Промовляти мовчки (початок) - Атен-Фол

 Лікар, який мав робити розтин тіла Логана, добре знав чоловіка і не міг повірити тому, що його доброго товариша більше немає серед живих. Тож можна тільки уявити здивування і шок Бредлі, коли той наблизився до тіла свого знайомого зі скальпелем в руках, а той раптово відкрив очі. 
 

 - Де я? Що зімною? Тіна! - сухо та тьмяно промовив Логан. Чоловік ледве шевелив пересохлими губами. - Бредлі!? - здивовано додав, коли побачив друга, який стояв над ним тримаючи в руці скальпель. Чоловік різко смикнувся для того щоб піднятися з місця та голова Логана запаморочилась і той лишився в лежачому положенні. 
 

 - Логане!? Як ти...!? - сказав Бредлі, а на його очі накотилися сльози. Обличчя лікаря було здивоване і в одночас радісним від того, що близька йому людина раптово повернулася з того світу. 
 

 - Мене намагалися...! - чоловік закинув руку назад і почав мацати свою потилицю. Мене намагалися вбити! - впевненим голосом мовив той, а його погляд було спрямовано кудись... Здавалося, що Логан дивився крізь стіни приміщенні і намагався побачити там відповідь на своє питання. - Мене намагалися вбити!? - повторив той. Цього разу в голосі Логана чулося здебільшого розчарування та біль. - Як...? Тіно..., - тихо мовив і знову влігся нерухомо у візку-каталці. 
 

 - Ми зараз все владнаємо! Я викличу поліцію і... Господи! Логане! Це диво! Це просто якесь неймовірне диво! - лишаючись в збудженому стані чоловік збирався вже відійти від товариша задля того, щоб покликати на допомогу і розділити з кимось гарну новину. Чудову новину, як раптом... 
 

 - Зажди! - Логан різко вхопив лікаря за руку і стиснув його зап'ястя на стільки міцно, на стільки дозволило йому змучене тіло. - Не поспішай! Мені потрібно... Мені потрібен час. Час... - сухі губи продовжували ледь рухатись. 
 

 *   *   *   
 

     Минув рік. 
 

 Логан сидів перед дзеркалом готельного номера і дивувався з того, що зробив Джордж з його обличчям. Широкі скули, більш прямий та виразний ніс, масивне підборіддя та підтягнуті повіки. Очі Логана змінили свій колір за допомогою вставних лінз, які зараз загадково і зовсім по іншому дивилися на чоловіка з того боку дзеркала. Темне полосся по плечі, яке відростив Логан за останній час, добре підкркслювало його новий образ. 
 

 - Ну ось... Тепер ти повністю готовий до того, щоб помститися, - промовив чоловік намагаючись правильно володіти своїми новими губами, над якими також постарався пластичний хірург. - Відтепер ти - Уеллсі Ест. Звикай! - додав той.
 

 Логан встав зі стільця і піднявши з підлоги гантелі, якими займався останні кілька місяців, підсунув їх під стіл на своє місце. Тіло чоловіка завдяки постійним тренуванням також змінилося і зараз він виглядав подібно атлету, який збирався взяти участь у змаганнях. Стоячи на повний зріст перед великим дзеркалом чоловік мав можливість добре роздивитися нового-себе. Від старого Логана нічоло не лишилося. Ну... майже нічого. Логан потер праве предпліччя на якому ще не так давно красувалося татуювання. А тепер там залишився ледь помітний рубуць. 
 

 - Ти завжди намагалася дізнатися історію мого тату! - промовив чоловік споглядаючи фотокартку Тіни, яка була прикріплена на правому-вершньому куті дзеркала. - Завжди, - повторив той. 
 

 " - Чому? Чому саме шахова фігура? Це королева, чи король? Що це таке? " - лунав голос дівчини в голові Логана. " - Чому ти зробив таке татуювання? Є багато-багато кращих! "  - торохкотіла дівчина. 
В пам'яті чоловіка з'явилися картини з дитинства. Картини, які чоловік намагався забути все своє життя. Картини, які...  Логан і сам до кінця не міг пояснити собі те, для чого він зробив собі дане татуювання. Татуюввння шахової фігури королеви, яка одиноко стояла на шаховій дошці. Чорна королева, непереможена чорна королева.  
 

 - Я позбувся тебе, - споглядаючи свіжий рубець промовив чоловік. - Я зітер те останнє, що пов'язувало мене з тобою... Мамо...! - під шкірою Логана пробігли холодні мурахи, а очі наповнилися вологою. 

Кінець... 

  Дорогі читачі. Дякую Вам за те, що прочитали мою історію. Сподіваюся, Ви читали книгу " Хибний хід " , а якщо ні то обов'зково прочитайте. (Так все стане на багато зрозуміліше.) Також хочу запросити Вас до прочитання книги " Дихати тобою ", яку я пишу зі своїм співавтором - " Крістіна Жиглата " і підписатися на мою сторінку.  

 Дякую за підтримку. Завжди Ваш - " Атен-Фол " 
 

Кінець