нечестивих в Газі буває кривда, просльозився, сповнився божественної ревности і мовив: «Не сумуйте, отці святі. Господь Ісус Христос Сам захистить вірних рабів Своїх і від кривдників їх визволить. Моліться до Господа, я ж скажу цариці й покладаюся на Бога, що схилить її серце до милосердя, завтра ж і вас до неї заведу, розповісте своїми устами все, що хочете». Коли це євнух з єпископом промовили, той пішов. Коли ж настав ранок, Амантій-євнух, кувикуларій цариці, пославши, прикликав святителів Божих Йоана і Порфирія до царських палат і ввів до цариці. Вона ж, побачивши святителів, почала говорити: «Благословіть, отці». Вони ж поклонилися їй. Сиділа цариця на одрі золотому і говорила до них: «Пробачте мені, архиєреї Божі, що не можу належної вам шани скласти, тяж маючи в лоні. Годилося б мені при дверях святиню вашу зустріти, але просіть Господа за мене, щоб Його добротою змогла я народити дитину, яка в утробі моїй». Святі отці дивувалися смиренню її, говорили: «Той, Хто благословив утробу Сари, і Ревеки, і Єлизавети, Той нехай благословить і твою утробу і плід, який у ній носиться, нехай оживить». Вона ж звеліла їм сісти, почала говорити: «Знаю, задля чого такий труд дороги підняли, усе-бо мені розповів Амантій, якщо ж хочете, говоріть і ви, щоб краще я знала, чого потребуєте». І розповіли єпископи цариці детально про все — що від ідолопоклонників християнам буває кривда, — і просили її подати допомогу покривдженим. Вона ж, послухавши мовлене, сказала: «Не журіться, отці святі, покладаюся-бо на Господа, Ісуса Христа, Сина Божого, що вмовлю царя виконати ваше прохання. Нині ж ідіть, спочиньте з дороги, бачу, що ви стомлені. І моліться до Бога за мене, щоб поміг моєму за вас до царя клопотанню". Те сказавши до святих єпископів і золота досить на їжу давши, цариця відпустила їх у добрій надії. Коли ж цар до цариці прийшов, розповіла вона йому про палестинських єпископів, які приходили, і про причину приходу їхнього, і про всю кривду, яку чинили християнам ідолопоклонники. І просила його, щоб зруйнував у Газі ідольські храми. Цар же, те чувши, сказав, що важко щось зробити, кажучи: "Знаю град той, що з великою ревністю служить ідолам, але потрібний є нам, бо багато данини звідти приймаємо. Коли-бо храми богів їхніх зразу зруйнуємо і скривдимо їх, то, настрашившися, розбіжаться, і спустіє град, і позбудемося таких данин. Чи на краще помалу смиряти їх: спершу забрати в них начальство градське, тоді храми їхні зачинити і заборонити приношення ідольських жертв. Вони ж, бачачи, що їх смиряють, можуть пізнати істину і до наших навернутися". Це від царя чуючи, цариця засмутилася вельми і, плачучи, сказала: "Сам Христос Господь допоможе рабам Своїм християнам, якщо ми їм допомогти не хочемо". Цю бесіду царську чувши, кувикуларій Амантій розповів святим єпископам. Наступного дня прикликала цариця святих єпископів і сказала до них: "Говорила цареві про вас, і про всю скруту, і прохання ваше, але не хоче слухати, вважаючи за недоречне ображати ідолопоклонників газянських, проте не сумуйте. Бог бо хоче ненастанно нагадувати цареві, поки, почуючи, вчинить волю вашу". Єпископи ж, вислухавши, поклонилися їй. Тоді святий Порфирій згадав пророчі слова святого Прокопія про царицю, сказав до неї: "Потрудися за нас, владичице, Христа ради. Він же за труд твій дасть тобі сина, який і воцариться перед твоїми очима і довгі проживе літа у всілякому благополуччі царському". Те чувши, цариця сповнилася веселости, і лицем просвітилася від радости, і мовила: "Моліться за мене, святі отці, щоб, як же кажете, народила я сина. І якщо те буде, обіцяю все, що хочете, виконати, не лише те, що просите, але навіть те, чого не просите: з допомогою Христовою посеред Газького града церкву святу збудую. Ідіть-бо в мирі і чекайте, молячися за мене до людинолюбця Бога".
Після того надійшов день народжувати цариці, і народила хлопчика, як же отці святі прорекли, і наречено було йому ім'я дідівське Теодосій. Батько-бо царя Аркадія Теодосій'' був, що царював із Граціяном. Народився ж цей другий Теодосій у порфирі, що прознаменуванням було його царювання. І була радість велика цареві Аркадію й цілому царському градові. Цариця ж послала Амантія, кувикуларія свого, до святих отців Иоана і Порфирія, кажучи: "Дякую Христові, що вашими святими молитвами подарував мені сина. І випросіть у Господа, отці святі, для новонародженого життя і многая літа і для мене, смиренної, здоров'я, щоб виконала те, що вам обіцяла". Через сім днів прикликала цариця до себе святителів Божих Иоана і Порфирія і зустріла їх у дверях ложниці своєї, несучи на руках новонароджене отроча. Схиливши перед ними голову свою, сказала: "Благословіть мене, отці, і сина мого, його ж мені дарував Бог вашими святими молитвами". Й ознаменували її хресним знаменням, також і отроча, яке на руках вона тримала, і, сівши, бесідували багато з користю. Тоді сказала цариця: знаєте, отці, що надумала щодо вашого прохання зробити? Святий же Порфирій відповів, кажучи: "Усе, що надумала, пані, від Бога надумала. Цієї бо ночі відкрито смиренню моєму у видінні таке: здавалося, що стою в Газі, у храмі ідольському Марнасовому, і твоє благочестя там стоїть. Подала мені святе Євангеліє, кажучи: "Прийми і прочитай". Я ж. взявши, розгорнув і знайшов місце, де говорить Господь до Петра: "Ти - Петро, і на цьому камені зведу Церкву Свою, і ворота пекельні не здолають її". Ти ж, пані, відповідаючи, сказала мені: "Мир тобі, мужайся і кріпися". І через те я впевнений, що Син Божий вклав у серце твоє щодо нас раду добру, скажи-бо, владичице, що доброго замислила". Цариця ж відповіла, кажучи: "Якщо Христос захоче, через декілька цих днів отроча сподобиться хрещення святого. Ви ж ідіть і приготуйте згорток молитовний, у ньому ж напишіть усе. що хочете. І коли будуть виносити немовля зі святого хрещення, віддайте згорток тому, хто буде хрещеного нести на руках. Я ж навчу його, що маємо робити. І покладаюся на Сина Божого, що все влаштує добре за волею Своєю". Вони ж. вийшовши, приготували молитовний згорток, написавши в ньому багато не лише про зруйнування ідолів, руйнування їхніх нечистих храмів, а й про звільнення вірних від діл і данини, і про градське керівництво, і щоб підмога царська далася святій християнській Церкві, яка була вельми бідна, й убога, і пригноблена, щоб давалося прогодування служителям її, — й иншого корисного і відрадного для покривджених і зубожілих християн написали і чекали
