Житія Святих - Лютий - Данило Туптало
У той самий день страждання святого мученика Маврикія і з ним сімдесятьох воїнів
Максиміян, беззаконний і нечестивий цар, думаючи, що нечистою своєю службою, яку лжеіменитим богам приносив, здобуде собі допомогу і більше піднесення свого царювання, звелів, щоби всі, що під його владою були, приносили жертви нечестивим ідолам. Того свого наказу сам намагався бути виконавцем і служителем бісам старанним і до скверних їм жертв усіх змушував. Не досить було йому писати про те до ігемонів країв і градів, як же царі, що перед ним були, писали, щоб турбувалися про ідолопоклонство, — сам без лінощів і з ретельністю обходив вселенну, ревно служачи вівтарям бісівським. Сподівався окаянний своїм будь-де приходом зробити так, щоб усі, що відвернулися від його блуду і приступили до пізнання Христової Істини, знову приєдналися до його зловір'я. З таким задумом покинув Рим і, східні обходячи краї, увійшов в Апамію, град Сирійський, де ж ідольські жерці, до нього прийшовши, наговорювали на християн, кажучи: "Державніший царю, тому що боги дарували нам вільне до твоєї величности мовлення, повідомляємо твоїй непереможній владі, що кожен із нас зі страхом і бажанням шанує великих батьківських богів, особливо Дія-батька й Аполона предивного, які від усіх богів найбільші і царство твоєї держави дуже пильнують і захищають. Маврикій і ті, що з ним, сімдесят воїнів твоїх, шановані почестями і збагачені великими дарами твоїми, богів твоїх мають за ніщо і противляться великому твоєму і непереможному царству, зваблені блудом християнським". Це чуючи, цар Максиміян розгнівався вельми і розпалився гнівом більше, ніж піч вогнем, а найбільше через те, що в його ж полках такі знайшлися воїни. І коли надійшов знаменний якийсь день, звелів приготувати судилище на місці для видовищ між північними градськими воротами, яке Амаксіка називалося, щоби весь народ на те дивився.
І туди звелів привести святих мучеників. І коли на високому тому судилищі сів Максиміян кат і весь зійшовся град, різного віку люд, на видовище, що навіть дівчата у світлицях своїх не залишилися, привели туди зі зброєносців святих сімдесят Христових воїнів з їхнім начальником святим Маврикієм. На них же поглянувши, цар сказав до провідиика їхнього: "Ми сподівалися, о Маврикію, що нашими насичуючись дарами і податками царськими годуючися, найперші ж почесті і достоїнства від нас приймаючи, будете йти слідами нашої тихости, а тих, що відвертатимуться від нашого богоугодного закону, тих мужніми ділами і премудрими повчаннями навертатимете на здоровий розум, всіляку хвору думку лікуючи і криву виправляючи і, коли підніметься боротьба, погамовуючи. І хай одне скажу: все, що не за нашими настановами роблене, як неприязне і вороже караючи. Ви ж, як ми чуємо про вас, протилежне дієте: не лише-бо не навертаєте тих, що повстають на закон наш, а й самі проти всесильних богів наших ворожо повстаєте і робите їм образу, віднімаючи від них почесті, жертви і приношення. І стали для инших провідниками до згубної прірви, якщо правда те, що про вас нам розповіли". Сказав святий Маврикій: "Царю, образа, яку чинимо бездушним богам вашим, готує нам вінець перемоги славний в істинного Бога нашого, не принижуємо-бо Бога, який створив нас, не маємо його за ніщо, як же ти безумно вважаєш, але прославляємо Того, Який єдиний є істинним Богом, що створив небо, і землю, і море, і все, що в них. Скверних і нечистих бісів, які згубу людям приносять, й ідолів їхніх глухих, сліпих та бездушних, не годиться богами називати". Сказав цар: "Чи так віддаєш вдячність богам, о Маврикію, удостоївшися від них чести і перше у війську зайнявши місце?" Сказав святий Маврикій: "Ніколи ж не приймав ніякої чести від богів ваших ані не хочу шанувати їх: хто-бо коли з людей, що Бога пізнали, захоче шанувати речі бездушні, — хіба люди, що розуму не мають й уподібнюються нерозумній худобині, такі боготворять каміння і дерево, кажуть, що розум вони мають, і, наче богів, шанують їх". Сказав цар: "Тому що перше в чині служачих нам отримав ти місце, через те сміливий і без страху проти нас відповідаєш".
Те мовивши, цар звелів відлучити Маврикія від сімдесятьох роїнів і почати їх ласкаво питати, кажучи: "Хто звабив вас, о браття, відсгупити під богів спасителів, приступити ж до блуду людей, які шанують чоловіка розп'ятого, якогось злодія?" Тоді блаженний Теодор і Филип, наче устами всіх святих мучеників, сказали цареві: "Ми, о кате, настільки від блуду відійшли, як і тебе від нього врятувати бажаємо. Його ж ми позбулися, одному поклонившись істинному Богові, Отцеві всемогутньому, і єдинородному його Синові Ісусові Христові, Господеві нашому. Який є Богом істинним і Божою премудрістю, і Святому його Духові, Який вдихнув у нас пізнання і розуміння, щоб ми визнавали Тройцю Єдиносущну. Гидуємо ж нечестивою твоєю вірою і відкидаємо тимчасове воїнстування. Станемо воїнами Богові, Цареві Сили". Сказав Максиміян: "Бачу тебе, о Филипе, що старість маєш чесну, розум же гірший від юних, звернись-бо до богів і будь добрим радником иншим своїм друзям-співвоїнам, щоби вшанували богів і великих почестей і дарів від нас сподобилися". Сказав святий Филип: "Хай відомо тобі буде, о царю, що не маю бути злим радником для тих, що волею були приведені у страх Божий, написано-бо: "Горе тому, через кого спокуса приходить". Сказав Максиміян: "Лагідність і терпіння наше нахабнішим тебе зробили, о Филипе, покиньте-бо зловір'я своє, щоб не зрушити нас на гнів і лють і не прийняли ви люті муки, насмілюючися визнавати чоловіка, якого ви між богами вшановуєте". Відповідали святі сімдесят мучеників, промовляючи до ката; "Суєтні і марні погрози мерзоти твоєї, о царю, силу нам дають і міць, щоб не боятися всіляких мук, нема-бо страху в добророзумній і міцній душі тих, хто любить Господа". Розгнівався ж Максиміян, звелів забрати в них пояси та одяг військовий і сказав до них: "Бачите, якої слави і честі позбулися і в яке прийшли безчестя за непослух ваш". Святі же мовили: "Хоч ти й забрав у нас чин воїнський, скинувши з нас одяг і пояси, але є Бог наш на небесах. Його ж шануємо. Він одягне нас в
