олесь Павлович БЕРДНИК
КТО ТЫ?
Роман-симфония
Киев, издательство художественной литсратуры «Днипро», 1987
(На украинском языке)
Редактор Л. Г. Кореневич
Художник І. М. Гаврилюк
Художній редактор В. П. Мазниченко
Технічні редактори С. М. Величко, О. М. Грищенко
Коректори В. М. Барташ, Л. М. Демченко
Інформ. бланк № 3942
