Діаболік - С. Дж. Кінкейд

— Не підходь до мене.

— Вона вбила її, — видихнула я. — Елантра вбила Донію.

Сигна обійшла мене, тримаючись на безпечній дистанції, і зазирнула в кожну кімнату. А потім дійшла до вмивальні. Вона довго вдивлялася всередину, а потім пішла геть.

— Значить, дівчина Імпірінс урешті-решт померла... — мовила Сигна.

А потім вона засміялася.

Вона сміялася.

Сміялася.

Сміялася!

Я кинулася на неї, але електричний імпульс відкинув мене, резонуючи в кожній клітині мого тіла, і я побачила, як Вельмишановна Пані Сигна наближається до мене зі зброєю в руках, не зводячи з мене свого яструбиного погляду.

— Це твоїх рук справа, чи не так? — закричала я, закипаючи від люті. Я звелася на ноги і поглянула на неї: обриси кімнати розмилися й потьмяніли, тепер єдине, що я бачила, це її жорстоке, безжалісне обличчя. — Ти все спланувала!

Сигна примружила очі.

— Дурненька, невже ти гадаєш, що я спробувала б отруїти Діаболіка? Я знаю, хто за цим стоїть, і це точно не я. Мертва Сайдонія Імпірінс, мертва Елантра Пасус... Два зайці одним пострілом. Це в стилі мого внука.

Її... онук...

Я заклякла.

— Ні, — сказала я.

Сигна підняла голову.

— Я знала, що він не пожертвує тобою, але мені було цікаво, як він вийде із цієї ситуації, — її тонкі брови злетіли вгору, коли вона оглядала сліди кривавої розправи. — Але тепер бачу, як. Здається, він вирішив, що дівчині Імпірінс краще померти замість тебе.

— Ні, — видихнула я.

— Мертва Сайдонія Імпірінс означає, що один Діаболік може зайняти її місце, — голос Сигни пульсував від отрути. — Звісно, цей Діаболік, без сумніву, помститься за смерть своєї господині, тож Тайрус зміг позбутися ще й Елантри, вирішивши, що я не зрозумію, чиїх рук ця справа... Але дарма він так вважав. Насправді, мене дуже ображає його самовпевненість: невже від справді думав, ніби зможе обманути мене. Я сама придумала цю комбінацію.

— Це неправда, — хвилі жару і холоду накривали мене, і я зазирнула в себе, аналізуючи почуте. Я схопилася кривавими руками за волосся, і у моїй пам’яті сплив спогад.

Просто він викликав у мене замішання, коли почав говорити про вибір, — сказала мені Донія. — Думаю, йому не подобається ідея повернути мені статус Сенатора фон Імпірінс, адже це призведе до багатьох проблем...

Значить... він вирішив діяти по-іншому.

Він попросив Елантру запросити мене на ритуал помазання, знаючи, які питання й одкровення це викличе... Він міг підштовхнути Елантру до думки, що й досі любить мене, не кажучи цього прямо. І тоді Елантра вирішила вбити мене. А коли вона почала ставити питання, він показав отруту, яка подіє на Сайдонію, але не на мене. Йому були відомі тонкощі церемонії помазання: він знав, що під час нанесення візерунків мені знадобиться допомога Сайдонії. Урешті-решт, Діаболіки нічого не знають про подібні церемонії. Сайдонія обов’язково б запропонувала руку допомоги, а отруту можна легко приховати в олії...

Якщо Елантра вб’є Сайдонію, то я зможу й надалі залишатися Сайдонією. А якщо я вб’ю Елантру, то йому не доведеться з нею одружуватися. Здавалося, що його вини в цьому немає, і ні я, ні Сигна не здогадаємося про те, що він зробив. Це було... Це було так схоже на Тайруса. Блискучий, підступний план.

Сигна обійшла тіло Елантри.

— Мабуть, він ніколи не збирався з нею одружуватися. Він так і не зрозумів, що я його перевіряла. Він провалив іспит, — вона поклала підборіддя на руки, і її губи викривилися у загрозливій посмішці. — Я б могла знайти його і покарати за скоєне, але не смію відбирати в Діаболіка радість помсти. Після служби сім’я збереться за обіднім столом... Сподіваюсь, я побачу тебе там.

Вона пішла до дверей, і я не стала її зупиняти. Я не могла зрушити з місця, я ніби перетворилася на льодяну статую. На віллі Елантри запала тиша, сонячне світло з вікна лилося на плями крові, що вкривали мою сукню, і на понівечене тіло, яку лежало поряд. А в сусідній кімнаті... У сусідній кімнаті! Дівчина, яку я повинна була захищати, тепер була мертва.

Я відчула гострий біль у грудях. Провела рукою по ключиці, задихаючись.

І єдине, про що я могла думати — це клятва, яку Тайрус дав Сайдонії.

Немезіда житиме. Клянусь вам.

Він поклявся їй у цьому.

Поклявся.

Тайрус говорив так впевнено, бо знав, що зробить усе можливе, аби це було правдою.

Він пожертвував її життям заради мого.

Я ХОТІЛА, щоб це було брехнею.

Я хотіла вірити, що Ситна обдурила мене.