Житія Святих - Лютий - Данило Туптало
Коли так молилися святі, тяли їх нечестиві, і не зупинилося славослов'я в устах їхніх, допоки ж останній посічений не був. Чесного ж і славного страстотерпця єпископа Садота вели зв'язаного у град инший, що називається Витлапат, і там відтяли чесну і святу його голову. Звершилися ж усі святі і славні мученики у світі, хвалили і славословили Господа нашого Ісуса Христа. Йому ж належить всіляка слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.
У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Агатона, папи Римського.
Місяця лютого в 21-й день
Пам'ять преподобного отця нашого Тимотея-пустельника, що був у Символах
При горі Олімпійській було одне пустельне місце, що Символи називалося, і монастир у ньому. Архимандритом же монастиря того був преподобний Теоктист, муж добродійний, у нього ж і преподобний Платон-ісповідник на чернече наставлявся життя. У того архимандрита Теоктиста блаженно го був одним з учнів оцей Тимотей преподобний, який з молодих літ чернече прийняв життя, подвизався у пості, і повстримності, й у нічних на молитві стояннях. И умертвивши зовсім пристрасні порухи, став безпристрасним і досконалим аж до кончини своєї, дівственник тілом і душею. Поклав-бо був завіт очам своїм з юности своєї ніколи не дивитися на лице жіноче, тому ж і домом Святого Духа бути сподобився, і прийняв дар зцілення, і силу на бісів, і творив чуда молитвами своїми, недуги всілякі зцілював, і виганяв з людей лукавих духів. Ходив же досить років по горах і пустелях, один у Бозі живучи й росою слізною в ненастанних молитвах зрошуючи свою душу, у такому житті провадив дні свої, досягнув старости глибокої і до Господа відійшов.
У той самий день пам'ять святого отця нашого Євстафія, архиєпископа Антіохійського
Коли Филогоній, архиєпископАнтіохійський, переставився, прийняв після нього престол цей блаженний Євстафій, муж, направду такого сану достойний, бо життям святий, і премудрістю відомий, і великий ревністю за благочестям. Те очевидним стало на великому Вселенському першому святих Отців у Нікеї Соборі, за царювання Констннтииа, де ж ра зом зі святими отцями Блаженний Євстафій подвизався на Арія, викрив його єретичне образливе мудрування, яке говорить, наче Син Божий творіння, а не Творець, до Отчої честі і влади не причетний. Посоромивши-бо і прокляттю передавши образливу ту єресь і Сина Отцеві єдиносущим ісповідавши, Євстафій святий зрушив єретиків на заздрість, а найбільше — Євсевія Никомидійського і ТеогніяНікейського. Після переставлення Константина Великого, коли син його Констанцій, прийнявши царство, прийняв і єресь Арієву і, вельми її захищаючи та підносячи, дав владу аріянам гонити і кривдити Церкву православних, і зміцніло аріянство вельми беззаконною силою і неправедною владою, — тоді вищезгаданий Євсевій Никомидійський, уже в той час, після вигнання святого Павла, ісповідника, патріярх Царгородський, з ТеогніємНікейським пішли до Єрусалиму, зайшли в Антіохію, ніби принагідно відвідавши, і там, соборище неправедне на святителя Христового Євстафія зібравши, з престолу і сану його скинули. Знайшли на нього провини вигадані: і те, що наче неправедно вірує, а єритикує із Савелієм, і те, що наче нечисто живе. Найняли якусь жінку-блудницю дарами великими, щоб напаствувати на святого, ніби від нього прийняла в лоні, дитину народила. І вийшла жінка та посеред собору, несучи дитину на руках, оббріхуючи ж і викрикаючи, що від архиєпископа Євстафія зачала і народила. Судді ж звеліли жінці, щоб присягою підтвердила сказане, і присягала окаянна та жінка, що ні від кого иншого, але від Євстафія дитину має. Судді-бо скинули святого й у вигнання відіслали. Не винний же в жодному злі ісповідник Христовий Євстафій, терплячи несправедливе те оббріхування і вигнання, переставився у вигнанні до Господа і відійшов у Батьківщину Небесну. А жінка, яка оббрехала святого, впала в недугу люту і важку і, пізнавши на собі кару Божу за неправедне оббріхування і наклеп на невинного й чистого архиєрея, визнала правду, що за золото найнята була, щоб на святого блудне говорити діло. І, хто її найняв, розповіла, а що присягала, наче від Євстафія зачата дитина, то брехливо присягала: від Євстафія-бо коваля, розтлившися, зачала, а не від архиєпископа Євстафія. Сто ж років минуло, і, коли Зенон" Грецьке царство тримав, принесено було з вигнання чесне і святе святого отця нашого Євстафія-ісповідника тіло в Антіохію з великою шаною. Весь люд вийшов зустрічати його до вісімдесяти поприщ і далі з піснями, і свічами, і кадилами, славлячи Христа Бога з Отцем і Святим Духом, славленого навіки. Амінь.
У той самий день пам'ять святого отця нашого Георгія, єпископа Амастридського у Пафлагонійському краї.
Місяця лютого в 22-й день
Віднайдення мощів святих мучеників у Євгенії
У часи нечестивих царів римських багато гонінь на християн було, і без числа Імени Ісуса Христа ісповідників і мучеників різними смертями убивали. Тіла їхні святі без поховання на поїдання звірам і птахам кидали, таємно вірні їх викрадали і в таємних місцях, у домах або вертоградах, ховали чесно. Таким чином і в Євгенійських поселеннях поховано було багато мощей святих мучеників, що за Христа постраждали. І невідомо про них було багато років. Коли ж еллінське нечестя минулося і кати з шумом загинули, християнські царі прийняли скіпетри і просвітилися світлом вселенської святої віри, і Церква Христова була в тиші глибокій, тоді і святі євгеніївських мучеників мощі з надр землі, наче світильники з-під споду, божественною з'явою чудесно себе показали. На тому, де поховані були, місці почали подаватися різні зцілення хворим, бо так Бог захотів, щоб явлені і прославлені були раби Його. Прийшов же туди святитель із причтом церковним і, розкопавши те місце, знайшов багато мощей святих мучеників, їхні ж імена Сам Господь лише знає, Який написав їх у Книзі Життя на Небесах. Були ж ті мощі святі цілі й нетлінні, бо сповнилося на них Писання: "Береже Господь всі кості їхні, і ні одна з них не роздробиться". Ще ж і пахощі великі видавали і чудодіяли, всілякі зцілювали недуги і духів лукавих з людей проганяли. І перенесені були славно в церкву незчисленним вірного люду собором, із псалмами і піснями. Після цього було
