Прекрасні катастрофи - Юрій Корнійович Смолич
Сер Овен Прайс змінив свій вираз обличчя. Воно висловлювало його думку: «Говоріть, балакайте, ми вже чули про це у вашій доповіді на зборах Королівського медичного товариства. Сперечатися з вами ми не будемо, бо інакше б ми й не приїхали сюди. Але дозвольте це ще раз занотувати і тим ствердити всі наші прогнози…» Він навіть, відповідно до цієї думки, поглянув на Альберта Сю, і старий архіваріус, меткий і здогадливий, цілком точно занотував цю дарма що невисловлену вголос думку.
Всі помовчали деякий час, поки Коломієць не порушив мовчанки чисто об’єктивним, на його думку, зауваженням:
— Це правда. Але й за такого нужденного використання цілющих властивостей сонця ми всі знаємо, який надзвичайний ефект має від нього здоров’я людини…
— Якщо цей ефект, ставши на користь одному хворому органові, не викличе захворювання іншого, може, й здорового перед тим органа, — відказав Нен-Сагор. — А ви можете уявити собі, який буде цей ефект, якщо використання цілющих властивостей сонця поставити в повному обсязі, а головне, в суто науковій інтерпретації? Щоб ізолювати хворий організм від шкідливих для нього властивостей сонячного променя, не ізолюючи в той же час його від сонця зовсім, тобто — від корисних для цього хворого організму властивостей сонячного проміння?
— Індивідуальний підхід до кожного хворого! — захоплено вигукнув Думбадзе. — Це надзвичайно вірно! Старі геліотерапевти — запеклі механісти! Вони традиційні носологи і свої перші кроки на шляху опанування поступової носунтології роблять надзвичайно несміливо. Наша медицина… — але тут він запнувся.
Нога Коломійця вже давно й боляче тисла йому мозоль під столом. Здивовані фізіономії трьох поважних ескулапів непевно і з явною підозрою оберталися до нього.
Рятуючи своє інкогніто, Думбадзе ще більше розгубився і закінчив уже зовсім недоречно:
— Я, проте, профан у цьому і, гм, висловлюю тільки свою некомпетентну думку…
— Не тільки це, — підхопив зразу Нен-Сагор, — справа не лише в змаганні між реакційною носологією[47]та поступовою носунтологією[48]. Головне в тому, що сучасний геліотерапевт зовсім не знає тих ліків, які прописує своїм пацієнтам. Він зовсім не розуміє джерела тієї цілющої енергії, якою береться лікувати: він не знає сонця!
— Хо! — тільки й зміг протиснути через свою здивовану й обурену горлянку сер Олівер Вебенс.
— Дозвольте! — аж підскочив сер Освальд Кеммері.
— Ну, знаєте… — розвів руками сер Овен Прайс.
— Не знає! — вперто й гнівно повторив Нен-Сагор.
Думбадзе й Коломієць на цей раз присилували себе промовчати.
— Не знає! Він безпорадно опустив руки перед фактом, що одна хвороба боїться сонячного проміння, а інша, навпаки, ще буйніше розвивається. Бо йому ще не зовсім ясно те, що звичайний «білий» сонячний промінь, тобто сполучення дев’ятьох складових спектральних променів, — це щось подібне до складної мікстури, змішаної з багатьох ліків. Така мікстура допомагає, певна річ, від якоїсь хвороби, але буде шкідлива для іншої, хоча кожний окремий з її складових хімікалій може лікувати ще й інші хвороби, йому ще далеко не ясно, що хворий, який нездатний вживати змішаного «білого» сонячного світла і який, за порадою традиційного терапевта, ізолюється взагалі від сонця, — може користатися цілющими властивостями сонячного світла, якщо в цьому світлі ізолювати ті з променів спектра, що йому шкідливі, й опромінювати його тільки корисними й потрібними йому променями сонячного спектра!
Думбадзе знову зірвався і хотів був перепинити Нен-Сагора, але Коломієць вчасно його стримав! 3 сер О зовсім ніяк не реагували на Нен-Сагорову мову, — вони ображено залізли під маску скривдженої невинності, — Є і Нен-Сагор міг без перешкод викладати свої думки. Це він і робив, поки схвильований Думбадзе тричі вставав і сідав на своє місце і, нарешті, закінчив на тому, що почав нервово мацати себе по кишенях, наче саме там шукав способів заховати своє прокляте інкогніто.
— Адже сучасна фізика й хімія дають медицині величезний матеріал, цілу науку про сонце та його вплив на живу тканину, на живі клітини. Сонячний промінь, такий химерний і незрозумілий першому-ліпшому геліотерапевтові з приморського пляжу, такий небезпечний у руках профана, може обернутися на колосальне джерело людського здоров’я, коли покликати на поміч всі знання фізики й хімії. Що знає сучасна геліотерапія про сонячне світло, як таке, про цілющі властивості «білого», тобто змішаного сонячного променя? Вона…
Думбадзе нарешті перестав мацати себе по кишенях, — він знайшов, що шукав.
З внутрішньої кишені він вийняв бумажник, а з нього добув невеличкий клаптик газетного паперу — звичайну собі газетну вирізку. З тріумфальним виглядом він поклав її на стіл перед Нен-Сагором. Нен-Сагор не встиг глянути не неї, докінчуючи свою мову:
— Сучасна геліотерапія в загальних рисах знає таке: сонячне світло збуджує людський організм, сонячне світло підвищує кислотні процеси, сонячне світло викликає гіперемію периферійних жил, тобто гонить кров від глибоких жил і тим знижує кров’яний тиск. Сонячне світло підвищує температуру тіла, сонячне світло прискорює і тим поглиблює дихання, сонячне світло прискорює газовий обмін речовин, сонячне світло, діючи через центральну нервову систему, змінює нервово-м’язовий апарат. Це все. Як це багато! Але заразом, — як це загально, як це ненауково! — Тут Нен-Сагор на мить спинився і поглянув на
