Випробування вогнем - Джеймс Дашнер

Томас стояв, відчуваючи приємну тісноту в шлунку. Вже не чути було кусючого звіра всередині. Він розумів: Мінхо має рацію, слід пригальмувати. І Томас, кивнувши товаришеві, попрямував до вбиральні попити води, дорогою міркуючи, що ж приготував для них чоловік у білому, який ініціюватиме «другу фазу Випробувань».

Хай що це означало.

За півгодини Томас сидів на підлозі разом з іншими глейдерами; праворуч від нього всівся Мінхо, ліворуч — Ньют, і всі вони дивилися на прозорий бар’єр і на чоловіка-ласицю за ним. Той, як і раніше, бігав очима по рядках книжки, закинувши ноги на стіл. Томас радів, відчуваючи, як до нього повертаються сили.

Коли він зайшов у вбиральню, Арис якось дивно глянув на нього. Наче хотів телепатично передати якусь думку, але побоявся. Не звернувши на нього уваги, Томас почав жадібно ковтати воду з-під крана. Нарешті він обтер вуста рукавом і помітив, що Арис уже вийшов з убиральні. Тепер він сидів біля стіни, потупивши погляд у підлогу. Томасові стало шкода Ариса. Якщо глейдерам нелегко, то йому ще гірше. А особливо, якщо вони з убитою дівчиною були такі самі близькі, як і Томас із Терезою.

Першим тишу порушив Мінхо.

— Як на мене, ми такі самі божевільні, як і ті… Як там вони себе називали? Психи! Психи, які дерлися до нас у вікна. Сидимо і чекаємо, поки Щур прочитає нам лекцію, ніби це цілком нормально. Ніби ми в школі. Я от що тобі скажу: якби він хотів повідомити приємні новини, то не став би ховатися за невидимою стіною.

— Стули пельку і слухай, — велів йому Ньют. — Може, зараз усе закінчиться.

— Ага, ну звісно, — зронив Мінхо. — Казан піде плодити діточок, у Вінстона зникнуть прищі, а Томас уперше всміхнеться.

Томас, обернувшись до Мінхо, перебільшено розтягнув губи в удаваній посмішці.

— Ну, ти щасливий?

— Чувак, — озвався той, — ну ти й бридкий шлапак!

— Як скажеш.

— Та замовкніть уже, — просичав Ньют. — Здається, вже час.

Томас озирнувся; Щур — як «люб’язно» охрестив незнайомця Мінхо — опустив ноги і відклав книжку. Трохи від’їхавши від столу, він висунув одну з шухлядок, покопирсався в ній і витягнув велику жовту теку, безладно натоптану аркушами.

— Ось воно, — прогугнявив Щур і поклав теку на стіл. Розгорнув її, обвівши поглядом хлопців. — Дякую, що так організовано з’явилися на зустріч. Тепер я можу виконати доручення і… повідомити вам новину. Прошу уваги.

— Навіщо стіна? — вигукнув Мінхо.

Потягнувшись через Томаса, Ньют штовхнув його в плече.

— Пельку стули!

Щур вів далі, наче й не помітив цього емоційного вибуху.

— Ви досі тут завдяки надприродній жазі до життя і здатності виживати, попри мізерні шанси та… інші перепони. У Глейд відіслали шістдесят осіб. Ну, принаймні у ваш Глейд. Ще шістдесят було в групі «В», але наразі ми про них не згадуватимемо.

Стрельнувши очима в бік Ариса, чоловік повільно обвів поглядом решту хлопців. Можливо, ніхто більше не помітив, але Томасові здалося, ніби на новачка Щур дивився як на знайомого. З якого б це доброго дива?..

— З цих людей вижила тільки частина. Гадаю, ви вже зрозуміли: переважно все, що з вами трапилося, було потрібне лише для того, щоб проаналізувати ваші реакції. Це навіть не експеримент, це радше… створення шаблону. Стимуляція зони ураження і збирання даних. Склавши їх разом, ми здійснимо найбільший прорив у історії науки і медицини.

Ситуації, в які ми вас поміщали, називаються Змінними, і кожна з них ретельно продумана. Невдовзі я все поясню. Просто зараз я всього розповісти не можу, але життєво необхідно, щоб ви розуміли одне: всі ці тести слугують важливій меті. Продовжуйте реагувати на Змінні, бережіть себе, і винагородою вам буде усвідомлення, що ви відіграли роль у порятунку людства. Ну і, певна річ, самих себе.

Щур витримав ефектну паузу. Томас, звівши брови, подивився на Мінхо.

— У чувака гниляк у голові,— прошепотів той. — Яким чином втеча з клятого лабіринту врятує людство?

— Я представляю організацію під назвою «БЕЗУМ», — провадив Щур. — Знаю, звучить лиховісно, проте розшифровується як «Безпрецедентний експеримент: зона ураження мозку». Нічого загрозливого, хай що ви могли подумати. Ми служимо одній меті: врятувати цивілізацію від катастрофи. Присутні в цій кімнаті відіграють ключову роль у нашому плані. Ми маємо до своїх послуг ресурси, про які й подумати не міг жоден уряд в історії людства: практично необмежені грошові кошти, нескінченний людський капітал і технології, що випереджають найсміливіші задуми.

Поступово проходячи Випробування, ви ще неодноразово отримаєте підтвердження цьому. Сьогодні я маю дати вам одну-єдину пораду: хай що ви побачите, не вірте своїм очам. Або, як на те пішло, своєму розуму. Саме з цією метою ми влаштували демонстрацію з повішениками і цегляною кладкою за вікнами. Часом те, що ви бачите, нереальне, а те, чого ви не бачите, реальне. Ми здатні маніпулювати вашим мозком і нервовими закінченнями. Розумію, це трохи бентежить і лякає…

«Трохи» — це дуже слабко сказано, подумалося Томасу. У голові крутилися слова «зона ураження мозку». Спогади ще не повернулися до кінця, тож він ніяк не міг зрозуміти, що означають ці слова. Вперше Томас побачив їх на табличці в Лабіринті, й виявляється, це розшифровка абревіатури «БЕЗУМ».

Чоловік у білому повільно обвів поглядом глейдерів. Верхня губа у нього блищала