Діаболік - С. Дж. Кінкейд

— Змова? — повторив Імператор. — Яка змова?

— Ваше Високопреподобство... — почав Тайрус.

— Я не Сайдонія Імпірінс, — перекричала я його. — Я — Немезіда дан Імпірінс, Діаболік сім’ї Імпірінс. Ми змовилися з вашим племінником Тайрусом вбити вас.

— Сайдоніє... — різко мовив Тайрус.

— Ні, ні, дозволь їй договорити, — перебив його Імператор, чиє обличчя світилося від тріумфу. І наказав Служницям: — Виведіть мою племінницю і її чоловіка геть. Решта залишіться. Я хочу це послухати.

Служниці вивели геть слинявих Салівара й Дівайні. Тайрус хотів підійти до мене, але Хезерд перегородив йому шлях.

— Ви... ви не розумієте, — сказав Тайрус, розгублено озираючись навколо. — Я думаю... думаю, що вона збожеволіла. Дозвольте мені поговорити з нею!

— Ти теж колись був божевільним. — розтягуючи слова промовив Імператор. — Я завжди тебе слухав.

— Сайдоніє, — мовив Тайрус, благаючи, — будь ласка...

— Не смій навіть вимовляти це ім’я! — закричала я на нього з болем у серці. — Думаєш, я занадто дурна, щоб роздивитися твою причетність до цієї трагедії? — здавалося, ніби мене розривають на дві половини, і горе засліпило мене. Я нічого не бачила і нічого не відчувала, крім свого болю. — Сайдонія померла. Вона мертва, і це твоїх рук справа, я це знаю!

— Зажди хвилину... — почав Тайрус.

— Сину мій, — холоднокровно мовила Сигна, яка підійшла до Імператора. — Яке страшне звинувачення. Хто знає, що задумав мій онук? Перш ніж він завдасть свого удару, раджу негайно його стратити.

Я поглянула на неї. Так, вона очікувала, що я одразу ж його уб’ю. Тепер її обличчя здавалося напруженим, тому що я не зробила цього. Я не стала її інструментом, я прийшла сюди не для того, щоб бути іграшкою в її руках.

— І ще, Ваше Високопреподобство, — сказала я, — Вельмишановна Пані Сигна теж у змові з нами.

Сигна різко розвернулася.

— Це абсурд!

— Вона була у змові з нами від самого початку, — і тихо додала: — Двох зайців — одним пострілом.

— Вона бреше! — закричала Сигна. Бліда як полотно, вона обернулася до Імператора. Але реакція сина її не втішала. Тепер на його обличчі був маніакально задоволений вираз: усі його мрії збулися одразу.

Вона відсахнулася від його усмішки, піднявши руки, ніби намагаючись захистити себе від зустрічного удару.

— Сину мій, ти не можеш вірити цьому! Зрештою, я пожертвувала всім заради тебе, як я можу тебе зрадити?

Тайрус знову розсміявся, мляво і дивно. Здавалося, він полишив усі спроби вийти сухим з цієї ситуації.

— Бабусю, який сенс заперечувати це зараз, — він подивився на неї з несподіваним блиском в очах, ніби чогось очікуючи. — Нас викрили. Усі наші плани канули в Лету.

— Як ти... — задихнулася від гніву Сигна.

Тайрус посміхнувся, але його очі залишалися холодними, і я зрозуміла, що він намагається зробити. Моє звинувачення з’єднало його долю з долею Сигни, якою б та доля не була. Він не піде на дно один.

— Хезерде, схопи мого племінника. — наказав Імператор, усе ще жадібно вдивляючись у Вельмишановну Пані Сигну.

— А щодо тебе, мамо, то я збираюся прислухатися до твоєї поради. Ти можеш вдіяти щось, перш ніж я зупиню тебе. Я не можу тобі дозволити вийти із цієї кімнати.

— Рандевальде, що ти таке говориш? — охнула Сигна.

Він ошкірився.

— Якщо я випущу тебе, ти, без сумніву, знайдеш спосіб виправдатися. Ні, я не дам тобі жодного шансу змовитися зі своїми союзниками. Ти помреш тут і зараз. І тільки-но ти помреш, Тайруса переконають дати публічні свідчення, щоб підтвердити твою вину і він скаже все, що я забажаю. Енгвіше?

Він клацнув пальцями своєму Діаболіку.

— Убий її.

Енгвіш і Хезерд не поворухнулись.

Імператор відірвав свій погляд від Сигни. Тайрус, насупившись, теж подивився на Діаболіків.

— Енгвіше! — Імператор нахилився вперед. — Я наказав убити мою матір!

З того місця, де я стояла на колінах, мені було добре видно, як Енгвіш кинув погляд на Сигну. І цей погляд був... запитальним.

Яскраво-блакитні очі Хезерда теж обернулися до неї.

Жоден із них не підкорявся Імператору.

У мене перехопило подих. Чому Хезерд і Енгвіш очікували наказів від Сигни?

Вони не були Діаболіками Імператора.

Вони були її Діаболіками.

Вони служили їй, як і в той день, коли я розмовляла з Імператором і намагалася намовити на Сигну. Енгвіш викинув мене з кімнати, а Хезерд затримав Імператора заради безпеки Сигни.

Вона знала, що ми з Тайрусом у змові проти неї.

Тепер обличчя Сигни скривилося від огиди.