Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

— Платити за те, щоб стати рогатим…

— Роги від повії, Фадуле, не йдуть у рахунок. То несправжні роги.

Турок хотів посперечатись, але облишив цю тему: капітан ще образиться, бо так уже любить того Вентуринью, наче якого родича. Такого собі нерозумного братика.

11

Звістка про скорий приїзд місіонерів побігла, як вогонь по бікфордовому шнуру, збурюючи населення Великої Пастки, — новина просто-таки сенсаційна! На обох берегах річки все завирувало.

Наталіна невтомно крутила ручку швацької машинки — її засипали замовленнями на убори для травневих наречених. Була середина травня, місяця перших дощів і Діви Марії, як навчали брати-місіонери. Наречена, гідна надягти фату і флердоранж, виявилася лише одна — Шика, вірна подружка Балбіно. Вона жила у батьківському домі, тоді як інші претендентки на шлюбний вінець були підбічницями, а декотрі вже навіть надбали дітей.

А втім, і за Шику, хай вона й молоденька і живе з батьками, ніхто б не міг поручитися, що вона незаймана. У Великій Пастці, як, до речі, і в усьому грапіунському краї, в дівках ходили довго, а на фазендах жінка могла тягатися з дюжиною чоловіків і вважатися чесною.

Шику де тільки не бачили з Балбіно — і в зарослях біля річки, і на лісових галявинах; якщо вона ще не згубила вінок, то тут одне з двох: або Балбіно — макуха, або сталося чудо. Та хай там як, а сіа Леокадія замовила для небоги шлюбну сукню і розтлумачила доні Наталіні всі тонкощі сержипанської моди.

Інші були не такі вимогливі, їх задовольняли простенькі вбрання — не вінчатися ж у старому. Клейде, ще одна небога сії Леокадії, кузина Шики, була при надії; вона замовила собі голубе плаття, того самого кольору, що і її мотузяні черевики йорданської пастушки, платтячко Непорочної Діви. Підбічниці з великим стажем теж замовили сукні в дони Наталіни або шили їх удома. Абігайл привезла свій шлюбний убір із Такараса, де після повені жила з Бастіаном да Розою. Місіонери збиралися й туди, проте вона захотіла вінчатися у Великій Пастці, разом із своєю сестрою Ізаурою; весілля справлять у домі Зе дос Сантоса і сії Клари. Чимало пар прибуло з фазенд, адже місіонери не щодня з’являються на берегах річки Кобрас.

12

З не меншим хвилюванням чекали на хрещення і батьки малюків. У Великій Пастці з півдюжини язичників прагнули ввійти у лоно католицької церкви, щоб уникнути чистилища, якщо вони помруть дітьми, і пекла, якщо помруть дорослими. Багато було суперечок і жартів при виборі хрещених батьків і матерів. Зилда через людей попрохала Бернарду вибрати хрещених для Надо, бо коли до них прибудуть місіонери, то хлопчика уведуть у хрест.

У ліжку з Натаріо Бернарда згадала про це.

— Ви вже подумали про когось, хрещений? — Голова її лежала на грудях у капітана, а він перебирав її розпушене волосся.

— Коли хочеш, я сам виберу батька, а ти — матір.

— Як на мене, хрещеною мусить бути кума Збуй-Вік. Я їй зобов’язана більше, ніж моїй безталанній матері.

— А хрещеним хай буде Фадул, ми з ним уже й так покумалися. — Рука його погладила груди хрещениці, ковзнула нижче, до ніжного пушка внизу живота.

Так обрали хрещених малому Надо, кровинці Бернарди й капітана Натаріо да Фонсеки, приймакові Зилди, Бернардиної хрещеної і капітанової дружини.

13

— Геть, сатано! — гукнув брат Зигмунд фон Готтесгаммер у кульмінаційний момент сповіді Шики, вже далеко не дитини: напередодні святого Педро їй сповнилося чотирнадцять років. Як уже сказано, з усіх травневих наречених вона єдина мала право йти до вінця у фаті й флердоранжі.

Виявляючи цілковите нерозуміння того, що таке гріх прощений і гріх смертний, дівчивд з пурпуровим поясом без найменшого сорому докладно розповіла обуреному братові Зигмунду, як вона утішалася з коханим. Балбіно мешкав у Ільєусі і знав про всі вигадки гринго.

В імпровізованій сповідальні між святим інквізитором і дівчам з пурпуровим поясом точилася хай і безкровна, але запекла боротьба. Шика щиросердо описувала все сороміцькими словами й жестами — чим не новий Содом! — і, вислухавши її, чорноризець заборонив їй надівати фату й флердоранж, ці символи дівочої чистоти. Проте наречена з дивовижною впертістю обстоювала своє право на флердоранж, виготовлений вправними руками дони Наталіни, бо ж її віночка, Богом святим присягаю, панотченьку, Балбіно не розвивав, вона йому сказала «зась». А все інше якраз і дозволяла для того, щоб цьому запобігти. В Естансії дівчата виходять заміж незайманицями, і більшість із них до весілля згоджуються, панотченьку, на інші пестощі.

Брат Зигмунд випхав її із криком: геть, Вельзевуле! В наші часи бичем виганяли з тіла біса, який туди вселився — в добрі часи святої інквізиції. Шика пішла задоволена, вірячи, що священик благословив її і дозволив покрасуватись у вінчальному уборі. Вона відтарабанила три Богородиці й один «Отче наш», бо добрий чернець забув накласти на неї покуту.

14

Братчики, за згодою сеу Карліньйоса Силви, влаштували дві сповідальні на складі сухого какао, в різних його кутках. Перегородок там не поставили, але ті кілька жінок, що прийшли причащатися, — а причастя брат Зигмунд фон Готтесгаммер шанував над усі обряди, — не соромлячись, сповідалися в численних гріхах: вони, нещасні, не знали, що таке сором.

Жінок — жменька, чоловіків — жодного. Покаяння і сповіді — то жіночі затії, казали чоловіки, ці відщепенці. Більшість із них — одчайдушні злочинці, починаючи з отого капітана, слава про жорстокість і жахливі злочини якого гримить по всьому басейну річки Кобрас.

Перший день своєї місії брат Теун і брат Зигмунд присвятили знайомству з життям Великої Пастки: причащали грішників, приглядались, наскільки глибоко вкорінилося тут язичництво і безбожництво. Оскільки причаститися, дістати епітимію і розгрішення — брат Зигмунд фон Готтесгаммер, Господній Молот, відпускав гріхи так, наче виголошував смертний вирок, — приходило дуже мало людей, то ченці вирішили самі обійти всі оселі, кожного наставити на спасенну путь.

Невеселе було їхнє повернення до господи сеу Карліньйоса Силви, де вони зупинились. Теун тяжко журився, побачивши повне забуття законів Божих — ох, безталанні сердеги! А Зигмунд аж тіпався від праведного гніву на боговідступників, що потопали в гріхах і мерзоті, — злочинці, та й годі!

Нехрещені немовлята, позашлюбні діти, зачаті в гріху, пари, що живуть, як звірі, без Божого благословення, розпуста, лиходійства і зневага до святої матері церкви. Найбільший будинок у центрі містечка, —