Діаболік - С. Дж. Кінкейд

— Тобі справді потрібний Церемоніймейстер Етикету, щоб нагадувати, як виконувати елементарний ритуал помазання?

Отже, вона здогадалася.

— Пробачте мені, Вельмишановна Панно Пасус, — відповіла я. — Мені й на думку не спадало, що доведеться це робити до того, як у мене з’явилася подруга, котра збирається заміж, — я наголосила на слові «подруга».

Елантра самовдоволено усміхнулася і встала з ліжка. Вона простягла вперед свої руки.

— Роздягни мене.

Я відірвала один із ґудзиків, стягуючи з неї шовкову нічну сорочку.

— Якщо ви дивуєтесь, чому я вас запросила, Вельмишановна Панно Імпірінс, то причина очевидна.

— Не для мене, — прямо відповіла я.

Донія показала пальцем, що я маю вивести Елантру до солярію. Величезна тінь закрила сонце, й Елантра застигла на місці в очікуванні.

Я вийшла і почала поволі відводити вбік заслін. Це була максимально можлива відстань, на яку ми могли дозволити сонячним променям торкнутися її шкіри, що мало символізувати схід нового життя Елантри з Тайрусом.

— Ми зі Спадкоємцем Прімусом поєднуємося, — промовила Елантра, відхиляючись, щоб її чорне волосся розсипалося по спині, — і я подумала запросити тебе для сьогоднішнього ритуалу, щоб розставити всі крапки над «і» раз і назавжди. Починай зі спини.

Я потяглася за однією з пляшечок олії, що стояли неподалік.

— Що ви маєте на увазі?

— Не та пляшечка, — різко сказала Елантра, коли побачила, що я взяла. — То олія для тебе. Олія для мене — у темній пляшечці.

Я взяла потрібну олію, намагаючись згадати, які візерунки, за словами Донії, мені потрібно намалювати на спині Елантри.

Мені це нагадувало сонце із концентричними колами. Елантра нерухомо стояла біля дзеркала, поки я наносила олію на її шкіру. Коли я сумнівалася, Донія підходила ближче, брала мою руку і вела нею в потрібному напрямку.

— Це Тайрус запропонував запросити тебе, — зауважила Елантра.

Моя рука завмерла. Я була здивована.

— Справді?

Я поглянула на Донію, і побачила, як її брови здивовано злетіли вгору.

— Так. Думаю, він хоче, щоб ти приревнувала, — Елантра неприємно посміхнулася. — Це свідчить про те, що його почуття до тебе ще не згасли, навіть якщо він це заперечує. Ти рада?

Навіщо Тайрус порадив їй скористатися моїми послугами? Він ніколи не робив необдуманих вчинків, отже, на те була якась причина. Можливо, це був знак для його бабусі, що навіть після одруження з Елантрою я буду важливою для нього? Мабуть, він повністю зосередився на Сигні, не задумуючись над тим, як Елантра сприйме подібний вчинок — це було дуже не схоже на нього.

— Звісно, ти рада, — мовила Елантра, роздивляючись мене. — Кому б таке не сподобалось.

— Насправді, мені байдуже, — я продовжила виводити олією візерунок на шкірі Елантри.

— Я й раніше підозрювала, що він досі тебе любить, а мене лише використовує, але переконатися в цьому все одно неприємно, — промовила Елантра, роздивляючись моє обличчя у дзеркалі. — Гадаю, він обрав мене, а не тебе заради Вельмишановної Пані Сигни. Але я приймаю цю вдавану любов, коли такою є ціна за те, щоб стати Імператрицею.

Моя рука знову завмерла, а серце пропустило удар.

— Це... надто самовпевнено, — я мусила це сказати. Обговорювати смерть Імператора — це державна зрада, тим більше, що ми з Елантрою не були подругами.

Елантра єхидно поглянула на мене через плече, і її губи скривилися.

— Не вдавай із себе скромницю. Я потрібна йому, щоб отримати підтримку Вельмишановної Пані Сигни. Він планує вбити Імператора. Я навіть бачила отруту, яку він збирається використати — простий токсин. Один необережний дотик і отрута просочиться у шкіру бідолашного Рандевальда і вб’є його за лічені хвилини.

Моя рука знову завмерла. Мабуть, вона змусила Тайруса зізнатися в цьому. Якби Елантра відмовилася від шлюбу, Вельмишановна Пані Сигна могла вирішити підтримати Рандевальда, а не його. Мабуть, він поділився цією інформацією з Елантрою, щоб переконати її вийти за нього, але мені було неприємно це чути. Вона могла нас зрадити.

Знову ж таки, Елантра навряд чи зрадить усіх, якщо планує стати Імператрицею.... Однак тепер, коли вона зрозуміла, що Тайрус любить не її, а мене, вона буде на сторожі після того, як він зійде на трон, і, безперечно, очікуватиме його удару. Ми повинні бути дуже обережними.

— Чому я тут, Елантро? — запитала я в неї. — Ти не зобов’язана була погоджуватися і запрошувати мене.

Елантра нічого не відповіла. Вона простягла руки, щоб я могла одягнути на неї нічну сорочку. А потім вона розвернулася, босоніж, і вмостилася на великій диванній подушці біля залитого сонячним світлом вікна.

— Церемоніймейстер Етикету! Подайте олію Сенатору фон Імпірінс. Тепер її черга пройти ритуал помазання.

Донія вибрала пляшечку зі світлішою олією — тою, якою мені потрібно було натерти свої плечі і груди перед тим, як я проведу Елантру до вікарія. Але я знову не знала, які потрібно виводити візерунки. Донія заговорила, щоб врятувати мене:

— У мене дуже вправні руки.